Виборам на Донбасі бути. Рано чи пізно на основі Мінських домовленостей або інших, які вдасться сформувати, якщо, звісно, влада та суспільство прагнуть до повернення територій і людей. 

Органи місцевого самоврядування не призначають зверху, ззовні чи з-за кордону, їх обирають жителі територіальних громад. По-справжньому. З ідентичною виборчою системою для всіх регіонів України та без дискримінації щодо цензу осілості для виборців та кандидатів. Без тиску, погроз, залякування й обману. А з цим, очевидно, поки — проблема. Вибори — не розв'язання конфлікту, а лише кінцевий етап переходу тимчасово окупованих територій України в правове русло держави. 

7 жовтня 2019 року в провінції Газа, що на території Південного Мозамбіку, було вбито лідера неурядової місії спостереження за виборами Анастасіо Матавеля. Він вийшов з приміщення комплексу, в якому відбувалось навчання активістів напередодні виборів. В Анастасіо було випущено 10 куль. Загін нападників утік на машині та зчинив масштабну аварію, в результатів якої 2 з них загинули, інші двоє — втекли. За 2 години правозахисник помер у місцевій лікарні. Метою таких дій було зупинення роботи незалежної місії, яка мала підозру щодо появи у списках виборців 300 000 "мертвих душ" та планувала ретельно дослідити обґрунтованість підозр у день голосування.

На жаль для світу та на щастя для нас, ми звикли до більш цивілізованих протистоянь під час виборів, а міжнародні стандарти їх проведення є ідентичними як для мирних держав і територій, так і зон збройного конфлікту. Червоні лінії, про які заявляє влада на найвищому рівні, повинні бути написані не чорнилами, які щезають, як колись дорікав сенатор Джон Маккейн президентові Бараку Обамі щодо відсутності жорстких реакцій після застосування хімічної зброї урядовими військами в Сирії. Червоні лінії — те, що окреслюють та відстоюють без поправки на обставини, настрої наших західних партнерів чи росіян.

Вибори мають бути організовані відповідно до українського законодавства та стандартів ОБСЄ. Це зафіксовано в Мінських домовленостях та розтиражованій в дискусіях формулі Штайнмаєра. Для когось це загальні слова, а для фахівців, які розуміють, що виборчі права є невіддільною частиною Загальної декларації з прав людини ООН, щось таки читається між рядків і в посиланні на європейські стандарти. Кожна з 57 країн-учасниць ОБСЄ зобов'язувалась однаково трактувати та застосовувати на практиці принципи проведення чесних, демократичних, конкурентних та вільних виборів. І кожна країна повинна поважати право своїх громадян брати участь в управлінні країною безпосередньо або через обраних на справжніх виборах представників. Поза тим, держави регіону ОБСЄ ще в 1990 році визнали та зафіксували в Копенгагенському документі свою "відповідальність за захист і охорону, як того вимагають закони держави, своїми зобов'язаннями по міжнародному праву у сфері прав людини та своїми міжнародними зобов'язаннями, встановлений шляхом волевиявлення народу демократичний порядок відділяти від діяльності осіб, груп, або організацій, які використовують, або відмовляються відкинути тероризм, або насильство, направлене на знищення цього порядку, або такого порядку в іншій державі-учасниці". Тобто ще 29 років тому Організація з безпеки та співробітництва у Європі та всі країни-учасниці визнавали, що безпека має значення і йдеться не про погодні явища, а тероризм, насильство та спроби знищити демократичний порядок за участі чи в інтересах третьої сторони. Пророче. Ймовірно, якби цей документ приймали в XXI сторіччі, ми б мали категоричну позицію проти країни, яка вміло опанувала методи впливу на держави, території, народи не лише засобами прямої воєнної агресії, а й через втручання у вибори, кібератаки та тотальну пропаганду, до якої вразливим як ніколи залишається відкритий цивілізований світ.

ОБСЄ має величезні проблеми щодо прийняття колегіальних рішень як організація, до складу якої увійшли неоднорідні ціннісно держави. В управлінні ОБСЄ закладено принцип прийняття рішень через консенсус або безапеляційним погодженням усіх сторін. Кількість затверджених рамкових документів є мінімальною, організація не має навіть статуту. Попри це, стандарти виборів дають змогу оцінити підготовку до дня голосування та саме волевиявлення досить чітко. Ще ніколи звіт ОБСЄ-БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів та прав людини, Варшава) про вибори не мав такої ваги, як встановлення особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Тому цей виклик є колосальним не лише для України, а й самої організації, яка може стати мішенню російської пропаганди, зазнати підриву репутації та повної маргіналізації. 

Не виключено, що це один з доданих ефектів, які очікує дістати Російська Федерація від війни на нашій території. 

Водночас Україна не може собі дозволити розпочати політичний етап без чіткого розуміння, наскільки домашнє завдання виконано. Повертати Донбас в юрисдикцію держави потрібно поступально з метою захисту прав і свобод громадян, які там опинилися в заручниках країни-агресора та її управлінців середньої і нижчої ланки на місцях. Спрощення картинки про тих, хто залишився там, лише сприяє РФ у вибудовуванні чіткої картини про "громадянський конфлікт". Там живуть і перманентно помирають не лише пушиліни, дейнеги та захарченки, а й громадяни України, якими керує та заганяє в глухий кут Росія, яка просто не може прийняти незалежності нашої країни, провокує емоційні викиди сірки спочатку в кожному куточку своєї "Родіни", а тоді й у нас. На окупованому Донбасі діють не лише російська армія та фінанси, асиміляційна паспортизація, пропаганда проти України, а і несприйняття нової влади, президента та монобільшості. Українська влада емоційно, інколи кокетливо заявляє про те, що не тримається за крісла. Це не робить їй честі, адже вона має чимало повноважень і ресурсів, аби не кидати державу в руїну та йти на російське мінне поле добре поінформованою, підготовленою і мобілізованою. У нас немає іншої країни і ніколи не буде, якщо ми не втримаємось зараз. У цьому питанні розбрат та протистояння між політиками є дуже симптоматичним. Не може держава проводити ефективні перемовини та триматися в межах окреслених червоних ліній, якщо політичний клас нарешті не відчує своєї безпрецедентної відповідальності знайти порозуміння в трикутнику Президент-Парламент-Суспільство. Кінцевим бенефіціаром протистояння стане лише Росія.

Лінія Маннергейма 

Громадяни України — в центрі як джерело влади. Громадяни від 18 років — суб'єкти виборчого процесу, які беруть участь у кампанії безпосередньо  або від політичних партій. Учасники виборчого процесу — не лише виборці, а і кандидати, члени комісій та спостерігачі. 

Водночас Конституція (Стаття 37) однозначно встановлює, що утворення та діяльність політичних партій і організацій, програмні цілі та дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності, підрив її безпеки, пропаганду війни та насильства забороняється. Відповідність виборів українському законодавству повинна стосуватись і Основного закону, а не лише профільного. Якщо в цьому питанні стратегія Росії є цілком прогнозованою, і вона використовуватиме бойовиків з метою демонстрації на виняткових прикладах картинки громадянського протистояння, Україна мала б перейматись і тим, як  відповідно до Конституції не допустити інституціоналізації в політичному просторі таких груп. І це не є політичною забаганкою поточних еліт на Банковій чи Грушевського, а вимогою до держави і її обов'язком, зафіксованими в Конституції та стандартах організації виборів ОБСЄ. Всі громадяни рівні перед законом, а не беззаконням. Крапка. Якщо хтось починає свою передвиборчу боротьбу з антитези до вищезгаданої статті Конституції, це становить загрозу миротворенню, мирному населенню, яке хоче припинення бойових дій та стрілянини. Тому самостійно та з залученням міжнародної фахової експертизи такі групи повинні бути відокремлені від політичної передвиборчої боротьби. ОБСЄ, яка лише спостерігає за виборами, не може надавати експертизу та здійснювати технічний супровід кампанії, бо виникає ймовірний конфлікт інтересів. Водночас ніхто не забороняє створити міжнародну групу з повноваженнями профільної оцінки, яка даватиме ad hoc свої висновки щодо учасників виборів, їхніх програм, контенту агітаційних матеріалів. Це не тактично-технічний аспект, а незалежна оцінка учасників і подій, яка лягатиме в основу офіційних рішень, які прийматимуться вищим органом адміністрування виборчого процесу, сформованим виключно з громадян України, про реєстрацію та скасування реєстрації кандидатів і партій. До цієї групи можуть увійти запрошені експерти з питань виборів та політичних партій Венеціанської комісії, ООН, не виключено потребу в залученні передвиборчої місії ЄС, яка не працює в регіоні ОБСЄ, але чому б не розпочати. 

Рівні та вільні

Вибіркове застосування закону, виняткові умови для окремих груп або умисне перешкоджання опонентам є порушенням принципу рівності у виборчому процесі. Чесні вибори — не про калькуляцію бюлетенів після їх вкидання до прозорих скриньок, а про рівні умови для учасників, незалежно від віку, статі, політичних переконань, доступу до матеріальних ресурсів. Ці умови повинні бути підготовлені не в ході дійства політичного конфлікту на етапі організації виборів, а завчасно. Третя сторона, наприклад, спеціальна моніторингово-аналітична група зі складу міжнародних організацій, які не фінансуються навіть частково за кошти країни-агресора, повинна оцінити передвиборчий стан та видати висновки та рекомендації щодо конкретних коригувань для Росії і України. Аналіз поля повинен стосуватися недискримінації та поширення мови ворожнечі, свободи слова, безперешкодного доступу потенційних кандидатів до виборців, роботи засобів масової інформації на повноцінній основі не пізніше ніж за рік до початку виборчого процесу. Пропаганда повинна бути усунута з інформаційного поля безапеляційно, бо цей чинник становить значну перешкоду для свободи формування політичної волі без тиску, залякування та обману. 

Серед іншого, рівні умови не є можливими без прозорості фінансування виборів та передвиборчої боротьби, агітації. Всі видатки на організацію виборів повинні бути сплачені в безготівковий спосіб через офіційну банківську систему. Останнє потребує, для початку, її відновлення на рівні інфраструктури та кваліфікованого персоналу, повернення української гривні як офіційної платіжної одиниці на території окремих районів Донецької та Луганської областей, де зараз використовується російський рубль. Законодавством України заборонено фінансувати політичні партії та виборчі кампанії або навіть брати участь в агітаційних заходах іноземним громадянам. Тут не оминути питання паспортизації та набуття за спрощеною системою громадянства РФ жителями окремих районів Донецької та Луганської областей. Але найбільшою проблемою є видача українських паспортів молоді, яка має свідоцтво про народження державного зразка, але так і не отримала офіційного українського паспорта. За бюджетними коштами, витраченими на видатки з організації виборів, здійснює загальний нагляд Рахункова палата України, а звіти з виборчих фондів аналізує в структурі щорічних звітів політичних партій, якщо останні їх наповнювали, Національна агенція з питань запобігання корупції. Важливою є і роль банків, які повинні фіксувати та інформувати розпорядників виборчих фондів про надходження коштів на їх рахунок від анонімних жертводавців та іноземних громадян. Видатки на агітацію з-поза меж виборчих фондів не допускаються, оскільки їх неможливо відстежити, що підриває довіру до виборчого процесу. Не варто забувати і про те, що кримінальним злочином є порушення порядку фінансування політичних партій та передвиборчої агітації. Необхідно і за допомогою наших західних партнерів виробити правила і механізм припинення російського фінансування політичних груп та потенційних виборів, а також забезпечити жорсткий моніторинг з жорсткими санкціями у разі виявлення російських коштів на цих та будь-яких інших виборах. Усі громадяни України мають рівні виборчі та інші права, застосування санкції не може бути спрощеним для виборчого процесу в ОРДЛО, тому норми Кримінального кодексу України щодо злочинів проти виборчих прав повинні бути якісно оновлені, як того вимагає громадськість з 2016 року.

Вільними вибори є тоді, коли громадянин може сформувати політичну позицію, відсутній примус до участі або неучасті у виборах, усі вільно можуть озвучувати свої позиції і порушенням протидіє ефективна система. Тож вільними є не лише змагальні кампанії зі свободою слова та відсутністю адміністративного ресурсу, який на місцях буде явно не на боці України, а й ефективна правоохоронна система. Очевидно, що її перехідний формат потребує кваліфікованих поліцейських, які матимуть функції не лише з забезпечення громадського порядку, запобігання конфліктам (поліція діалогу), а і розслідувань злочинів під час виборів. Не варто фантазувати про повернення в короткі строки української поліції з повнотою повноважень, хоча до цього потрібно прагнути. Тут варто залучати до координаційних функцій, наприклад, Інтерпол (друга за чисельністю міжнародна після ООН організація у світі, членські внески до якої сплачують 194 країни), додатково розширити мандат Безпековій місії Європейського Союзу, яка вже працює на підконтрольній Україні території. На розгортання місії, погодження мандату, пошук фінансування, тренування потрібно буде до двох років. Без цього також важко собі уявити реалізацію права на мирні зібрання, які є ознакою чесних і вільних виборів.

Принцип поваги до фундаментальних прав і свобод, окрім іншого, актуалізує питання участі у голосуванні внутрішньо переміщених осіб та підготовки списків виборців. Останнє повинно бути додатково верифіковано у фізичний спосіб через офіційний перепис населення на території тимчасово окупованих районів Донбасу, який варто інтегрувати та координувати з системою обліку внутрішньо переміщених осіб, а також Державним реєстром виборців, розпорядником якого може бути виключно українська Центральна виборча комісія. Остання не має права передати доступ до персональних даних третім сторонам включно з міжнародними. Паралельно держава з партнерами, які можуть надавати міжнародну технічну допомогу, повинна проводити масовану інформаційно-просвітницьку кампанію щодо такого перепису і максимально мобілізувати громадян до співробітництва. На всій території України необхідно мобілізувати внутрішньо переміщених осіб до самовизначення щодо участі у виборах як виборців та кандидатів. Втім, свобода участі у голосуванні повинна передбачати різні опціонні варіанти реалізації виборчих прав, а саме: змінити виборчу адресу на ту громаду, де людина проживала під час конфлікту та не брати участь у виборах інших громад; звернутися з заявою до відділів ведення Державного реєстру по всій країні з метою включення до списків виборців до дня голосування в окремих районах Донбасу; голосувати через фізичне повернення додому або дистанційно на спеціально створених виборчих дільницях; не брати участь у виборах на власний розсуд.

Ефективна система оскарження виборчих спорів та перехідне правосуддя необхідне для того, щоб базово забезпечити законність процесу. Функціонування судової гілки влади та її перехідний формат на Донбасі повинні бути однією з червоних ліній, оскільки рішення щодо виборчого процесу, захисту законних інтересів учасників повинно виноситись іменем держави Україна. Суддям доведеться найбільш несолодко, адже на їхні плечі ляже тема амністії тих, хто жив під окупацією та не вчиняв протиправних дій, або ж у перспективі засудження воєнних злочинців. Для повноцінної незалежності вони повинні вже готуватися до виконання таких функцій під захистом законних урядових сил. Наші західні партнери на найвищому рівні не раз підтверджували підтримку суверенітету України, і хорошим тестом на змістовність цього твердження буде підтримка українського судочинства. Жодна комісія, незалежна експертна група, міжнародний корпус суддів не повинен брати на себе функцій суду, крім тих міжнародних процесів, які вже відбуваються, зокрема в Гаазі, та стосуються засудження РФ.

Не менш важливим є й те, що з 2012 року на території окремих районів Донбасу не проводилися вибори, тому і виборці, і потенційні кандидати та члени комісій повинні дістати великий масив якісної просвітницької інформації щодо виборчих правил та процедур. Водночас на Міністерство юстиції України та національні партії лягає відповідальність за проведення перереєстрації місцевих політичних організацій в законний спосіб. 

На весь Донбас повинні повернутися не лише українські журналісти фізично, а і медіа, тоді як місцеві пройти оцінку незалежним органом та або припинити свою діяльність, або діяти в межах українського правового поля. Натомість російські медіа повинні припинити свою агресивну роботу, яка спрямована не лише на внутрішню публіку, а й українського виборця. 

Замість висновків

Ця стаття є лише початком полілогу про передумови і підготовчі заходи для реальних кроків уперед в питанні руху до політичного етапу врегулювання конфлікту та припинення війни. Вона не містить мілітарного компонента, змісту законодавства про вибори і місцеве самоврядування, політики пацифікації, форм реінтеграції, деталей форм та змістів перехідного правосуддя тощо. Але навіть побічне звернення до міжнародних стандартів та принципів говорить про необхідність розрахунку як мінімум до двох років ефективного процесу без перешкод і маніпуляцій. 

Ольга Айвазовська спеціально для "Дзеркала тижня"