Минулого тижня відбувся саміт країн-учасниць ОДКБ, за підсумками якого можна зробити висновок, що росії не вдалося заручитися підтримкою союзників у війні проти України. 

Також ця зустріч продемонструвала: країни, що входять до організації, не мають спільного бачення її розвитку, що ставить під сумнів ефективність її функціонування. 

Ще одним важливим треком минулого тижня стала зміна російської публічної позиції щодо потенційного вступу Швеції та Фінляндії до НАТО. Тепер у росії стверджують, що не бачать проблем у приєднанні цих країн до Альянсу, хоча загроза його розширення було однією з причин початку так званої “спеціальної воєнної операції” проти України, не кажучи вже про вимоги рф про повернення Альянсу до кордонів 1997 року.

Українські політики звертали увагу на необхідність посилення санкцій проти росії, зокрема запровадження нафтового ембарго, говорили про можливі наслідки для продовольчої безпеки у світі через блокування росією українських портів та експорту зерна. 

Українська сторона, попри заяви окремих європейських політиків, які можуть діяти в інтересах росії, наголосила на безальтернативності курсу країни на отримання статусу кандидата в члени ЄС. 

Ще однією дуже важливою заявою стало те, що Україна не готова йти на компроміс у війні з росією, якщо для цього потрібно поступитися своїм суверенітетом, територіями та громадянами, які на них проживають.

Зустріч ОДКБ: невдала спроба росії знайти нових союзників для війни проти України 

У понеділок, 16 травня, відбувся саміт Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), присвячений 30-річчю створення організації. До неї входять шість держав: росія, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Таджикистан і Киргизстан. 

Під час саміту путін представив колегам по організації своє бачення війни проти України та “протистояння” з НАТО. Крім цього, володимир путін у “закритому режимі” проінформував учасників зустрічі про хід повномасштабної війни проти України або, як її називають у росії, “спеціальної військової операції”. 

На думку багатьох аналітиків, під час цієї частини зустрічі росія могла просити інші країни ОДКБ про військову допомогу у війні проти України.

Аналізуючи публічні виступи лідерів країн-членів, котрі, як відомо, мають різне ставлення до російської військової авантюри, можна зробити висновок, що росії не вдалося заручитися підтримкою своїх “союзників”. 

Більше того, складається враження, що країни-члени ОДКБ не мають спільного бачення мети функціонування цієї організації. Під час своїх виступів лідери держав-членів ОДКБ акцентували на питаннях, актуальних саме для цих країн. 

Що стосується війни в Україні, то найбільше на цю тему “смалив” навіть не володимир путін, а самопроголошений лідер Білорусі Олександр Лукашенко, якому відвели роль головного ретранслятора російської пропаганди. Під час свого виступу Лукашенко всіляко намагався виправдати війну проти України – він фактично назвав її реакцією рф на агресивні дії заходу, який всіма силами хоче зберегти однополярний світ.

“Сьогоднішня зустріч проходить у непростий час – час переділу світу: однополярна система світоустрою безповоротно йде у минуле, однак колективний Захід веде запеклу боротьбу за збереження своїх позицій”, – сказав самопроголошений президент.

Лукашенко також звинуватив країни НАТО в брязканні зброї біля білоруських кордонів.

“У хід ідуть усі засоби, в тому числі у зоні відповідальності нашої Організації: від брязкання натовською зброєю біля наших західних кордонів до розв'язаної проти нас, насамперед проти Росії та Білорусі, повномасштабної гібридної війни”, – сказав диктатор. 

Спокою Лукашенку також не дає розширення НАТО на схід та нарощування його збройної потужності. Він також поширив тезу російської пропаганди про те, що не росія воює з Україною, а “Захід воює з росією”. 

“Прямо зараз на території 19 європейських країн, зокрема біля наших кордонів, у Польщі, проходять великомасштабні навчання – такого ми раніше не бачили – “Захисники Європи – 2022”. Від кого вони захищаються – здогадайтеся самі”, – сказав Лукашенко. 

Цікаво, що навіть у доповіді на саміті ОДКБ Лукашенко умудрився зробити відсилку на свою легендарну фразу “а я вам сейчас покажу, откуда на Беларусь…”. 

“Наша військова взаємодія в рамках Союзної держави Білорусі та Росії, членство Білорусі в ОДКБ є тими самими стабілізаторами, що надають певний протверезний ефект на гарячі голови по той бік кордону. Цей приклад свідчить про те, що, якби цього не було, боюся, що гаряча війна вже була б і на території Білорусі,” – вважає політик.

Крім цього, Лукашенко поширив ще одну російську байку про “розквіт нацизму” в Україні за сприяння “колективного Заходу” і про накачування України сучасною зброєю. 

Припускаємо, що після саміту виступ Лукашенка достойно оцінили в Кремлі, і білоруський диктатор отримав “цукерку” від московського режиму.

Продовжив доповідь на саміті очільник Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Політик не сказав ні про “спеціальну воєнну операцію”, ні про “агресивні дії колективного Заходу і розширення НАТО”. У своїй доповіді він сконцентрувався на діяльності ОДКБ у регіоні.

“Зі створенням ОДКБ на великому просторі Євразії було зведено міцну систему колективної безпеки. Її головними завданнями є зміцнення миру та стабільності, міжнародної та регіональної безпеки, захист територіальної цілісності та суверенітету держав-членів,” – сказав президент Казахстану.

Крім цього, очільник Казахстану зазначив, що ОДКБ варто було б звернути увагу на протидію міжнародному тероризму та екстремізму, незаконному обігу наркотиків та зброї, а також незаконній міграції. Зокрема, Токаєв зазначив, що вищевказані загрози в першу чергу йдуть з Афганістану. 

“У цьому ключі надаємо великого значення розвитку ситуації в Афганістані. Нестабільна обстановка в цій країні, а також незнижувана активність збройних угруповань на території Афганістану, як і раніше, загрожують безпеці та стабільності наших держав. Вважаю, що ОДКБ необхідно враховувати всі потенційні загрози та ще більше приділяти увагу забезпеченню безпеки південних рубежів Центральної Азії,” – сказав політик.

У фіналі своєї доповіді політик зазначив:

“У найближчій перспективі безперечним пріоритетом є розвиток миротворчого потенціалу Організації. Робота у цьому напрямку активно ведеться”. 

Президент Киргизької Республіки Садир Жапаров говорив дуже абстрактно та зазначив, що військово-політична напруга підібралася до кордонів країн ОДКБ. Однак політик не уточнив, які загрози він мав на увазі та від кого вони надходять. 

“Поточна міжнародна ситуація не вселяє оптимізму з погляду як глобальної безпеки, так і світової економіки. Загрози безпеки та військово-політична напруженість підібралися впритул до всіх рубежів зони відповідальності ОДКБ”, – заявив політик.

Далі виступав російський президент владімір путін. Його доповідь дещо перегукувалися з тезами самопроголошеного президента Лукашенка. 

Путін відзначив важливу роль ОДКБ у регіоні, пригадав, що в минулому році миротворчий контингент допоміг запобігти перевороту в Казахстані – насправді ж війська рф придушили протести, які почалися в країні через підвищення цін на газ.  

Далі президент рф розповідав усім знайомі пропагандистські байки про біолабораторії в Україні. Він навіть пішов далі і додав, що Пентагон створював цілу мережу лабораторій навколо кордонів держав-членів ОДКБ. 

Російський президент повторив тези російської пропаганди про агресивне НАТО та розширення його на схід, про неонацистський режим в Україні та заохочення його “колективним Заходом”. 

Президент Таджикистану Емомалі Рахмон загальними фразами окреслив діяльність ОДКБ та зупинився на ситуації в Афганістані і можливим наступом руху “Талібан”, який несе безпекові загрози в регіоні, насамперед Таджикистану. 

Цікаву промову виголосив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який, по суті, натякнув, що ОДКБ не виконує функції, які вона мала би виконувати. Ключові тези виступу вірменського політика: 

  • По-перше, немає особливої єдності та спільної позиції серед держав-членів ОДКБ.
  • По-друге, варто регулювати питання взаємодії та механізмів реагування на загрози для членів ОДКБ. Як зазначив Пашинян, у минулому році, коли Азербайджан увійшов на територію Вірменії, реакція членів ОДКБ не була такою, яку очікувала Вірменія.  
  • По-третє, Вірменію не зовсім влаштовує той факт, що країни ОДКБ продають зброю окремим державам, зокрема Азербайджану, які потім використовують її проти Вірменії.
 
Фінляндія та Швеція: за крок до вступу в НАТО

Не менш важливою темою минулого тижня стало подання Фінляндією та Швецією, які тривалий час декларували політику нейтралітету, офіційних заявок на вступ до НАТО. 

Насправді ця тема досить болісна для росії, адже однією з озвучених причин проведення “спеціальної воєнної операції” було недопущення розширення Альянсу на схід. 

З одного боку, рф не вдалося взяти Київ за три дні, а з іншого, – НАТО внаслідок дій росії позапланово розширилося на схід. 

Дві країни, які до 24 лютого не виявляли намірів приєдатися до Альянсу, зараз перебувають за крок до вступу в нього. Така ситуація явно попахує військово-дипломатичним провалом росії. 

Утім, росія не була б росією, якби не намагалася видавати свої поразки за перемоги або мінімум за нічиї. 

Попри погрози, після рішення Фінляндії та Швеції вступити в Альянс риторика кремля значно змінилася. Тепер у москві стверджують, що вступ цих країн до НАТО не є проблемою, і якось призабули про вимоги щодо повернення НАТО до кордонів 1997 року. 

Нову російську позицію озвучив безпосередньо путін на вже згаданому саміті країн ОДКБ. Однак він сказав, що проблемою буде розміщення військової інфраструктури країн НАТО на територіях Фінляндії та Швеції – такі дії змусять російську федерацію реагувати відповідно. 

“Що стосується розширення, у тому числі за рахунок нових членів альянсу, – Фінляндії, Швеції – у Росії, хотів би вас поінформувати, шановні колеги, немає проблем із цими державами, немає. Тож у сенсі безпосередньої загрози нам  – розширення за рахунок цих країн – для Росії не створюється”, – сказав російський президент. 

Схожу тезу услід за президентом озвучив і його прессекретар дмітрій пєсков. Щоправда, він дещо уточнив її. За його словами, росія не має територіальних претензій до Фінляндії та Швеції, тому їх приєднання до НАТО не становить загрозу для рф, на відміну від України. 

Не оминула цю тему і речниця російського мзс марія захарова. Вона фактично повторила позицію президента рф, але вирішила налякати Швецію та Фінляндію заходами у відповідь. І, як це притаманно російській дипломатії, не зазначила, про що саме йдеться, – так би мовити, “розумійте, як хочете”. 

“російська федерація вживатиме заходів у відповідь, зміст яких, включаючи військово-технічні аспекти, багато в чому визначатиметься з урахуванням конкретних умов членства Фінляндії та Швеції в Північноатлантичному альянсі,” – сказала захарова. 

Кейс Швеції та Фінляндії дуже цінний для України. Він демонструє, що країни, які не мали Плану дій щодо членства (ПДЧ), можуть приєднатися до НАТО, якщо на це є політична воля. 

Таку тезу підтвердила в інтерв’ю “Європейській правді” тимчасова повірена США в Україні Крістіна Квін. “Що стосується можливості вступу Фінляндії без ПДЧ, то План дій щодо членства ніколи не був юридичною вимогою для приєднання до НАТО, а, отже, Україна також може вступити до альянсу без ПДЧ”, – пояснила Крістіна Квін.

Запровадження санкцій, продовольча безпека у світі, відсутність альтернатив статусу кандидата в ЄС для України: про що говорили українські політики

Україна продовжує шукати підтримку на міжнародній арені. На початку тижня Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у своїй промові перед міністрами закордонних справ ЄС виокремив не тільки чітку позицію України, а й конкретні вимоги до країн Європейського Союзу. Кулеба наголосив на критичній необхідності енергетичних санкцій проти росії, в тому числі ембарго на російську нафту. 

“Потрібне енергетичне ембарго, включно з ембарго на російську нафту, газ і вугілля. Європа платить Росії понад 600 мільйонів євро на день за нафту та газ. Потрібні фінансові обмеження: ми надалі закликаємо вас відключити всі російські та білоруські банки від SWIFT. Російський банківський сектор дуже фрагментований та налічує понад 300 банків, що дозволяє російським експортерам обходити чи намагатися обходити санкції. Лише повна блокада російського експорту змусить Росію припинити війну. Інфляційні чи рецесивні ефекти для світової економіки будуть мінімальними та точно меншими, ніж цього остерігаються,” – сказав очільник українського МЗС .

Крім цього, дипломат закликав ЄС підтримувати Україну зброєю, а також запевнити Україну у її європейському майбутньому, а саме надати нашій державі статус країни-кандидата в члени ЄС.

“Три фактори можуть змінити ситуацію на краще. Економічний – жорсткі санкції проти рф. Військовий – постачання важкого озброєння Україні. Політичний – надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС,” – вважає Дмитро Кулеба.

Іншою ключовою темою тижня була продовольча безпека – через російську агресію можлива світова продовольча криза. Так, Кулеба зазначив, що єдиною її причиною є незаконна блокада росією українських морських портів. 

“Єдиною причиною обмежень українського продовольчого експорту є агресія росії проти нашої держави та незаконна блокада нею українських морських портів. Своїми злочинними діями Росія підриває глобальну продовольчу безпеку. Але навіть у таких складних умовах Україна докладає максимум зусиль для виконання контрактних зобов’язань та постачання продовольства іноземним споживачам, зокрема з використанням інфраструктури ЄС”, – сказав міністр. 

Подібну позицію також розділяє Міністр оборони України Олексій Рєзніков. Минулого тижня він наголосив, що затягування війни спричиняє не тільки продовольчу, а й міграційну кризу. Політик також заявив, що за багатьма ознаками росія готується до ведення довготривалої військової операції. Війна переходить у затяжну фазу. 

“Війна руйнує українську економіку. З кожним днем збільшується потреба у ресурсах на відновлення. Затягування війни спричиняє ризик глобальної продовольчої кризи, а також чергової міграційної кризи”, – вважає Резніков.

Ще однією важливою темою стало декларування безальтернативності прагнень України отримати статут кандидата в ЄС. 

Володимир Зеленський зазначив, що в Європі лобіюють певну альтернативу отримання статусу кандидата в ЄС для України. Однак президент України вважає, що такий варіант є не прийнятним для України, бо він буде компромісом ЄС з рф, що не враховуватиме інтереси України. Зокрема, Зеленський наголосив, що, на його думку, ті, хто пропонують Україні “альтернативи”, – свідомо або несвідомо просувають інтереси рф.

“Нам не потрібні якісь можливості або доступ до тих чи інших фінансів. Це важливо для економіки України, але не потрібно нам як альтернатива кандидатству в ЄС. Нам не потрібні ці компроміси, тому що це будуть компроміси не з Україною. Це буде черговий компроміс Європи з рф. Я абсолютно впевнений, що це – тиск і вплив російських чиновників, бюрократів і лобістів,” – заявив Зеленський.

Також українські політики ще раз наголосити, що Україна не готова поступатися своїми територіями у війні з рф. Михайло Подоляк відреагував на статтю “The New York Times”, у якій редакція припустила, що Україні, найімовірніше, доведеться піти на територіальні поступки, щоб зупинити війни. Апелюючи до видання, політик зазначив, що будь-яка поступка росії – це не шлях до миру, а відкладена на кілька років війна. 

“Україна не торгує своїм суверенітетом, територіями та громадянами, які на них проживають. Шкода, що доводиться роз'яснювати такі прості речі таким поважним виданням”, – зазначив радник голови Офісу Президента. 

Громадянська мережа ОПОРА створила онлайн-інструмент "War Speeches" для відстеження офіційної позиції та публічного дискурсу держави-окупанта щодо перебігу війни проти України та прогнозування майбутніх агресивних планів рф. У фокусі нашого моніторингу – насамперед заяви і виступи посадових осіб росії, а також офіційні документи владних інституцій. Крім детальної хронології публічних позицій, презентованих на вебсайті, ми пропонуємо тижневі аналітичні висновки щодо основних змін у публічній риториці сторін військового протистояння.

 

Оригінал публікації: Українська правда