Щоб знищити українців як націю, росіянам не обов’язково розкочегарювати газові камери чи перетворювати на Бучу кожен окупований ними населений пункт. Як визначав автор поняття “геноцид” Рафал Лемкін, цей злочин може відбуватися будь-якими методами.
Знищити національну, етнічну, релігійну чи расову групу можна не лише шляхом убивств, депортацій чи обмеження народження дітей. Часто достатньо зруйнувати фундамент життя цієї групи. До такого фундаменту сам Лемкін відносив політичні й соціальні інституції, культуру, мову, релігію, почуття національної приналежності та гордості, колективну памʼять і колективний досвід, підважування особистої безпеки представників цієї групи тощо.
Саме тому, встановивши військовий контроль над територією, росіяни вилучають українські книжки зі шкіл і бібліотек та завозять памʼятники Пушкіну. Саме тому менш ніж за місяць після окупації Маріуполя окупанти замінили українську “і” на російську “и” на стелі при вʼїзді в місто. Щоб перетворити пропагандистський міф про “один народ” на реальність, росіяни ведуть цілеспрямовану політику зміни ідентичності українців на захоплених ними територіях.
Ще на початку повномасштабного вторгнення в Україну Володимир Путін висловив надію, що світ дізнається “правду” про Росію, коли “істина проб’є собі дорогу через взаємну любов людей і культуру, яка нас усіх об’єднує“. І це рідкісний випадок, коли з кремлівським диктатором можна погодитися. Російська культура справді допоможе дізнатися правду про Росію.
Громадянська мережа ОПОРА дослідила, як росіяни методично й послідовно перетворюють культуру на зброю, знищуючи українську ідентичність на ТОТ. Через ізоляцію українських міст і громад в окупації ми не можемо перевірити, наскільки ефективними й масштабними були заходи, про які розповідають на своїх майданчиках окупанти. Однак наші дані однозначно свідчать про намір росіян зробити неможливим розвиток, збереження, практикування й передання дітям української культури на ТОТ.
Як асиміляцію українців “оформили” в російському законодавстві
Готуючись до анексії материкової частини українських територій та після їх легалізації в російському законодавстві, росіяни пішли за “кримським сценарієм“: вибудовування вертикалі управління з Москви, гармонізація місцевої політики на ТОТ з російською та вписування її у російське законодавство.
Невдовзі після окупації на Херсонщині й Запоріжчині зʼявилися “міністерства культури”, підпорядковані Мінкульту РФ. Через брак фахівців серед місцевих колаборантів працювати в ці “установи” привезли росіян із Криму, Краснодара і Ростова-на-Дону. Дотепер “міністерства” системно скаржаться на кадровий голод і поширюють вакансії на своїх сторінках у Вконтакте.
Відразу після окупації в так званих нових регіонах почав діяти “перехідний період” інтеграції у федеральну політику РФ, який триватиме до 1 січня 2026 року. У день підписання Володимиром Путіним указів про “незалежність” Запорізької й Херсонської областей “міністерство культури” останньої оголосило про перехід культурної сфери на “російські стандарти”. Натомість у Міністерстві культури РФ основним завданням на найближчі роки визначили інтеграцію “нових регіонів” в “культурне життя країни”.
На всіх загарбаних територіях росіяни розгорнули національну програму Культура, що поширюється навіть на віддалені населені пункти. Для українців на ТОТ це означає, що “вєлікая русская” має дотягнутися до кожного села. Буквально — адже для найменших і найбільш зруйнованих сіл та містечок, де немає будинків культури, запустили “автоклуби” — “багатофункціональні пересувні культурні центри”. Окупанти заявляють, що у 2023 році по ТОТ курсують 28 таких “автоклубів”.
Міністерка культури РФ Ольга Любімова прямо заявляє, що з “новими регіонами” робота відбувається “у ручному режимі”. За її словами, станом на жовтень 2023 року на ТОТ (окрім Криму) функціонують “більше тисячі бібліотек, майже тисяча будинків культури, майже 160 дитячих шкіл мистецтв та 77 музеїв”, і всі вони отримують “шефську допомогу” від федеральних закладів культури.
Наприклад, кожен музей на ТОТ отримав свого “шефа” з-поміж музеїв РФ. “Шефи” надають майно й обладнання, завозять своїх фахівців, організовують професійне “навчання” у Росії, тобто розповідають своїм колегам, як правильно змушувати населення “полюбити російську культуру”. Так, у серпні 2023 року 200 працівників закладів культури з окупованих територій возили в Тулу на освітній семінар для фахівців “нових субʼєктів Російської Федерації”.
“451 градус за Фаренгейтом” в традиціях “вєлікої російської”
Українські книги вилучають та знищують. Звітують окупанти і про створення “модельних бібліотек”, тобто ремонт приміщень, закупівлю нового обладнання й “оновлення” книжкового фонду — завезення російської літератури замість знищеної “екстремістської” української.
Уже в березні 2022 року російські підрозділи “воєнної поліції” вилучали і знищували українську історичну й художню літературу з бібліотек на Луганщині, Донеччині, Чернігівщині та Сумщині. Наприклад, у Мелітополі вилучили всю українськомовну літературу. На початку грудня 2023 року колаборант Ігорь Тєрнавскій, який керує мелітопольською бібліотекою ім. М. Лермонтова, відзвітував про придбання російських книг “на більш ніж мільйон рублів”.
Така сама ситуація склалася й на Луганщині. У кінці січня 2023 року голова Луганської ОВА повідомив, що “міністерство освіти і науки ЛНР” наказало вилучити з фондів шкільних бібліотек книги за списком із 365 позицій. В області також фіксували спалення українських книг у котельнях. За даними Центру національного спротиву, протягом 2023 року росіяни завезли на ТОТ близько 2,5 млн російських книг.
У грудні 2022 року з бюджету президентського фонду культурних ініціатив за програмою Єдиний культурний простір: проєкти нових регіонів розпочалася підтримка культурних проєктів на ТОТ. Протягом 2022–2023 років за цією програмою фонд витратив 3,4 млрд рублів (близько $38,3 млн). Найбільш ймовірно, ці кошти пішли на проєкти, створені на окупованих територіях, адже культурні проєкти про чи для ТОТ, створені в Росії, фінансували і раніше.
Так, наприклад, цей фонд проспонсорував дитячий спектакль Стійкий олов’яний солдатик у Маріуполі, який задумувався як “щеплення традиційних моральних цінностей, властивих всій нашій країні (Росії, – Ред.)”, автомобільну експедицію Азовським морем і зйомки детективного серіалу Мирний атом про окуповану ЗАЕС.
Також Президентський фонд фінансує систему “таборів перевиховання”, у яких депортовані з ТОТ українські діти зазнають індоктринації. Загалом ОПОРА зафіксувала щонайменше 48 державних і недержавних російських організацій та інституцій, залучених до насадження російської культури на окупованих територіях України.
Щоб залучити населення до російського колективного досвіду, на ТОТ впровадили російський календар свят. Зокрема, тут повернули “день захисника вітчизни” 23 лютого та проводять урочистості з нагоди дня звільнення Ленінграда і перемоги в Сталінградській битві. Ба більше, навіть День матері в РФ, на відміну від України, святкують у листопаді, і тоді ж на ТОТ відбуваються заходи з цього приводу.
Навіть анексію українських територій у Росії проголосили державним святом: 30 вересня відзначають “день воззʼєднання Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької та Херсонської областей з Російською Федерацією”.
Нуль днів, щоб росіяни нічого не вкрали
Росіяни легалізували у своєму законодавстві й українську культурну спадщину. Ухваливши новий закон, вони дозволили собі автоматично, без жодної експертизи вносити обʼєкти культурної спадщини з ТОТ до своїх реєстрів. Втім, так само легко обʼєкти культурної спадщини можуть втратити свій особливий статус, що ставить під значний ризик їх збереження.
Закон також дозволяє вільне переміщення обʼєктів історико-культурної спадщини, архівних документів і бібліотечних фондів із ТОТ територією РФ без зайвого “паперового сліду” та бюрократичної тяганини. Ще у 2014 році в російські державні реєстри потрапили понад 150 тис. культурних матеріальних цінностей кримських татар. Врешті Мінкульт РФ дозволив “ремонт і реставрацію” культурних та історичних об’єктів на ТОТ новоствореним фірмам без відповідних ліцензій, що заборонено на території самої Росії.
Втікаючи з Херсона, окупанти пограбували низку місцевих музеїв та архівів: Херсонський обласний краєзнавчий музей, Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, Херсонський обласний архів та Херсонську обласну бібліотеку. Лише звідти росіяни вивезли понад 15 тис. унікальних артефактів.
Натомість із Мелітопольського краєзнавчого музею викрали скіфське золото IV ст. до н. е., а з Маріупольського краєзнавчого музею та Художнього музею імені А. І. Куїнджі вивезли всі цінні експонати — облік втраченого ще триває. За приблизними оцінками, Маріуполь втратив близько 2 тис. цінних обʼєктів. “Міністерство культури Херсонської області” заявляло, що сприяє розкраданню музеїв Херсонщини та вивезенню обʼєктів до Севастополя. Також, за словами очільника Державної архівної служби України Анатолія Хромова, Україна втратила близько половини фонду Державного архіву Херсонської області.
Індоктринація молоді
Руйнують росіяни й українські місця пам’яті. Демонтаж памʼятників жертвам Голодомору (пропаганда називає їх “символами дезінформації”) зафіксували у Маріуполі й у тимчасово окупованих частинах Херсонської області. Натомість окупанти встановлюють cвої памʼятники — наприклад, “молодые строители Херсона” відновлювали радянські меморіали, знесені під час декомунізації.
Для дітей проводять регулярні заходи у школах і в системі позашкільного навчання. “Велич” російської культури доносять на щопонеділкових “Разговорах о важном”, на “Уроках мужества”, а також в межах створених на ТОТ кадетських училищ.
У вересні 2022 року школи повністю перевели на російську програму, а цикли українознавчих предметів або суттєво скоротили, або скасували. Поза школою працюють “Юнармия”, “Движение первых” та “Юг Молодой”. Всі ці заходи й організації формують єдину структуру “патріотичного виховання”, яке на практиці є мілітаризацією молоді. Придушуючи в дітях на ТОТ українську ідентичність, росіяни ведуть методичну роботу з виховання майбутніх бійців для “СВО” в Україні або на будь-якій іншій території, яку “родіна” вирішить оголосити своєю.
Познайомитися з “новою батьківщиною” наживо українські діти можуть за туристично-просвітницькими програмами “Культурная карта 4+85” та “Классная страна”, що діють за рахунок федерального бюджету. Ідеться про короткотермінові подорожі за наперед визначеними “культурними маршрутами РФ”.
Раніше такі ознайомчі поїздки відбувалися за програмою “Пушкинская карта”, але після анексії українських територій її ребренднули в Культурную карту 4+85, де “4” відповідає за Херсонську й Запорізьку області, а також т. зв. ЛНР і ДНР. Програма оплачує відвідування понад 26,5 тис. культурних установ на території РФ, зокрема 101 — в тимчасово окупованому Криму. За словами очільниці ГО Регіональний центр прав людини Катерини Рашевської, до таких “екскурсій” щотижня залучають до 200–300 дітей з окупованих територій.
Немає таборів смерті – не злочин?
Поведінка росіян на тимчасово окупованих територіях свідчить, що культурні здобутки, символи й артефакти не мають для них більшої цінності, ніж інструмент контролю. Від самого початку війни у 2014 році, паралельно з активними бойовими діями, вони виділяють людські й матеріальні ресурси на знищення української культури й заміщення її своєю.
Для цього росіяни насамперед створюють інформаційну ізоляцію окупованих територій щляхом цензури й поліціювання, зокрема у цифровій площині. Наступний крок — забрати будь-який простір і спроможності для збереження та практикування культури, відмінної від російської. Наостанок окупанти формують комплексну систему організацій, інституцій та заходів на будь-який смак та вік, що забезпечують регулярний контакт усіх мешканців підконтрольних територій із російською культурою.
Окуповані частини Донецької й Луганської областей та Кримський півострів перебувають в окупації уже 10 років. Діти, які були першокласниками у 2014 році, пройшли повний освітній цикл у російській системі. Першокласники 2022 року з Маріуполя, Бердянська, Енергодара й багатьох інших українських міст мають всі шанси закінчити молодшу школу за російської системи.
Щоб стерти національну групу з певної території, не обовʼязково знищувати її фізично. Будь-яку націю чи етнос можна асимілювати, впроваджуючи послідовну репресивну політику.
На жаль, попри першочерговий задум Лемкіна, сучасне міжнародне право не схильне вважати злочином проти людяності будь-що, крім фізичного вбивства і насильства. Водночас заміщення ідентичності мешканців окупованих територій дозволяє росіянам досягти своєї мети. Та й “глибоку стурбованість” серед світових лідерів такі дії викликають значно менше.
Оригінальна публікація: ФАКТИ