Протягом квітня 2023 року Російська Федерація очолювала Раду Безпеки ООН – орган, покликаний підтримувати міжнародний мир та безпеку. Втім, така ситуація видається повним абсурдом, адже ця країна вчиняє агресію проти суверенної держави, вбиває дітей та займається геноцидом українського народу.

Тільки за минулий місяць Росія завдала низки ударів по мирних містах України, вбивши десятки цивільних. Найжахливішою подією стала атака на багатоповерхівку в Умані, коли загинуло 23 людини, зокрема шестеро дітей. Свою терористичну сутність окупанти проявляють і щодо українських військовополонених. Кілька тижнів тому світ сколихнули кадри жорстокого вбивства українського захисника. Втім, Україна має десятки відео подібних злочинів.

Попри все це, Росія продовжувала головувати в Радбезі та ще й відзвітувала про забезпечення її ефективної роботи. Водночас агресор використовував цей міжнародний майданчик для поширення пропаганди та дезінформації. Однією зі стратегій Кремля у веденні війни стали систематичні інформаційні операції, майже напевне скеровані на дискредитацію українського уряду та зменшення міжнародної підтримки України.

Поступово змилися межі між пропагандистськими шоу Скабєєвої-Соловйова та виступами Нєбєнзі-Лаврова на Радбезі ООН. Водночас організовані агресором засідання продемонстрували болісні для нього теми — ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової, постачання західної зброї Україні, санкційна політика і виправдання війни.

Евакуація — (не) депортація: брехня Нєбєнзі про українських дітей

Однією з перших тем для обговорення на Радбезі стала "евакуація" українських дітей із зони бойових дій на територію Російської Федерації. Це пов'язано з тим, що 17 березня 2023 року Друга палата досудового провадження МКС видала ордери на арешт Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дітей Марії Львової-Бєлової за підозрою в депортації українських дітей.

І хоча Кремль не визнає юрисдикції міжнародного суду, а його рішення вважає юридично нікчемними, все ж цей ордер змусив поплічників путінського режиму хвилюватися. 4 квітня Росія провела засідання Радбезу у форматі Аррія (неформальна зустріч для обміну думками), під час якого постпред Росії Васілій Нєбєнзя назвав тему викрадених дітей елементом антиросійської інформаційної війни. Він звинуватив Київ у тому, що українська влада силою забирає дітей у батьків біля зони бойових дій та катує неповнолітніх за поширення інформації про дислокацію ЗСУ. Він також заявив, що європейські країни відбирають дітей у сімей українських біженців, а Росія нібито проводила евакуацію для збереження дитячих життів. Нєбєнзя нахабно спаплюжив систему цінностей щодо непорушності прав дітей і навіть запросив на засідання Львову-Бєлову..

Втім, такий формат викликав гостру критику міжнародної спільноти і країн-членів Радбезу — понад 50 із них засудили Росію за намагання спростувати та приховати свої злочини. І не дарма, бо, за останніми даними, країна-терорист депортувала близько 20 тисяч дітей, а ще близько пів тисячі вбила. Крім того, в кінці квітня Парламентська асамблея Ради Європи визнала геноцидом депортацію та насильницьке переміщення українських дітей.

Як бачимо, російська пропаганда не спрацювала. А сам Путін із глобальної персони все більше перетворюється на "президента через Zoom", який не може здійснювати міжнародні візити через загрозу арешту. Навіть найближчі союзники диктатора, такі як Південно-Африканська Республіка, куди він міг полетіти на саміт BRICS, є підписантами Римського статуту й не готові порушувати міжнародні зобов’язання.

Спроби Кремля зменшити військову допомогу Україні

Іншою важливою проблемою для агресора залишається постачання Україні зброї для захисту суверенітету і територіальної цілісності. Йдеться вже не про перешкоди у захопленні всієї України або якоїсь її частини, адже окупанти з травня 2022 року (!) не можуть взяти місто-герой Бахмут, хоча й залучили до боїв військо, більше, ніж армія Чехії чи Угорщини. Стрімке зростання військового потенціалу України загрожує для Росії цілковитою поразкою, що може ознаменувати кінець путінського режиму.

Саме тому Кремль систематично проводить інформаційні операції, аби розколоти відносини України з країнами-партнерами та зменшити військову допомогу. 10 квітня РФ провела у Раді Безпеки дебати про ризики, які виникають через порушення міждержавних зобов’язань щодо постачання військової продукції.

Фактично Росія хотіла посилити контроль за передачею військової техніки та озброєння Україні. Відтак, Кремль запропонував, щоб більше країн подавало до Реєстру звичайних озброєнь ООН щорічні національні звіти про експорт/імпорт озброєнь. Також агресора занепокоїло ймовірне відновлення виробництва зброї радянського зразка з подальшою передачею її Україні. За словами Нєбєнзі, виробляти й експортувати таку продукцію не можна без письмової згоди СРСР або Росії як його держави-наступниці.

Водночас Нєбєнзя звинуватив "київський режим" в обстрілах мирного населення та цивільної інфраструктури із західної зброї. Ба більше, на думку російського постпреда, Захід отримує надприбутки з експорту озброєнь, бо величезні кошти осідають у кишенях посадовців через "зрощування оборонної промисловості й національних урядів".

Однак і тут Росію очікує розчарування — військову допомогу Україні все одно надають заздалегідь спланованими темпами. Це роблять і уряди країн-партнерів окремо, і в межах формату "Рамштайн". Тільки за офіційними даними, понад 9 нових українських бронетанкових бригад пройшли навчання та отримали спорядження завдяки підтримці партнерів.

Маніпуляція Статутом ООН для виправдання війни

24 квітня Російська Федерація на відкритих дебатах Ради Безпеки виступила на захист принципів Статуту ООН. До цієї події агресор залучив главу зовнішнього відомства Росії Сєргєя Лаврова, який відверто маніпулював нормами Статуту і намагався представити санкції, введені проти РФ через її збройну агресію проти України, як порушення суверенної рівності країн.

Видаючи Росію за новий самостійний центр розвитку, Лавров бідкався, що її намагаються стримати, перекриваючи доступ до сучасних технологій, витіснити з ланцюжків постачання та конфіскувати власність через запровадження односторонніх нелегітимних санкцій. Сама ж Росія виступає за запровадження будь-яких санкцій лише через Радбез ООН, де її представники, звісно, мають право "вето".

Маніпулюючи нормою Статуту ООН про суверенну рівність держав, Сєргєй Лавров також звинуватив США у прагненні світового панування. На думку міністра, світ потребує нового багатополярного устрою, "не заснованого на правилах".

Крім того, виправдовуючи війну, Лавров апелював до норми Статуту щодо самовизначення народів і положень Декларації ООН 1970 року про принципи міжнародного права. За його словами, основою документа є повага до суверенітету і територіальної цілісності тих держав, які "дотримуються принципу рівноправності та самовизначення народів і мають уряди, що представляють весь народ, який проживає на даній території". Однак, на думку Лаврова, "нацистський київський режим" нібито не може представляти інтереси людей, які не прийняли результати "кривавого державного перевороту" 2014 року.

Насправді ж у згаданій Лавровим Декларації найпершим принципом є незастосування сили та загрози нею щодо інших держав з метою порушення їхньої територіальної цілісності й суверенітету. Тобто багаторівнева та відкрита маніпуляція міжнародними документами на центральному для Кремля заході не виправдала агресію проти України, а лише вкотре показала, що Росія є зухвалим порушником міжнародного права. Більшість країн-членів Радбезу гостро відреагували на потік дезінформації та сприйняли засідання як нахабну спробу Росії читати їм лекції.

Реформування глобальних інституцій: Росії не місце в Радбезі

На жаль, наразі світ ще не дійшов до одностайного політичного рішення виключити Росію і з Радбезу, і з ООН загалом. У грудні 2022 року Україна ініціювала цей процес, закликавши відновити застосування Статуту ООН у питанні легітимності перебування Російської Федерації в міжнародній організації.

У Міністерстві закордонних справ України акцентували, що чинний Статут ООН не містить слів "Російська Федерація", а країна не пройшла правомірної процедури набуття членства, як це відбулося з Чехією та Словаччиною. По суті, табличку "СРСР" просто змінили на "РФ".

Так само незаконно Росія займає місце в Радбезі ООН, куди її прийняли всього лише за проханням тодішнього президента РФ Бориса Єльцина від грудня 1991 року. Нещодавно Постпред України в ООН Сергій Кислиця опублікував той сумнозвісний лист.

Правова і, тим паче, моральна складова членства Росії в ООН дуже сумнівна. Втім, за словами Кислиці, виключити Росію з Ради Безпеки наразі неможливо — потрібна реформа самої організації. Цікаво, що Росія також виступає за реформування Радбезу, зокрема пропонує розширити її склад за рахунок країн Африки та Латинської Америки, де ще збереглися союзники Кремля. Однак перемога України у війні може змінити бажання агресора й перенести розмови про виключення Росії з Радбезу у практичну площину, адже терористам не місце у складі міжнародного безпекового органу. 

Дмитро Баштовий для Цензор.НЕТ