Пропаганда, безсумнівно, є одним із ключових елементів ведення війни. Перш за все, її мета — виправдати війну перед громадянами країни-агресора — електоратом, потенційними призовниками, солдатами та їхніми родинами. Навіть в авторитарних країнах, такими як рф, у війні неможливо перемогти одним лише примусом та "закручуванням гайок". Мета кожного політичного лідера — зберегти свою владу, яка опиниться під значним ризиком у разі поразки у ним же ініційованій війні. З одного боку, населення першим починає нести тягар війни — як економічно та політично (підвищення податків, наслідки санкцій тощо), так і з погляду здоров’я і життя самих комбатантів. Та й деморалізовані бійці не принесуть на стіл воєначальникам блискавичних перемог. З іншого боку, пропаганда необхідна у боротьбі за "серця та уми" місцевого населення на окупованих територіях, щоб зменшити опір окупантам.
Як зазначав у своїй книзі "Брехня під час війни" (Falsehood in War-Time) британський політик Артур Понсонбі, після проголошення війни "першою жертвою стає правда", адже без брехні "не було б ані бажання, ані сенсу воювати". Понсонбі проаналізував воєнну пропаганду, яку поширювали країни Антанти під час Першої світової війни, та видав своє дослідження в 1928 році. "Брехня під час війни" опинилася серед основоположних книг у сфері пропаганди. Пізніше бельгійська дослідниця Анна Морелі узагальнила напрацювання Понсобі та вивела 10 основних принципів воєнної пропаганди.
Чи залишаються досі актуальними 10 принципів воєнної пропаганди Морелі-Понсобі часів Першої світової війни — розбираємо далі на прикладі російської риторики щодо окупованого Херсона.
Перший принцип. "Ми не хочемо війни"
У своєму мастер-фреймі, тобто загальній "парасольковій" рамці для інтерпретації війни, якої прагне добитися російська пропаганда, воєнні дії презентовані як вимушений крок. Росіян буцімто змусили взятися за зброю дуже різні фактори: то НАТО, то нацистський уряд в Україні, що прийшов до влади після "державного перевороту" у 2014 році (хоча з тих пір в Україні вже змінилися політичні сили як у виконавчій, так і законодавчій гілці влади, але до змінюваності влади на росії не звикли), то утиски російськомовних українців — і цей список можна продовжувати. Одна з останніх ілюстрацій використання цього принципу — заява міністра закордонних справ рф про те, що "Зеленський не має здаватися — він має віддати наказ припинити бойові дії", адже мета росії погялає в тому, щоб "забезпечити безпеку людей на Сході України, аби їм не загрожувала нацифікація". Іншими слоами, рф нав’язує думку, що росіяни прийшли захищати людей від чинної "нацистської влади", тому вони зацікавлені припинити війну якомога швидше, щоб уберегти людей, — як тільки Київ перестане стріляти.
Як саме принцип "Ми не хочемо війни" застосовують щодо окупації Херсона? По-перше, росіяни продовжують наполягати, що Херсон нібито сам прагне приєднатися до росії:
По-друге, російські пропагандисти стверджують: як тільки Херсонщина опинилася під контролем окупаційної влади, в області запанував мир та безпека, але Україні та колективному Заходу така картинка невигідна, тому вони продовжують обстрілювати мирне населення, щоб звинуватити в цьому росію:
Як стверджує російська пропаганда, рф намагається якомога швидше встановити мир та порядок на окупованих (за їхньою версією — "звільнених") територіях, і Україні це не подобається.
Другий принцип. "У цій війні винні лише наші противники"
Херсон — приморське місто, де розташований один із найважливіших українських портів. Вдало ілюструє другий принцип воєнної пропаганди така цитата, на жаль, все ще постійного представника рф в ООН васілія небензі: "В контексте активно раздуваемой вами вашей собственной "войны по доверенности" с россией на Украине вы, по сути, взяли в заложники весь развивающийся мир, действительно подталкивая его к грани голода".
Росіяни звинувачують Україну в тому, що вона блокує свої морські порти, в тому числі херсонський, що унеможливлює експорт українського зерна. Так, за версією російської пропаганди, саме Україна спричиняє світову продовольчу кризу. Мовляв, Україна у змові з Заходом веде власну "війну за домовленістю" й опосередковано тримає в заручниках "світ, що розвивається", який морським шляхом не може отримати українське зерно. Цей принцип також яскраво втілено і в загальній рамці російського вторгнення: росія змушена захищатися від "наближення військової інфраструктури НАТО до російських кордонів", попри, за версією путіна, "30 років спроб домовитися".
Третій принцип. "Наш ворог — це втілення зла та самого диявола"
Наступний принцип яскраво втілений у самому способі російського називання війни — "спецоперація з денацифікації". Нацизм, у якому звинувачують Україну, асоціюється з однією з найбільших трагедій в історії Європи минулого століття — Другою світовою війною, яку розпочала нацистська Німеччина. Ця лінія послідовно й систематично зберігається і в російській пропаганді щодо окупованого Херсона. Наприклад, у пропагандистському Telegram-каналі "Херсон.ру" поширювали повідомлення про фотовиставку "Правда Донбасса", що нібито показує "злочини українських неонацистів на Донбасі", на які "херсонці дивилися зі сльозами на очах", бо "усвідомили, що всі ці вісім років спонсорували ці звірства":
Окрім цього, російський журналіст та депутат андрєй мєдвєдєв, публікації якого поширює головна редакторка Russia Today маргарита сімоньян, порівнює Україну з терористичною організацією "ІДІЛ":
Четвертий принцип. "Ми б’ємося за благородну мету, а не власні інтереси"
Цей принцип чудово ілюструє така серія зображень, яку поширюють у тому числі в "місцевому" Telegram-каналі окупантів "Херсон.ру":
Росіяни нав’язують думку, що вони "заступаються" за жителів Херсонської області, що нібито потерпали від тиску української влади. Пропагандисти доповнюють цей наратив історіями про "заляканих херсонців", яким погрожувала "нацистська влада" протягом останніх восьми років:
П’ятий принцип. "Ворог навмисно проявляє жорстокість, інциденти з нашого боку вимушені або випадкові"
П’ятий принцип воєнної пропаганди прослідковується у наведеному вище прикладі до першого принципу "ми не хочемо війни" — буцімто воєнні злочини щодо мирного населення навмисно скоює Україна, щоб звинуватити у них росію. Також кремль поширює меседжі про те, що Київ прагне знищити Херсон, аби помститися місцевим жителям за підтримку росії. І у відповідь на ці нав’язувані страхи пропаганда відразу запевняє, що "росія тепер назавжди в Херсоні" та захищатиме місто від "українських неонацистів":
Кремль систематично намагається залякувати мешканців тимчасово окупованих територій "кровожерливим Києвом", який прагне фізично знищувати все, пов’язане з російським, а отже, — і російськомовне населення Херсона, і мирних громадян, що мають проросійські погляди:
Утім, варто відзначити, що цей принцип у російській пропаганді реалізований не повністю, адже в контексті Херсона росія не згадує про жодні руйнування та жертви, спричинені російською армією. Навпаки, рф наполягає, що Херсон "здали без бою", а російської армії там взагалі немає. Цим росіяни водночас підсилюють аргумент про "жорстокість Києва" — Київ нібито також знає, що російської армії в Херсоні немає, а тому всі обстріли міста чинять українські збройні сили проти мирного населення:
Шостий принцип. "Ворог використовує заборонену зброю"
Найвідоміший меседж у контексті цього принципу — російська дезінформація щодо виготовлення біологічної зброї в Україні. Так, у пропагандистських медіа час від часу з’являються згадки про "спалахи ботулізму" в Херсоні та інших містах, які Україна приховувала. Таке "поширення хвороб", буцімто замовчуване Києвом, підтверджує існування в Україні воєнних біолабораторій, що наражають на небезпеку здоров’я та життя звичайних українців.
Також неодразово з’являлися звинувачення України в обстрілі цивільного населення касетними снарядами, які заборонено використовувати в густонаселених місцевостях:
Сьомий принцип. "У нас незначні втрати, в той час як втрати ворога — величезні"
У мастер-фреймі російської пропаганди активно присутній і цей принцип. На початку повномасштабного вторгення росія взагалі не озвучувала своїх втрат, і лише згодом російський генштаб почав оприлюднювати суттєво применшені цифри. Водночас росія невпинно запевняє, що Україна програє війну. Ще більш показовими були спроби максимально довго приховувати потоплення крейсеру "Москва" українськими ракетами (до того ж втрати особового складу росіяни так і не визнали, попри численні свідчення батьків і знайомих загиблих моряків). Натомість про українські втрати російська пропаганда розповідає часто: наприклад, 6 та 25 березня російський Генштаб повідомляв про повне знищення українських повітряних сил (при цьому в червні українські гвинтокрили та літаки стабільно здійснюють бойові вильоти).
Щодо Херсона росіяни дещо змінили вектор і транслюють меседжі про те, що українська армія добровільно "здала Херсон без бою", і, як уже йшлося вище, розповідають, що російських військових у Херсоні немає.
Восьмий принцип. "Визнані артисти та інтелектуали нас підтримують"
Звісно, є багато питань щодо того, наскільки справжніми є слова артистів та інтелектуалів, які підтримують окупацію незалежної країни і вбивства мирних громадян. Однак росія доволі стабільно залучає їх для легітимізації своєї діяльності на окупованих територіях — варто згадати хоча б поїздки до ОРДЛО таких знаних російських митців, як вже покійного йосипа кобзона або ще живого михайла порєченкова.
Через високу інтенсивність бойових дій російські співаки та актори поки не поспішають відвідувати нещодавно окуповані території, зокрема й Херсон. Приміром, на 9 травня жителів Херсонської області розважали чомусь винятково військові оркестри, а анонсований гауляйтером кирилом стрємоусовим "великий концерт в Херсоні" або не відбувся, або не отримав широкого розголосу в російських ЗМІ.
Водночас деякі російські артисти хоч і не масово, але доїжджають до тимчасово окупованих територій. Так, наприклад, 28 травня російська співачка юлія чичеріна "допомагала" російським військовим змінити дорожній знак на в'їзді до Мелітополя на знак "росія назавжди", а також зняла український прапор з будівлі мерії в Енергодарі.
Дев’ятий принцип. "Наша мета — священна"
Одним із ключових стовпів російської пропаганди — як внутрішньої, так і воєнної — є православ’я. Так, за твердженнями кремлівської пропаганди, одна з (як ми вже бачамо) численних цілей так званої спецоперації — це захист православної церкви від "розкольників", тобто Православної Церкви України (ПЦУ):
Іншим прикладом реалізації цього принципу є наратив росіян про "можем павтаріть". Так, у публікації Telegram-каналу Херсон.ру роз’яснено, що священна мета російських окупантів зараз — це захистити спадок своїх предків, які боролися проти нацистської Німеччини:
Десятий принцип. "Кожен, хто ставить нашу пропаганду під сумнів, — зрадник"
Останній, десятий принцип воєнної пропаганди на росії втілився навіть у форматі кримінальної відповідальності, адже події Україні не можна називати іншими словами, ніж ті, які визначив офіційний кремль. Ще одним прикладом може бути цей сайт, на якому громадян російської федерації за публічне висловлювання проти війни таврують як зрадників. І, звісно, на окрему увагу заслуговує так званий список "іноземних агентів", який створили ще до війни, але активно поповнюють після 24 лютого всіма публічними особами, що відкрито висловили незгоду з діями російської влади. А дмитро мєдвєдев нещодавно заявив: російське законодавство, повʼязане з іноземними агентами, варто зробити жорсткішим, а контроль за громадянами та організаціями, внесеними до списку, слід посилити.
Загалом десятий принцип воєнної пропаганди можна відстежувати лише у внутрішньому російському інформаційному полі, бо рф застосовує його винятково до власних громадян. У випадку Херсона, Криму, ЛНР або ДНР росія не транслює таких тверджень, прагнучи всіма силами приховати та заглушити голоси людей, які не згодні з окупацією та намагаються їй протистояти.
Натомість росіяни активно просувають протилежну тезу — українці радо зустрічають російське військо та владу, дякують за "звільнення" та підтримують встановлення проросійських адміністрацій. Одним із найяскравіших прикладів такого наративу може бути те, що в 2018 році на виборах президента російської федерації в Криму "результати" волевиявлення сягнули 92% на підтримку володимира путіна. Вищий результат — 93% — путін отримав лише у Кабардино-Балкарії.
Пропаганда за методичкою
З наведеного вище помітно, що російська пропаганда не є чимось унікальним, створеним винятково росіянами. Здебільшого вся інформаційна політика рф побудована навколо 10 принципів воєнної пропаганди, створених ще у 1920-х та детально описаних на початку 2000-х. Утім, це не означає, що такий вид пропаганди менш ефективний та ним можна спокійно нехтувати. Насправді ситуація протилежна, адже вся воєнна пропаганда стосуються певних базових ідей людської спільноти, які можуть зачепити кожного з нас.
Втім, це не означає, що інформаційну війну не можна виграти. Сьогодні Україна успішно веде й цю боротьбу, активно закликаючи уряди країн світу блокувати російське телебачення, соціальні мережі та інші пропагандистські джерела інформації. Крім того, Україна активно просуває й власний інформаційний поярдок денний — поширює у світі свій погляд на війну. Однак, хоча деякі дослідники та офіційні особи ще у квітні оптимістично заявляли, що Україна фактично перемогла в інформаційній війні з росією, розслаблятися рано. Зокрема, протягом останніх кількох тижнів ворог активно запускає інформаційно-психологічні спецоперації, аби надломити український бойовий дух та примусити українців тиснути на владу для якнайшвидшого завершення війни. Інформаційна війна триває, нам потрібно боротися далі, аби перемогти систему воєнної пропаганди, яку росія побудувала за останні роки. Допомогти в цьому може кожен, хто має компʼютер та кілька хвилин вільного часу, — наприклад, виконуючи завдання через цей Telegram-канал.
Оригінал публікації: Цензор.НЕТ