Подолати мажоритарні бої жінці-кандидатці значно важче, ніж чоловікові. Про це свідчать цифри — кількість здобутих жінками мандатів та їхня представленість у Верховній Раді України.

За тридцять років незалежності України кількість жінок у парламенті варіювалася залежно від виборчої системи, яка діяла на конкретних виборах. Більшість жінок пройшли до Верховної Ради за списками партій.

Тож у часи боротьби за залучення жінок до політичної активності та їх доступ до прийняття рішень, яка вже дала певні позитивні зрушення (запровадження пропорційної системи з відкритими списками та обов'язкової норми про гендерні квоти), повернення до виборів за мажоритарною системою виглядає щонайменше нелогічно. Однак саме такі сигнали українське суспільство отримало наприкінці 2021 року від чинних депутатів. Про можливість скасування відкритих списків заявив глава фракції “Слуга народу” Давід Арахамія та народні обранці, що ініціювали проєкт Закону “Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо відновлення змішаної (пропорційно-мажоритарної) системи виборів народних депутатів України” (№6444) та альтернативний законопроєкт (№6444-1). Прикметно, що серед його авторів — жодної депутатки. Такі ініціативи “притримання” виборчої реформи можуть призупинити процес збільшення політичної участі жінок. Перемогти на виборах в окрузі жінкам-кандидаткам вдавалося значно рідше, ніж представникам чоловічої статі. Та й, будьмо відверті, через гендерні стереотипи суспільства, відсутність фінансових ресурсів та соціальних зв’язків жінки значно менш активно балотуються в мажоритарних округах, які в Україні асоціюються з “депутатськими вотчинами”.

Трохи історії. Верховну Раду України І та ІІ скликання громадяни обирали за мажоритарною виборчою системою. Тоді в округах перемогли 12 та 18 жінок відповідно — 3% і 4 % депутатського корпусу. У березні 1998 року парламентські вибори пройшли вже за змішаною системою, що передбачала обрання половини депутатів за закритими партійними виборчими списками з 4%-прохідним бар’єром, а половини — в одномандатних виборчих округах в один тур. Тоді мандати отримали 38 жінок (8%) — 23 за списком і 15 в округах.  У 2002 році до Верховної Ради потрапило ще менше жінок — 28. Однак за пропорційною системою жінок пройшло в кілька разів більше, ніж за мажоритарною: 20 проти 8. А ось у V та VI скликаннях Верховної Ради, обраних за партійними списками, до парламенту потрапили 41 і 42 жінки відповідно. У 2012 році Україна знову повернулася до змішаної системи. Частка жінок у Раді зросла (10% — 46 жінок), що стало об'єктивним наслідком боротьби жінок за рівні можливості у політиці. Втім, 31 депутатка пройшла за партійними списками, а лише 15 вибороли мандати в мажоритарних округах. На позачергових виборах 2014 року, які відбувалися за цією ж системою, в мажоритарних округах кандидатки жіночої статі становили лише 12,9%. У парламент потрапило 56 жінок (11,85%), з округів — лише чотири: Ірина Констанкевич (Волинь), Тетяна Ричкова (Дніпропетровщина), Ірина Подоляк та Оксана Юринець (обоє обрані на Львівщині).

На останніх парламентських виборах 2019 року кандидатів-мажоритарників чоловіків  було більше у майже 5,5 раза. Із понад 3 тисяч кандидатів лише 15,5% становили жінки. Найбільше жінок у мажоритарних округах висунули партії “Європейська солідарність” та “Батьківщина” — 24 і 20 кандидаток відповідно. На наступних позиціях “Слуга народу” — 19 і “Голос” — 18 жінок. Найменше жінок серед мажоритарників висунула партія “Опозиційна платформа — За життя” — тільки 16. У результаті жінки отримали 12,6% від усіх голосів по мажоритарці, а чоловіки — 87,4%.

Попри те, що жінки здобули 28 депутатських мандатів в округах, кількість набраних ними голосів в одномандатних округах були суттєво меншою, ніж у чоловіків. Так, середня кількість голосів за кандидата чоловіка становить 4700 проти 3700 у жінки. Середній відсоток голосів “за” для жінок дорівнює 5,15%, а чоловіків — 6,7%. Серед обраних топ-20 депутатів-мажоритарників із найбільшою кількістю отриманих голосів в округах — лише три жінки. За партійними списками у парламенті за весь період роботи IX скликання працювало і працює 64 депутатки. 

Висновок очевидний — жінки мають більше можливості потрапити у Верховну Раду України, якщо балотуються за партійними списками, а застосування мажоритарної або змішаної виборчої системи не сприяє адекватному представництву жінок у парламенті. Ця закономірність властива не лише Україні. Наприклад, у Німеччині та Литві кількість жінок, обраних до парламентів в одномандатних округах, значно менша, ніж через голосування за партійними списками. А згідно з доповіддю Венеційської комісії, найбільшу частку жінок у своїх парламентах мають країни, де вибори проводяться за пропорційною системою. Що стосується змішаної системи, то Венеційська комісія визнає її кращою для збільшення парламентського представництва жінок, ніж мажоритарна, але гіршою за пропорційну.

Зрозуміло, що на “прохідність” жінок-кандидаток у мажоритарних округах впливають і традиційні стереотипи щодо ролі жінок у суспільному житті. Однак нині українські реалії — це 113 місце серед 193 країн за кількістю жінок у парламенті (за даними Міжпарламентського союзу  станом на листопад 2021 року).

Те, що партійні списки — ефективні, довели і результати місцевих виборів 2020 року. Так, жінки становлять 37% серед усіх депутатів місцевих рад різного рівня. Найбільш успішними жінки були у громадах до 10 тис. виборців. У громадах із кількістю виборців понад 10 тис. у новообраних радах третина складу — жінки. Станом на лютий 2021 року в обласних радах кількість жінок порівняно з попереднім скликанням зросла в 1,5 раза.

На жаль, в Україні і досі діє принцип: що вищий рівень прийняття рішень, то менше у цій сфері жінок. У цьому контексті є ще одне «на жаль» — ініціативи відтермінування виборчої реформи і продовження мажоритарки, яка, крім багатьох корупційних ризиків, як-от підкуп, використання адмінресурсу чи навіть кримінальні розбірки, ставить на шляху жінок до рівності з чоловіками ще більше перешкод. Тож, поки така ініціатива лишається проєктом, варто об’єднати зусилля і їй дати тверду відсіч.

Оригінал публікації: Lb.ua