Перші повоєнні вибори стануть серйозним випробуванням на міцність для української демократії. Безпрецедентні терористичні загрози, ризик мінування виборчих дільниць, підкуп виборців, активізація проросійських сил, засилля дезінформації, кібератаки і фейкові заангажовані “спостерігачі” — всі ці фактори можуть поставити під сумнів не лише прозорість, а й саму можливість демократичного волевиявлення. Як Україна може протистояти цим загрозам і чи реально провести вибори без зовнішнього втручання?

Загроза терактів 

Однією з ключових проблем у контексті перших післявоєнних виборів після скасування/непродовження воєнного стану може бути загроза терористичних актів.

У січні-лютому 2025 року по Україні вже прокотилася хвиля терактів у громадських місцях. Їх цілями були місця розташування українських військовослужбовців і поліцейських: вибухи пролунали поряд і в приміщеннях ТЦК у Павлограді, Рівному й Кам’янці-Подільському. Також була спроба підриву поліцейського відділку в Чернігові. 

Для скоєння терактів Росія може залучати неповнолітніх, підкреслює МВС України. Зокрема, 11 березня в Івано-Франківську пролунав вибух, у результаті якого загинув 17-річний хлопець, завербований російськими спецслужбами.

РФ також проводить подібні операції за кордоном. — напередодні парламентських виборів у Німеччині в лютому 2025 року країною прокотилася хвиля вандалізму. Більш як 270 випадків пошкодження машин були вчинені від імені екоактивістів та партії «Зелених». Місцеві ЗМІ пов’язують ці події з російськими впливами. 

Додатковою безпековою загрозою для волевиявлення в Україні може стати залучення російських агентів до так званих «false flag operations» (операцій під чужим прапором). Зокрема, йдеться про застосування дронів, спалювання автівок кандидатів чи працівників органів адміністрування виборів. Усе це — для залякування виборців, створення атмосфери хаосу і дестабілізації демократичних процесів. 

Водночас Україна потребуватиме достатньо працівників поліції й оперативників для забезпечення правопорядку на виборчих дільницях і запобігання терактам. Тож варто законодавчо врегулювати чи розширити коло працівників правоохоронних органів, які можуть бути залучені до роботи під час виборчого процесу та безпосередньо охорони виборчих дільниць. 

Повідомлення про замінування

Росія активно використовує повідомлення про замінування шкіл, адміністративних органів та громадських об’єктів для додаткової дестабілізації повсякденного життя українців. За даними Національної поліції, в січні 2025 року надійшли повідомлення про фейкове мінування більш як 13 тисяч шкіл, а протягом 2024 року поліція отримала більш як 4 тисячі неправдивих повідомлень про «замінування» понад 61 тисячі закладів освіти. 

Під час виборів органи адміністрування та виборчі дільниці теж можуть стати цілями «телефонного тероризму». Під час президентських виборів у Молдові в 2024 році закордонні виборчі дільниці в німецькому Франкфурті та британських Нортгемптоні й Ліверпулі були «заміновані». МЗС Молдови розцінило цей крок як спробу зупинити процес голосування на тих дільницях, де перевагу мала чинна президентка країни Майя Санду. 

Схожі неправдиві мінування виборчих дільниць відбувалися і в США під час президентських виборів у листопаді 2024 року. Державний секретар штату Джорджія заявив, що, за його даними, росіяни повідомили про мінування 5 дільниць в Атланті та більш як 30 дільниць в Фултоні. Голосування переривали і в штаті Пенсильванія, де частина дільниць припинила роботу через неправдиві повідомлення про небезпеку вибуху. 

Довоєнна практика українських виборів продемонструвала, що члени виборчих комісій не евакуйовувалися та не зупиняли голосування після повідомлень про замінування дільниць. Так, під час парламентських виборів 2019 року щонайменше дві дільниці в окрузі №139 (Одеська область) не призупиняли голосування, а члени цих комісій не залишили приміщень, попри повідомлення про замінування. В 2020 році «мінували» ТВК в Одесі, а в 2021 році — ОВК в окрузі №87 у Надвірній (Івано-Франківська область) під час проміжних виборів до Верховної Раді. Всі ці випадки суттєво перешкоджали встановленню результатів виборів і стануть викликом для України в майбутньому, коли загрози мінування можуть бути більш масовими та небезпечними.

Аби запобігти зриву голосування через масові «мінування», слід уже зараз розробити чіткі алгоритми дій членів виборчої комісії в умовах повідомлень про небезпеку. Це має бути «план Б», який передбачає, хто займається охороною виборчої документації та бюлетенів під час евакуації ДВК і як саме слід гарантувати демократичність волевиявлення. 

Діяльність проросійських політичних сил та підкуп виборців

Росія систематично підтримує прихильні до неї політичні сили та сепаратистські рухи в інших країнах. Зокрема, досвід Сакартвело свідчить про високий рівень повоєнного ресентименту щодо прозахідного курсу країни. Окремі партії залякували виборців тезами про те, що подальша євроінтеграція може призвести до повторної військової агресії Росії. На хвилі страху нової війни до влади прийшла партія «Грузинська мрія», яка не тільки продовжила зближення з Росією та призупинила євроінтеграцію країни, а й організовує масштабні політичні переслідування опозиції. 

Саме тому одним із підготовчих кроків до майбутнього виборчого процесу в Україні може бути зміна виборчого законодавства для недопуску до балотування людей, засуджених за колабораційну діяльність, та зобов’язання кандидатів публічно декларувати свої зв’язки з забороненими судом партіями чи проросійськими діячами. 

Іншою потенційною загрозою є поширення популістських ідей і підкупу виборців унаслідок економічної нестабільності та зростання рівня бідності через війну. Уряд Молдови заявляв, що під час виборів і референдуму восени 2024 року Росія підкупила більш як 130 тисяч виборців, щоб знизити шанси на успіх позиції за майбутню євроінтеграцію країни. 

Аби запобігти подібному сценарію в Україні, ОПОРА в Дорожній карті для забезпечення організації повоєнних виборів пропонує вже зараз розробити механізми контролю за прозорістю виборчих фінансів і посилення покарань за спроби підкупу виборців всередині країни та з іноземних джерел. 

Російські інформаційні кампанії

Росія активно використовує медіасередовище не лише для просування вигідних собі ідей, а й для загальної дестабілізації. Нерідко російська дезінформація має на меті зневірити читача в існуванні правди і можливості об’єктивно оцінювати реальність. 

Подібні загрози особливо небезпечні під час виборчої кампанії. Прикладом систематичного інформаційного втручання Росії у чесність виборчого процесу є президентські вибори в Румунії, де Росія через соцмережі (насамперед TikTok) активно просувала кандидата Келіна Джорджеску, якому в березні 2025 року остаточно заборонили брати участь у виборах. Європейська комісія розпочала провадження проти TikTok через недостатню регуляцію щодо політичної реклами та платного політичного контенту на платформі. 

Крім того, у 2024 році французький міністр у справах Європи заявив, що російські сили створили фейковий сайт міністерства оборони країни і поширювали новину про те, що понад 200 тисяч французів нібито будуть мобілізовані для участі у війні в Україні. 

Для запобігання таким ризикам Україна має адаптувати своє законодавство до законодавства ЄС у digital-сфері та продовжувати рух до створення спільного інформаційного ринку з ЄС і регламентації прозорості політичної реклами. Ці кроки також можуть сприяти встановленню діалогу з основними соціальними платформами, такими як Google, Meta, X (Twitter), TikTok. 

Кібератаки на органи адміністрування виборів

Суттєвою загрозою для проведення демократичних і прозорих виборів залишатимуться кібератаки. В грудні 2024 року Росія атакувала десятки українських реєстрів, що продемонструвало необхідність кращого захисту українського кіберпростору. 

Однак це не лише українська проблема. Голова Агентства ЄС з кібербезпеки заявив, що в 2024 році кількість хакерських атак у ЄС подвоїлася — і значна частина з них були скеровані на сервіси, пов’язані з виборами. Зокрема, під час президентських виборів у Румунії сервери Центральної виборчої комісії країни були атаковані 85 тисяч разів. Атаки на інформаційні ресурси Центральної виборчої комісії відбулися і в Молдові під час другого туру президентських виборів у листопаді 2024 року. Для розв’язання цієї загрози система державного реагування в Україні має й надалі розбудовувати стійкість державних кіберсистем, перш за все систему ЦВК, аби забезпечити довіру громадян до встановлених результатів виборів. 

Використання заангажованих міжнародних спостерігачів та організацій 

Перші повоєнні вибори в Україні зацікавлять безліч іноземних ЗМІ та громадських організацій. Росія може використати заангажованих членів міжнародних місій спостереження для просування своїх наративів і підриву довіри до виборчого процесу, а також різноманітних провокацій. Нині в Україні заборонено акредитовувати міжнародних спостерігачів, які є громадянами країни-агресора або були нею делеговані до міжнародних місій. Однак відкритим залишається питання про іноземців, які в ролі фейкових спостерігачів незаконно відвідували тимчасово окуповані території України та брали участь у російських піар-акціях з «інтеграції» ТОТ у Російську Федерацію. Додамо, що Європейська організація спостереження за виборами (EPDE) веде моніторинг таких “гастролерів”.

Перші повоєнні вибори в Україні у разі їх проведення будуть унікальними через низку безпекових, інформаційних та організаційних ризиків. Вчасна підготовка до цих викликів та загроз дозволить Україні мінімізувати потенційний російський вплив на виборчий процес та закріпити довіру українців і світу до результатів волевиявлення.

Першодрук: LIGA.NET