Комунікація і формування спільних позицій між національними організаціями спостереження та міжнародними місіями потрібні не лише під час чи після виборів, а і у міжвиборчий період, особливо у випадку російської агресії проти України.
Про це 4 жовтня під час дискусії «Виконання рекомендацій: можливі шляхи співпраці між міжнародними та громадськими спостерігачами за виборами» в межах Варшавської конференції з людського виміру розповіла старша радниця з юридичних питань ОПОРИ Ольга Коцюруба.
За її словами, професійні національні організації ¾ часу працюють із процесами, що передують виборам, і лише ¼ — безпосередньо з виборами, тому обізнаність зі всіма аспектами виборчого процесу в них значно більша, ніж у міжнародних організацій.
«Без участі громадських організацій в робочих групах при розробці Виборчого кодексу ми могли б не мати спеціальних регуляцій, що дозволяють голосувати ВПО на місцевих виборах, виборчих квот для жінок, норм щодо доступності дільниць та інформації для людей з інвалідністю», — сказала Ольга Коцюруба.
З іншого боку, зазначила вона, рекомендації міжнародних спостерігачів, у тому числі ОБСЄ, продовжують відігравати значну роль для втілення виборчої реформи. Зокрема Європейська комісія, досліджуючи прогрес України у виконанні політичної частини угоди про асоціацію з Євросоюзом, опирається саме на рекомендації ОБСЄ. І виконання плану адаптації законодавства найчастіше переконує українських парламентарів врешті прийняти відповідні зміни.
«Тому важливо не дублювати, а подвоювати зусилля. Я наведу два приклади, щоб спільно подумати, як ця співпраця могла б виглядати. Перший приклад стосується роботи ОПОРИ над поправками до Кримінального кодесу та Кодексу про адміністративні правопорушення. До 2016 року ми, як і наші міжнародні партнери, включали в свої звіти таке положення: "Правоохоронні органи повинні вжити заходів для забезпечення ефективного та швидкого, незалежного та неупередженого розслідування всіх правопорушень на виборах, включаючи підкуп виборців, щоб винні були притягнуті до відповідальності відповідно до закону". Проте процес розслідування і судового розгляду затягується на роки. Нприклад, досі триває суд по справі, яку розслідували за зверненням спостерігача ОПОРИ в 2015 році. Ми почали досліджувати чому розслідування неефективні. Ми в зазначили дві проблеми: перша — прогалини в законодавстві, друга — проблеми під час застосування.
Ми разом з Головним слідчим управлінням Національної поліції почали напрацьовувати поправки. На те, аби переконати народних депутатів їх приняти, у нас пішло більше 2,5 року. Це вдалося лише в 2019 році після президентських і парламентських виборів. Окрім того, в 2020 році ми провели онлайн-навчання для 60 тисяч поліцейських, щоб змінити практику правозастосування. Водночас у звітах міжнародних спостерігачів ми далі читали тільки загальні фрази про необхідність проведення розслідування. Як висновок: якби міжнародні місії спільно з національними організаціями комунікували проблеми та визначали напрямки їх розв'язання, можливо, реформу щодо невідворотності покарання за виборчі злочини вдалося б прийняти раніше.
Другий приклад — це ситуація, яка відбувається прямо зараз. Це дискусія щодо можливості чи неможливості проведення виборів в Україні під час війни. Два тижні тому ОПОРА ініціювала заяву проти проведення виборів навесні цього року. Ці вибори і суперечитимуть українській Конституції, і ставитимусь під загрозу життя громадян. Заяву підписало уже більше 200 українських національних організацій. Але, оскільки такої ситуації раніше не було, зараз ми не маємо жодних позицій, заяв міжнародних організацій, на які ми могли б опертися в цій ситуації для підсилення позиції національних організацій», — зазначила Ольга Коцюруба