ОПОРА проаналізувала післявоєнні проблеми та їхній вплив на виборчий процес і підготувала базові рекомендації з управління викликами для майбутніх виборів. Очевидно, що голосування, може бути проведене лише після завершення бойових дій і створення умов для відновлення України. Однак вже зараз зрозуміло — Україна зіштовхнеться зі значними безпековими викликами, обмеженими бюджетним ресурсами, порушеною логістикою в країні та потребою у забезпеченні виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та біженців. 

Чергові вибори народних депутатів України мають відбутися 29 жовтня 2023 року. Однак на їх строки та умови проведення будуть впливати сценарії  завершення війни з росією та скасування правового режиму воєнного стану. ОПОРА підготувала аналіз таких трьох ключових сценаріїв підготовки та проведення загальнодержавних виборів: 

1. деокупація територій України, захоплених росією з 24 лютого 2022 року; 

2. повна деокупація всіх територій України, включно з АР Крим, Севастополь, Донецьку та Луганську області; 

3. “заморозка” та збереження протиправного контролю росії над територіями, які вона захопила з 24 лютого 2022 донині. 

На думку експерта з виборчих питань Олександра Клюжева, демократичні вибори можна проводити лише тоді, коли виборці та інші суб’єкти виборчого процесу перебувають у безпеці, а держава може забезпечити роботу своїх органів на території країни. “Повномасштабна агресія росії проти України триває, і зараз дискусія про майбутні вибори здається відірваною від реальності. Втім, готуватися до відновлення демократичного виборчого процесу необхідно на рівні планів, проєктів рішень та законодавчих актів. Що краще будуть спрогнозовані і пропрацьовані проблеми перших післявоєннних виборів, то легше і безконфліктніше Україна зможе організувати їх після своєї перемоги. Тому необхідно виходити з принципу ‘вибори будуть тільки тоді, коли для них будуть належні умови, але підготовка до них не повинна зупинятися ніколи’”, — зазначив він. 

Перш за все, варто пам'ятати, що різні території України будуть неоднаково готовими до проведення демократичних виборів. Виключення окремих з них із процесу загальнодержавних виборів загрожуватиме легітимності голосування, тому законодавство України повинно містити деталізовані і цілісні процедури встановлення неможливості проведення виборів на окремих територіях, а виборча система для загальнодержавних виборів повинна максимально враховувати інтереси мобільних усередині країни громадян.

Спільними викликами для післявоєнних виборів за будь-якого сценарію стане забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та біженців. Це впливатиме на вибір оптимальної виборчої системи, оскільки за нинішньої пропорційної виборчої системи окремі виборчі регіони отримають за рахунок ВПО надмірне представництво в парламенті (кількість розподілених в них мандатів  залежить від явки виборців). Окрім того, багато виборців-військовослужбовців виконуватимуть свої завдання біля кордонів України або лінії бойових зіткнень, що вимагатиме додаткових процедур для забезпечення їхніх виборчих прав. На рівні законодавства та практики необхідно буде забезпечити доступ для цих груп виборців до інформації про вибори, а кандидати повинні отримати реальну можливість  агітувати цих виборців.

Через суттєве погіршення соціально-економічної та фінансової ситуації, а також безробіття держава матиме обмежені бюджетні ресурси для виборів, а порушена логістика в країні ускладнюватиме організацію голосування. Також держава зіштовхнеться з масштабними потребами у відновленні виборчої інфраструктури — приміщень для голосування та роботи виборчих комісій або проведення зустрічей з виборцями. Критично важливим є встановлення дієвого контролю за використанням бюджетних коштів та міжнародної донорської допомоги, спрямованих на організацію виборів, а також відновлення і забезпечення високих стандартів державного контролю за політичними та виборчими фінансами. Необхідно не тільки зберегти державне фінансування партій, а й збільшити таку підтримку. 

Значних зусиль потрібно прикласти для відновлення державного обліку виборців: незалежного аудиту Державного реєстру виборців і підготовки нових компетентних співробітників. Оперативним завданням стане кардинальне посилення інклюзивності виборчого процесу для людей з інвалідністю, які постраждали від російської агресії.

Разом з тим, суттєве погіршення матеріального благополуччя виборців сприятиме поширенню різних форм підкупу, що вимагатиме, з одного боку, злагодженої реакції правоохоронних органів, а з іншого — свідомої та чесної боротьби між кандидатами.

Необхідно буде відновити пошкоджену та знищену інфраструктуру телерадіомовлення на всій території країни і надати допомогу українським ЗМІ за програмами відновлення України, оскільки функціонування мас-медіа є важливою умовою для проведення демократичних виборів.

Ще однією спільною проблемою для всіх трьох сценаріїв розвитку подій є питання безпеки виборів та попередження порушень громадського порядку. Незаконний обіг зброї, погіршення криміногенної ситуації, загрози терористичних диверсій посилюватимуть ризики силових протистоянь під час виборів і, відповідно, потребуватимуть спеціальних програм навчання для співробітників Національної поліції України.

Після деокупації всіх територій України (сценарій №2) ключовими викликами стануть подолання наслідків довготривалої окупації і проведення повноцінної політичної інтеграції (відновлення інфраструктури, протидія залишковим проявам збройного спротиву та тероризму, забезпечення громадян України необхідними документами та повернення деокупованих громад до єдиного інформаційного простору України), люстрації та перехідного правосуддя. Це варто зробити на етапі підготовки до перших післявоєнних виборів на деокупованих територіях. Зважаючи на те, що в цих регіонах, тривалий період не діяли українські політичні партії, дискусійним питанням є виборча система для парламентських виборів після деокупації всієї території України (оскільки чинний Виборчий кодекс передбачає застосування пропорційної виборчої системи із голосуванням за відкриті виборчі  списки у регіональних виборчих округах). 

Для процесу підготовки загальнодержавних виборів після часткової деокупації теж будуть притаманні питання політичної інтеграції, люстрації та перехідного правосуддя, але вони мають значно меншу гостроту порівняно зі сценарієм повної деокупації.  Підготовчий етап до виборів, як і у випадку повної деокупації всіх територій, передбачатиме відновлення діяльності органів влади, базових послуг для громадян та інфраструктури. Втім, це може бути реалізовано оперативнішо, ніж в окремих районах Донецької та Луганської областей та Криму. Через масштабні руйнування міст російськими військовими та перспективи існування “сірої” зони між позиціями українських Збройних Сил та армією рф невизначеними є території, на яких буде неможливо організувати голосування після деокупації до лінії 23 лютого. А враховуючи збереження лінії зіткнення, існуватиме висока ймовірність відновлення бойових дій на прифронтових територіях і, відповідно, зриву голосування в окремих громадах. 

Ключовою особливістю сценарію № 3 (“Заморозка”) є надзвичайно високі безпекові ризики для виборчого процесу, пов’язані з російською агресією. Збереження рф контролю над значною територією у 5 регіонах України загрожуватиме відновленням повномасштабних бойових дій та ракетними ударами на будь-якому етапі виборчого процесу.  Це вимагатиме максимального забезпечення приміщень виборчих комісій укриттями цивільного захисту. В умовах зростання масштабів внутрішнього переміщення та неможливістю якісно провести голосування у 5 виборчих регіонах застосування нинішньої пропорційної виборчої системи з відкритими списками буде сумнівним. Саме тому потреба у спеціальних процедурах для ВПО та біженців буде суттєво більшою.

Детальний аналіз післявоєнних проблем та їх впливу на виборчий процес, а також рекомендації з управління викликами читайте за посиланням