7-8 червня відбулась конференція «Democracy in action» і в рамках дискусії «Забезпечення стійкості демократії через вибори: перспективи та виклики» учасники заходу обговорили глобальні рішення щодо розвитку демократії та виборів у тому числі. Громадянська мережа ОПОРА стала співорганізатором заходу. 

Як зазначила модераторка дискусії, голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, за демократію необхідно боротись щодня, особливо між виборами.

«Демократія – це не стан, а процес становлення. І ми маємо боротись за нього щодня, особливо між виборами. Глобальний тренд показує нам дуже швидкий рух від перехідних демократій до авторитарних систем уряду. Коли суспільство без довгої історії демократичних виборів є лояльним до певних фактів порушень прав і свобод, рано чи пізно цей процес може стати незворотнім і дуже болючим. Вибори часто є маркером зрілості громадян і політичної еліти, і звісно спроможністю громади активно і вчасно відповідати на це», - сказала вона.

Голова Національного фонду на підтримку демократії (NED) Кеннет Воллак зазначив, що багато хто недооцінює важливість виборів. І навіть авторитарні режими їх проводять, хоча і працюють над тим, щоб визначити попередні результати виборів.

За його словами, демократичні вибори втілюють дуже різні політичні та правозахисні угоди, зміцнюють розуміння того, що державна суверенність належить народу відповідної країни.

«Таким чином вибори організовуються спеціально для того, щоб вшанувати волю народу щодо того, хто саме має посідати певні посади і врядувати в інтересах людей. Тому іронічно, що більшість автократичних режимів, які керують виборами для власної користі, при цьому є підписантами різних міжнародних документів. Виклики щодо того, як вони це зроблять, це інше. Тому що вибори дуже важливі, оскільки вони нам найкраще демонструють, як уряд ставиться до своїх громадян і поважає їх. Саме тому вони міркують про те, як функціонує кожен демократичний інститут. І крім тих органів, які керують виборами, ці інститути включають виконавче, законодавче та судові гілки влади. Так само безпекові органи, ЗМІ, політичні партії та громадянське суспільство. Відповідно, вибори – це такий стрес-тест для кожного інституту у вільному суспільстві. І також щодо тієї угоди між громадянами і урядом, який їх представляє. Перший принцип демократичних виборів – це їхня інклюзивність. Щоб ті громадяни, які хотіли би реалізувати право голосу, могли це зробити. Так само і ті, хто хочуть обратися. У відповідності до цього принципу має бути обрана правова основа, розвиток реєстру виборців, так само як і вимоги до кандидатів, самі перегони і спроможність голосування. Другий принцип – це прозорість, означає, що процес, який оточує вибори, є  відкритим для громадськості та нагляду. І це свобода шукати і отримувати інформацію, це також право отримувати знання і думки для того, щоб сформувати власну волю, а також для учасників виборів, щоб вони могли вільно спілкуватися з громадськістю. Також це стосується спроможності медіа, для того, щоб вони могли комунікувати і підтримувати громадські дебати навколо виборів. Відповідно, учасники виборів мають давати інформацію про виборчі процедури для виборців, щоб вони могли реалізувати відповідні права. Прозорість також включає спроможність учасників виборів, ЗМІ та громадського суспільства ставати свідками , перевіряти чесність кампанії, голосування, підрахунку голосів та результатів. Третій принцип – це підзвітність. Врешті решт, інклюзивність, прозорість, підзвітість – усі ці три принципи збираються разом для того, щоб підвищувати довіру громадськості до виборів, до партій, до виборчих органів, судової системи, безпекових органів та ЗМІ і формують легітимність самого уряду. І тепер важливо знати, що багато протестних рухів, а в деяких місцях і революцій, насправді виникають не через політичні и економічні причини, а особливо через шахрайські проведені вибори. Досвід України за останні два десятиліття це показав», - сказав він.

Старший радник Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), директор IFES в Україні Пітер Ербен навів результати дослідження  The Economist та зазначив, що в Україні є значний прогрес у виборчій реформі.

«У деяких країнах є тривалий процес демократичного перетворення, в інших – традиція демократії вже давні. Тож нам потрібно розглядати ці цифри і нагадувати собі про те, що перед нами стоїть велика відповідальність. Попри значні політичні перешкоди і конфлікт, що досі триває, попри окупацію та пандемію, з міжнародної перспективи Україна досить добре впоралась із виборчою реформою. Якщо подивитись на деякі важливі дані, які відображають ситуацію у міжнародній спільноті, Україна позбулась Центральної виборчої комісії часів Януковича і створила нову виборчу комісію, яка молода, активна і співпрацює з різними зацікавленими сторонами, зокрема міжнародною спільнотою, Верховною Радою та громадянським суспільством, щоб забезпечити справедливі вибори в Україні. Україна відмовилась від застарілих виборчих регуляцій та запровадила нові правила проведення виборів, які наближають Україну до європейських та міжнародних стандартів. У 2019-2020 роках Україна провела вибори, які вважаються одними з найкращих в історії України. Відбулась мирна передача влади від одного президента до іншого. І хоча The Economist говорить, що для демократії у всьому світі 2020 рік був дуже поганим, ми тут бачимо заяву Європейського парламенту, який визнає, що Україна досягла значного прогресу. Хоча зрозуміло, що демократія по всьому світу стикається з труднощами, Україна продовжує досягати прогресу зі своїми виборами. Звичайно, залишається ще багато роботи, щоб розвивати ці реформи. Міжнародній спільноті час від час потрібно зробити глибокий вдих і визнати, що тут відбулось чимало прогресу, визнати виборчу реформу в Україні. Це нагадує про те, що Україна – це країна, яка може досягти демократії та підтримувати демократію. Що важливо, виборчі досягнення України надихають мільйони людей, які виходять на вулиці у Білорусі, Росії та М’янмі. Це також історія успіху, якої бояться автократи, тому що вони починають боятись власних громадян. Україна слугує справжнім маяком для численних країн, які прагнуть покращити виборчу ситуацію у себе вдома. Залишається ще багато викликів: ми хочемо покращити представництво у політичних партіях, нам треба далі треба працювати над осучасненням самого інституту виборів, впровадивши 5-річний стратегічний план, нам треба впровадити ще кращу законодавчу базу і провести найкращі вибори у 2023 році», - сказав Пітер Ербен.

Спеціальний представник кандидатки у президенти Білорусі Світлани Тихановської з питань виборів Олександр Шлик виразив сподівання, кризу у Білорусі можна розв’язати лише демократичними методами і цими методами побудувати демократичну країну. Саме тому вибори будуть єдиним способом вийти із поточної кризи. І Україні в цьому є певним прикладом.

«Я думаю, що та боротьба, яка зараз відбувається у Білорусі з серпня минулого року, а також яка відбувалась до того – це дуже тривала боротьба саме через те, що ми прагнемо знайти мирні демократичні рішення для нинішньої кризи. На моє глибоке переконання, ми зможемо розв’язати кризу в Білорусі лише демократичними методами. І лише цими методами побудувати нову демократичну країну. Я думаю, якщо розглядати глобальні тенденції, я також маю високі сподівання на майбутнє моєї країни Білорусі. Я бачу, що вибори у всьому світі проводяться більш чесно. Але якщо подивитись на ситуації, які відбувались 20 років тому, а я сам тоді працював міжнародним спостерігачем на виборах, чимало технічних проблем до сьогодні були вирішені. Але зараз ми стикаємось з такою ситуацією, що у виборчий процес глибоко залучена політика. Нам потрібно з цим боротись на кожних виборах. Тож я думаю, нам не варто вважати, що вибори стануть моментом національного возз’єднання, після яких всі залишаться щасливими. Зовсім ні. Вибори є просто єдиним мирним способом розв’язання конфлікту у суспільстві, подобається це нам чи ні. Саме тому ми в Білорусі наполягаємо, що вибори будуть єдиним способом вийти із поточної кризи. Я дуже добре знаю, який шлях пройшла Україна на шляху демократії і яким він був непростим. Пропаганда у Білорусі та в інших країнах постійно каже: ви хочете, щоб демократія довела до того, що відбулось в Україні? Вони розглядають ті труднощі, з якими українське суспільство  стикається вже кілька років ,і пропаганда говорить, що це щось страшне. Але той прогрес, якого досягла Україна, особливо в контексті виборчої реформи, дозволяє багатьом людям в моїй країні сказати: так, ми насправді хочемо, щоб відбулось так, як принаймні в Україні, принаймні, що стосується виборів. Тому для нас у Білорусі важливо пам’ятати, що боротьба за демократію не має кордонів. Коли українці виходять на вулиці, так як вони це зробили кілька років тому, вони це зробили також для своїх країн-сусідів. Коли Білоруси протестують і все ще борються, вони це роблять для того, щоб підтримувати демократію не лише у власній країні, вони це роблять заради тих принципів, які поділяємо ми всі, які є спільними для всіх тих, хто хоче кращого майбутнього для нас і наших дітей», - сказав він.

Аліна Загоруйко, народна депутатка, голова підкомітету з питань виборів та референдумів Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, виділила громадянське суспільство та міжнародні організації, які безпосередньо формують громадську думку та впливають на прийняття рішень та без яких політичний режим був би неможливим.

«Хочеться спочатку  звернутися до витоків, до історії, конкретніше, до політології, яка демократію визначає, як політичний режим. Один з таких класиків політології, канадський політолог Девід Істен визначав політичний режим, як наявність формальних і неформальних структур. Ці структури функціонують, між собою взаємодіють, виробляють певні рішення, які потім втілюються у життя. Дійсно, наявність формальних інститутів є важливим. Наприклад, проведення багатопартійних виборів, коли участь у виборах бере більше, ніж одна партія. Це дійсно можна покласти у скарбничку демократії, але чи є наявність таких формальних інститутів чи підтверджує це демократичний режим. Ні, не завжди. А чому так відбувається, тому що поряд з такими формальними інститутами в нас існують неформальні, навіть підривні інститути. До них ми якраз відносимо корупцію, про яку так багато говорили. І коли я говорю про корупцію, я не маю на увазі тільки підкуп конкретно, є багато інших явищ: непотизм,  фаворитизм та інші такі явища, які відбуваються на становленні демократичного режиму. Але разом з тим, при наявності формальних і неформальних структур, сам політичний режим є неможливим без головного: без його акторів. Ті люди, які безпосередньо формують думку, впливають на прийняття рішень і в цій частині звичайно я хотіла би виділити таких головних акторів, як громадянське суспільство і міжнародні організації. Одні нам показують найкращі практики, показують ідеали, стандарти, а з допомогою інших ми агрегуємо все це в життя, громадські організації адвокатують необхідні зміни, і вже законодавці впроваджують їх в життя. І всю цю історію, перекладаючи на мапу України, хотіла б нагадати, що в цьому році у нас 30-та річниця незалежності України. Ми цей шлях пройшли в динамічній боротьбі за демократію. Варто згадати і три революції, які у нас були: революція на граніті, Помаранчева і Революція Гідності. Це якраз ці події, які не дали можливості поширенню автократичного режиму. Якраз ці події показали, що в Україні є активне громадянське суспільство, яке здатне впливати на процеси. Одним з прикладів я б навела вдосконалення Виборчого кодексу, зміни до якого якраз і дали можливість Україні взяти 8,25 з 10 можливих балів  у категорії «Виборчі процеси та плюралізм», це дослідження проводив Економіст. Звичайно, що не одні вибори роблять  показник високим, але оця маленька складова – це вклад у розвиток України в цілому», - зазначила вона.

Депутатка також закликала всі зацікавлені сторони до конструктивного діалогу, оскільки лише в конструктивній співпраці є надія на те, що демократія стане на ступінь вище.

Детальніше про конференцію та партнерів