Є можливості провести вибори під час дії воєнного стану, але це не має бути вимогою ззовні, вважає голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. Під час дискусійної панелі «Червоні лінії України. Як зберегти суб’єктність у діалозі зі США і на переговорах з РФ» (проводив спільний проєкт LB.ua і EFI Group «Нова країна») вона висловила сподівання, що риторика американського і російського президентів щодо політичного лідерства в Україні хоч і пролунала синхронно, та не є домовленою.
Визначати очільника держави має виключно український народ — це теж одна з червоних ліній, каже експертка. За яких обставин можливі вибори, як їх захистити, які ризики вони створюють? Які ще червоні лінії мають бути в переговорній позиції України і чому, на думку Ольги Айвазовської, переговори не мають результату — про це в тезовому викладі її промови під час дискусії.
Коли вибори реально можливі?
«У мене немає відповіді на питання, коли будуть вибори, тому що за певних обставин вони можуть бути і в умовах правого режиму воєнного стану, і під час режиму припинення вогню. Вони можуть бути і після закінчення великої фази війни та припинення правого режиму воєнного стану. Усе залежить від політичної гнучкості й лідерів в Офісі Президента, а також безпосередньо парламенту, який має певні опції для того, щоб, наприклад, провести президентську кампанію навіть до закінчення воєнного стану», — пояснила Ольга Айвазовська. Поки що, зазначає вона, від тих, хто ухвалює такі рішення, жодної конкретики не було.
Однак вона не зовсім вірить у можливість підготуватися до виборів за строк менший ніж 12 місяців, оскільки електоральний цикл треба захистити від зовнішнього втручання; захистити населення, громадян, учасників, суб'єктів, управлінців, кіберпростір. А це все різні етапи, інструменти і багато часу.
«Середній показник — 12 місяців. Я коли чую про три-чотири місяці, можу зупинитися лише на одній темі Державного реєстру й розповісти, який вигляд це матиме в полі, коли в конкретних громадах 70–80 % даних реєстру не відповідають дійсності. І що за бажання можна зробити з даними людей, які конвертуються в голоси в протоколі, якщо є чітке розуміння керівництва адміністрації, що цих людей немає, ніхто за них не прийде і не проголосує», — каже голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, котра понад 20 років моніторить виборчі кампанії в Україні.
Які ризики створюють вибори
До виборів в Україні потрібно готуватися — морально, ментально, управлінськи, зазначає експертка. Бо, природно, це сильний роз’єднувальний фактор для суспільства.
«Це період природної поляризації, коли кожна політична група відриває від тої частини електорату, що не визначилися, свій потенційний шмат і має профіт з цього. І чим гарячіша дискусія, чим конфронтаційніша вона, тим більш можливим є сценарій, коли ви відділяєте своїх від чужих. І своїх робите прибічниками, які вас фоловлять, які мобілізують інших і які вам дають врешті потенційний відсоток підтримки, який конвертується в програму, фракцію, вплив, уряд і таке інше. Тому очевидний факт, що вибори не можуть нікого єднати. Вони роз'єднують», — зауважує Айвазовська.
Та якщо є вихована комунікація, розуміння червоних ліній, куди ми не маємо права рухатися, бо знищимо свою державність, акцентує вона, — ця ідеологічно-програмна поляризація дає профіт, є позитивною для держави.
«Тому що тоді ви дискутуєте про те, як краще відновлювати рідну неньку. А не про те, як зробити все, щоб ваш електорат зненавидів інший електорат і був готовий навіть на громадянське протистояння. Тому що ті процеси, які ми бачили з 16 року в Сполучених Штатах Америки — це якраз поляризація, яка призвела до розколів у суспільстві», — каже експертка.
В Україні станом на зараз поляризації немає, вважає вона. Є дистанція досвідів.
«Тобто умовна дружина військового, яка втратила свого чоловіка, піде шукати розуміння чи підтримки в умовної дружини іншого військового. Навіть який живий і здоровий. Або інвестувати свій час для того, щоб допомагати іншим. Вона не буде шукати підтримки в дружини, яка ховає свого чоловіка на якійсь дачі в Закарпатті. Тому що досвіди війни є настільки різними, що не дозволяють нам бути готовими створювати сім'ї, родинні відносини, дружні відносини, хотіти працювати разом тим, у кого досвід контроверсійний», — пояснює голова правління Громадянської мережі ОПОРА.
«Питання полягає в тому, щоб ця травма не стала частиною політичного дискурсу. Тому що кожен з наших досвідів — позитивний чи негативний — політичні гравці можуть використовувати проти нас. Тому політичні діячі мають усвідомлювати, що, коли прийде поляризація природна, електоральна, не можна допускати розривів у суспільстві, щоб мобілізувати свій електорат. Це значить іти в площину знищення власної державності. Тому що рано чи пізно це може призводити до суспільного протистояння», — додає вона.
Водночас Ольга Айвазовська закликає не очорняти політику і пам’ятати, що вона є повноцінною частиною життя суспільства.
«Найстрашніший сценарій, який я особисто бачу для України, — це грузинський після відновлення політичних процесів. Якщо громадяни не знають, звідки прилетіло, не вірять ні у що, крім помийок, читають анонімні телеграм-канали, то є прекрасною ресурсною базою для дезінформації, а ми програємо мир. Ми можемо виграти війну, але ми програємо мир. Тож як на мене, наша роль у тому числі в тому, щоб не очорняти політику як процес, не забувати, що політика — політичне право, право участі, право управляти своєю державою — це частина загальної декларації прав людини», — зазначила експертка.
Чому дипломатія не дає очікуваних результатів
Нинішні перемовини про припинення вогню не дають результатів, тому що немає умов, які змушували б сторони до ухвалення рішень, вважає Ольга Айвазовська.
Фото: Макс Требухов
«Коли обидві сторони не виснажені на 100 %, немає умов для дипломатії, немає бажання обох сторін однаково йти на порозуміння. Якщо вам треба зійтися посередині, вижити й умерти, у вас нічого немає там. Тому в нас немає ніяких точок наближення позицій сторін української та Російської Федерації.
Щобільше, в умовному поточному треку немає України. Тому що Україна не має голосу і не має тієї ваги позицій, яка необхідна для того, щоб серйозно контраргументувати інтереси іншої сторони плюс Сполучених Штатів, які поводять себе не зовсім в треку традиційних позицій», — переконана Айвазовська.
Вона зазначає, що вивчала досвід Північної Ірландії. І там сторони вирішили піти на справжні перемовини лише тоді, коли обидві були повністю виснажені, а «кожен наступний день, наступний крок погіршував ситуацію обом сторонам настільки, що виходу із ситуації іншого, ніж іти на перемовини, не було», додає експертка.
«Чи сталися ці перемовини одразу? Ні. Я в Белфасті жила в готелі, який 34 рази зазнав терористичної атаки під час проведення таємних перемовин між представниками обох сторін. Тобто навіть у цих умовах більш радикальні групи намагалися зірвати цю історію», — розповіла голова правління Громадянської мережі ОПОРА.
Що можуть робити дипломати в цих умовах — вигравати час; формувати альянси з тими, хто готовий підтримувати Україну та підвищити її спроможність не виснажитися завтра; робити так, щоб голос України був почутий максимально, особливо там, де його, на жаль, штучно скручують, каже Ольга Айвазовська.
На її думку, сьогодні Україна має скористатися шансом і з Європою координувати спільні заходи безпеки не як прохачі, не як жертва, а як партнери.
Відшкодування збитків і покарання агресора як червоні лінії
«Мир не може бути сталим, якщо він не є справедливим, — запевняє Ольга Айвазовська. — Тому що одна сторона не прийме його результатів і в перспективі року, трьох, десяти, двадцяти або вчинить агресію, або в той чи інший спосіб буде колапсувати. Це ми бачили після Першої світової війни, частково після Другої світової в Балканському регіоні».
Тому до червоних ліній, на думку експертки, належить і справедливе відшкодування збитків, яких зазнала Україна внаслідок російської агресії. І 300 млрд заморожених активів РФ у світі точно будуть частиною перемовин.
Фото: Макс Требухов
«Питання полягає в тому, як ці кошти примножити і конвертувати в той стабілізаційний фонд, який допоможе Україні продовжувати війну оборонно-законно, відповідно до статуту ООН, за кошти платників податків Російської Федерації. Тому що мова йде про суверенні активи», — відзначає Айвазовська.
І другий обов’язковий елемент справедливого миру — покарання злочинців.
«Війна ніколи не закінчиться в регіоні, якщо злочинці ще й як профіт отримають контрибуції. Тому що, вибачте, частина тез про так звані мінеральні угоди (зі США. — Ред.) нагадують контрибуції. Країна, яка зазнала агресії, має всім віддати все для того, щоб хтось заспокоївся, сів за стіл переговорів і продовжував бізнес as usual», — зауважує експертка. Тому дуже важливо, щоб спецтрибунал щодо Росії був створений і запрацював.
«Уже є драфт проєкту статуту, юристи завершили свою роботу, прийняли ті чи інші рішення, уточнення щодо всіх видів імунітетів, усього, що нам заважало карати високопосадовців РФ за злочин агресії, — заявила Ольга Айвазовська. — Питання полягає в тому, що без Сполучених Штатів і без Росії нам з тими країнами ЄС і з тими країнами-членами Ради Європи, які усвідомлюють, що справедливий мир не може бути без покарання злочинців, які повернуться знову вчиняти злочин у цьому чи іншому регіоні, потрібно ставити цю червоню лінію. Про що Трамп з Путіним не домовлявся б через своїх представників чи безпосередньо, трибунал має бути заснованим, має працювати і має забезпечити сталість миру і покарання злочинців».
Відеозапис дискусії: https://youtu.be/GqAKPIScs8k
Оригінал публікації: lb.ua
Авторка: Валентина Мерещук