У мене на думці лише вибори, бо це була очевидна вимога та потреба росіян і побажання нової адміністрації США, яка зійшлась в часі та зараз знову пробирається через вікно можливостей.
Росіяни завжди weaponising (використовують, як зброю) вибори і це дешевший та легший метод маніпуляцій, хоча і не завжди ефективний для них. Вони програли в Україні вибори неодноразово з їх репрезентантами, але очікують отримати неймовірний подарунок, щоб загнати нас в процес, який перетворять на хаос та нас же звинуватять у всіх гріхах проти демократії.
Світ постправди він такий, що диктатор хоче вчити Україну демократії. Але хороша новина для нас в тому, що якщо ми мобілізуємось, то виграємо цю битву, як і раніше неодноразово.
Відповідь №1: не грати з диктатором у вибори. Ми не повинні йому нічого доводити, бо якщо брати до уваги факти, то на останніх виборах президента РФ не було ані опонентів, ані медіа, ані спостерігачів. І це не whataboutism, а констатація факту. Для росіян єдиним правильним президентом, чи парламентською більшістю буде їх репрезентант. Всі інші – не влаштують.
Відповідь №2, а вона вже стосується нової адміністрації США та Дональда Трампа, якого може тригерити його спогади про імпічмент та роль поточного президента України, але Америка – велика, коли вона лідерка західного світу, а не виконавиця російських забаганок. І тут потрібно робити вибір. Американська сторона не може в рандомному порядку ставити процеси: припинення вогню – вибори – мир.
Якщо лише місії ОБСЄ-БДІПЛ потрібно не менше 9 місяців на її розгортання в Україні, то скільки Україні потрібно часу для підготовки законодавства, процесу, відновлення та відбудови електоральної інфраструктури? На мою скромну думку, не менше 12 місяців, а також дуже конкретні гарантії безпеки і інструменти покарання країни-агресора (бо це не про високі переговорні сторони, а про «тримати вовка в клітці»). Режим припинення вогню може бути порушеним 100500 разів і це нічого не означатиме для росіян, яким немає чого втрачати. Україні ж запустити виборчу кампанію і не завершити її в легітимний спосіб через безпекові зриви, або провокації – втратити все. Коли одна сторона ризикує всім, а інша – нічим, то це не про гарантії високих переговорних сторін. У нас є розуміння, якою є Дорожня карта організації перших повоєнних виборів.
А от послідовність дій має бути наступною: режим припинення вогню – підготовка до виборів близько 12 місяців – мир і проведення виборів одночасно. Тобто, підготовка повинна йти повним ходом, але самі вибори – під час миру.
Це логіка нашої Конституції та правового режиму воєнного стану, адже, без миру його припинення буде самовбивчим, а наявність миру і є передумовою для повноцінного транзиту влади з відновленням всіх прав і свобод.
А от для підготовки потрібно вже:
- Відновлення офісу Венеційської комісії в Україні, який не функціонує з 2022 року;
- Проведення повномасштабного аудиту стану готовності виборчої інфраструктури та її відновлення за умов наявності базових ресурсів;
- Розробка в інклюзивний спосіб спеціального законодавства про перші повоєнні вибори;
- Окремі роз’яснення Конституційного Суду щодо базових питань;
- Перезавантаження ОБСЄ та бюджету БДІПЛ та спостережну діяльність.