Фінансування виборчої кампанії у світлі новел Виборчого кодексу

Опис проблеми. Участь у виборчих перегонах вимагає донесення власної програми та ідей до цільової аудиторії – електорату. Сучасний світ пропонує для досягнення таких цілей багатий інструментарій – від традиційних друкованих засобів масової інформації до соціальних мереж. Останні набирають все більшої популярності, тому для аналізу даних щодо фінансування політичної реклами та передвиборної агітації за допомогою соціальних мереж (насамперед Facebook) Громадянська мережа ОПОРА розробила сервіс https://fb.oporaua.org/, який систематично досліджує політичну рекламу та випускає огляди.

Очевидно, що для використання таких засобів поширення інформації необхідне належне фінансування, і чим вищим буде його рівень, тим більшим виявиться охоплення електорату. Однак для того, щоб вибори не перетворились із конкурентного «ринку ідей» в «ринок фінансів», а принцип рівного пасивного виборчого права було дотримано, – держава встановлює правила фінансування виборчих кампаній загалом та передвиборної агітації зокрема.

Пояснення

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Виборчого кодексу України (далі – ВК України) передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів, партій (організацій партій) – суб’єктів виборчого процесу, якщо інше не передбачено цим кодексом. Оскільки інше ВК України не передбачено, а державне фінансування спрямовано лише на інформаційне забезпечення виборів (наприклад, виготовлення інформаційних плакатів та буклетів), – єдиний можливий варіант оплати витрат на здійснення тієї ж агітації лише через рахунки виборчого фонду. Це також випливає з ч. 5 ст. 12 ВК України, де передбачено, що рівність прав і можливостей кандидатів, партій (організацій партій) – суб'єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі відповідних виборів забезпечується, у тому числі, забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів виборчого фонду партії (кандидата, організації партії). Порядок утворення виборчих фондів, особливості рахунків, правовий статус розпорядників тощо визначені розділом 36 (ст. 213-215) ВК України. Варто зауважити, що використання коштів із рахунків виборчого фонду здійснюється виключно у безготівковій формі.

Порядок формування виборчих фондів на місцевих виборах суттєво відрізняється від порядку, який застосовувався під час президентських та парламентських виборів у 2019 року. Закони України «Про вибори народних депутатів України» та «Про вибори Президента України» передбачали формування фондів, окрім як за кошти партій та кандидатів, шляхом здійснення внесків особами, які мали право надавати таку підтримку партіям згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні». Водночас ВК України на місцевих виборах (ст. 215) передбачено можливість формування фонду, окрім коштів організації партії та кандидатів, за рахунок добровільних внесків фізичних осіб.

При цьому забороняється робити добровільні внески до виборчого фонду:

• іноземцям та особам без громадянства;
• анонімним жертводавцям (без зазначення у платіжному документі таких відомостей, як прізвище, власне ім’я (усі власні імена) та по батькові (за наявності), дата народження та адреса місця проживання громадянина);
• юридичним особам, їх філіям і представництвам.

Джерела формування фондів на різних типах виборів розкрито у таблиці:

Розмір внесків від однієї фізичної особи до одного виборчого фонду не може перевищувати 10 розмірів мінімальної заробітної плати (50 тис. грн), у той час як для кандидатів та партій він є необмеженим. Водночас у ст. 214 ВК України передбачено обов’язок подачі розпорядниками фондів двох типів фінансових звітів:

• проміжний;
• остаточний.

Зобов’язання щодо надання звітів покликано зробити процес фінансування виборчих кампаній прозорим і дозволяє порівняти рівні реальних затрат на передвиборну агітацію та надходжень до фонду.

Також існує проблема фінансування відповідних суб’єктів до їх висування та реєстрації. І якщо питання матеріальної та фінансової підтримки політичним партіям регулюється Законом України «Про політичні партії в Україні» (зокрема розділом 4), то щодо кандидатів питання дещо неоднозначне. Адже, з одного боку, отримання «потенційними» кандидатами коштів до їх реєстрації територіальною виборчою комісією не є саме по собі порушенням виборчого законодавства. З іншого – таке «завчасне» отримання матеріальної та фінансової підтримки дозволить уникнути встановлених ВК України обмежень щодо формування виборчих фондів, – кошти будуть перераховані як власні кошти кандидата. Таким же шляхом можуть піти кандидати, включені до виборчого списку організації партії на виборах за системою пропорційного представництва (ч. 2 ст. 192 ВК України). Проте оскільки подальше розпоряджання кандидатом відповідними коштами здійснюється на його власний розсуд, кошти, отримані до реєстрації, можуть вважатися доходом, який підлягає оподаткуванню (зокрема, податком на доходи фізичних осіб). Також звертаємо увагу, що на депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до ч. 3 ст. 45 якого особа, обрана депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою, подає декларацію впродовж 15 календарних днів із дня набуття повноважень.

Відповідальність

Отже, підтримка на здійснення передвиборної агітації може бути надана лише:

• фізичними особами (крім вищезазначених осіб, які не мають на це права згідно з ч. 3 ст. 215 ВК України);
• шляхом здійснення внесків у розмірі не більше 50 тис. грн до виборчого фонду кандидата чи організації партії (оскільки агітація фінансується лише з фонду).

За порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації може наставати адміністративна або кримінальна відповідальність, при чому як для тих, хто надає, так і тих, хто отримує таку підтримку.

За порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової чи матеріальної підтримки для здійснення передвиборної агітації (якщо її вартість дорівнює або менше 50 тис. грн), – настає відповідальність за ст. 212-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За умисне надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі (якщо розмір суми грошових коштів, вартість майна, пільг, послуг, позик, переваг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод нематеріального чи негрошового характеру, що перевищує 50 тис. грн) чи особою, яка не має на те права, або від імені юридичної особи, яка не має на те права (як було зазначено вище – на місцевих виборах робити внески заборонено будь-яким юридичним особам), а так само умисне отримання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації, умисне отримання такої фінансової (матеріальної) підтримки від особи, яка не має права надавати таку фінансову (матеріальну) підтримку, – настає кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 159-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Також відповідальність може наставати за ч. 3 (якщо дії вчинено повторно) або 4 (якщо дії вчинені за попередньою змовою групою осіб, організованою групою або поєднані з вимаганням) ст. 159-1 КК України.

Також у ст. 212-21 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення встановленого порядку або строків подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, а в ч. 1 ст. 159-1 КК України – кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду місцевої організації політичної партії та кандидата.

Дії поліції

У разі виявлення ознак порушення порядку фінансування передвиборної агітації рекомендуємо працівникам Національної поліції:

1. Внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 159-1 КК України.
2. Зібрати докази, як приклад, шляхом проведення таких слідчих дій: допит осіб, які можуть володіти інформацією щодо порушення порядку фінансування (касири банків, які проводили відповідні операції, виготовлювачі агітаційної продукції та інші), в порядку тимчасового доступу до речей і документів отримання доступу до угод про виготовлення агітаційної продукції, вилучення цифрового відеозапису з камер спостереження у банку, де проводилась фінансова операція тощо.
3. Призначити проведення судово-бухгалтерської або судово-економічної експертизи;
4. Встановити розмір та суб’єкта надання фінансової (матеріальної) підтримки: якщо її надано особою, яка не має на це права, або розмір перевищує 50 тис. грн – провести необхідні процесуальні дії для звернення до суду з обвинувальним актом щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 159-1 КК України, у протилежному випадку – передати матеріали до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП.