Фото: Unsplash
На початку наступного року Німеччину, другого за величиною донора військової допомоги Україні, чекає зміна політичного керівництва. Канцлер Олаф Шольц і його соціал-демократична партія (СДПН), імовірно, не матимуть ключового впливу в країні, а до влади прийде нині опозиційний консервативний союз ХДС/ХСС на чолі з Фрідріхом Мерцом.
Соціологічні опитування свідчать, що Християнсько-демократичний союз та його баварська братська партія Християнсько-соціальний союз переможуть на виборах до Бундестагу та отримають близько 33% голосів. Соціал-демократи Олафа Шольца мають 16% підтримки, поступаючись другим місцем популістичній ультраправій «Альтернативі для Німеччини» (АдН) з рейтингом у 18%.
Також до парламенту мають потрапити «Зелені» (12%) й нещодавно заснований лівопопулістський «Союз Сари Ваґенкнехт» (6%). Натомість Вільна демократична партія (ВДП), яка донедавна входила в правлячу коаліцію, нині має підтримку близько 3% та не потрапляє в Бундестаг.
Політичний розкол у Німеччині стався 6 листопада — після того, як через постійні розбіжності щодо витрат країни та економічних реформ Олаф Шольц звільнив міністра фінансів від ВДП Крістіана Лінднера. Рішення Шольца стало початком офіційного розпаду правлячої «світлофорної» коаліції, яка була сформована у 2021 році з СДПН, Зелених та ВДП і від самого початку була ідеологічна розрізнена.
Інша причина розколу полягає у невдалих для коаліційних партій місцевих виборах. На трьох земельних виборах у вересні цього року — в Саксонії, Тюрингії та Бранденбурзі — вільні демократи не потрапили в жодний регіональний парламент, а підтримка соціал-демократів та «Зелених» була на рівні 6%. Лише в Бранденбурзі, який є оплотом соціал-демократів ще з часів об’єднання Німеччини, союзникам Шольца ледь вдалося обійти АдН.
Після місцевих виборів ОПОРА припускала, що після серії поразок коаліційні партії можуть зосередитися на відродженні своїх рейтингів, не шукаючи компромісів усередині «світлофора». Фактично так і сталося. Вільні демократи хотіли просунути свою стратегію реформ, яка, зокрема, передбачала зниження податків та згортання політики в галузі клімату. Однак союзникам по коаліції важко було прийняти такі ідеї.
За словами Олафа Шольца, міністр фінансів Лінднер цікавився лише протекціонізмом і виживанням власної партії, натомість вільні демократи пов’язують свої низькі рейтинги з роботою урядової коаліції, а не з власними помилками. ВДП неодноразово натякали на розрив коаліції в надії врятувати своє політичне майбутнє — партійці впевнені, що отримають мандати у новому скликанні Бундестагу.
Після виходу вільних демократів із коаліції Шольц вирішив ініціювати вотум довіри своєму уряду меншості, який, вірогідно, буде негативним і відкриє шлях до позачергових виборів. Однак дата вотуму довіри та призначення виборів стала предметом політичних домовленостей. Олаф Шольц хотів призначити вотум на 15 січня — тоді б вибори відбулися в березні 2025 року.
Втім, партія ХДС зацікавлена провести вибори якомога раніше, оскільки у партії відносно сильна поточна підтримка, а інтенсифікація виборчих процесів дасть їхнім опонентам менше шансів на відновлення та підготовку. Шольц тим часом хоче відтягнути волевиявлення, щоб покращити шанси своєї партії та прийняти деякі популярні закони для збереження та зміцнення соціальних пільг.
Тож очевидно, що Олаф Шольц «торгувався» за дату виборів і хотів, щоб опоненти з партії Мерца проголосували за його проєкти, на які в канцлера тепер не вистачає голосів, — хоча публічно він спростовує такі тези. Але, виступаючи в Бундестазі 13 листопада, Шольц уже закликав збільшити дитячу допомогу та скасувати податкові пороги.
«Давайте працювати разом на благо країни до нових виборів», — сказав канцлер.
Зрештою, німецькі політики, схоже, домовилися. Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр після зустрічей із лідерами парламентських фракцій дав «зелене світло» новим парламентським виборам у Німеччині 23 лютого 2025 року. А вотум довіри уряду Шольца має відбутисф 15 грудня.
Конфігурація нової коаліції, скоріше за все, включатиме об’єднання ХДС з соціал-демократами або «Зеленими». Виходячи з соціологічних опитувань, можливий і варіант об’єднання цих трьох партій. Найважливіше, що ХДС виключають можливість альянсу з проросійською Ваґенкнехт та АдН.
У Тюрингії лідер опозиції Німеччини Фрідріх Мерц відмовився формувати коаліцію з Сарою Ваґенкнехт через її позицію щодо українського питання. Так само й у Саксонії — через розбіжності у питаннях миру, міграції та фінансової політики провалилася спроба коаліції ХДС, СДПН та «Альянсу Сари Ваґенкнехт».
Слід зазначити, що, попри низькі рейтинги канцлера, СДПН поки планує залишити його «першим номером». Водночас його однопартієць, чинний міністр оборони Борис Пісторіус, в останньому опитуванні обійшов за рівнем підтримки на посаду канцлера не тільки Олафа Шольца, а й лідера опозиції Фрідріха Мерца.
Врешті, вибори можуть бути досить конкурентними та навіть піти на користь Україні. Вважається, що новий уряд може посилити допомогу нашій державі. Варто лише згадати, як Фрідріх Мерц пропонував налякати Путіна ракетами Taurus та закликав не боятися ядерних погроз російського диктатора.
Попри розпад коаліції, Берлін обіцяє підтримку Києву, навіть якщо навіть якщо не зможе вчасно затвердити бюджет на 2025 рік. Reuters наголошує, що кошти здебільшого є цільовими асигнуваннями, тому можуть бути виділені в межах тимчасового бюджетного управління.
Водночас потрібно визнати, що передвиборча турбулентність у Німеччині виникла в незручний для України час. В період невизначеності подальшої політики Білого дому нинішній німецький уряд фактично буде паралізований внутрішніми проблемами та політичною боротьбою. Враховуючи складну ситуацію на фронті, Україна очікує від партнерів своєчасних і рішучих дій, але новий уряд Німеччини з’явиться не раніше березня наступного року.
Втім, реальність має протверезити німецький політикум. Інститут світової економіки в Кілі порахував, що припинення військової допомоги Україні обійдеться економіці Німеччини «набагато дорожче», ніж її продовження. Якщо переможе Росія, додаткові витрати Німеччини на власну оборону, біженців з України, а також втрати від торгівлі з нашою державою становитимуть від 1% до 2% ВВП, що приблизно в 10-20 разів більше, ніж поточна військова підтримка Києва.