Україна 24 серпня відзначає 33-ю річницю проголошення Незалежності.
Цього дня 1991 року народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на Всеукраїнський референдум.
Чернетку Акту проголошення незалежності написали в день напередодні Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у шкільному зошиті. Фото: із сайту Національного музею історії України, https://nmiu.org
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутатів проголосували за ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави.
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.
З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.
1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.
Парламентарі розпочали підготовку до референдуму в жовтні, визначивши порядок проведення і текст бюлетеня. Тоді ж було прийняте звернення депутатів, де вони декларували, що довіряють мудрості й політичній зрілості народу України, та свідомо йдуть на всеукраїнський референдум: «Ми закликаємо Вас підтримати Акт проголошення незалежності України».
Джерело: Історична правда
Перший всеукраїнський референдум відбувся одночасно з першими виборами Президента України 1 грудня 1991 року. У голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента (37,8 млн громадян).
20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову "Про День незалежності України":
Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
Від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
Після проголошення незалежності українці обрали демократичний шлях розбудови власної державності, що означає повагу до прав людини, зокрема, виборчих. Нижче ОПОРА зібрала низку цікавих фактів з електоральної історії незалежної України.
За роки незалежності відбулося 7 президентських кампаній. Українці обирали президентів в 1991, 1994, 1999, 2004, 2010, 2014 та 2019 роках.
За ці роки одні вибори президента були дострокові, одні – позачергові. Другі президентські вибори відбулись у 1994 році і стали першим достроковим голосуванням за державного лідера України. Водночас це були вже другі президентські вибори, які проводилися в умовах відсутності Конституції. Юридичною підставою проведення виборів позачергових виборів у 2014 році було визначено самоусунення Президента України від виконання конституційних обов’язків.
А ось Верховну Раду україні обирали вісім разів. Вибори до Верховної Ради України відбувалися у 1994 (дострокові), 1998, 2002, 2006, 2007 (дострокові), 2012, 2014 (дострокові) та 2019 (дострокові) роках. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України (з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України). Чотири парламентські кампанії за роки незалежності були достроковими.
Президентом України з моменту проголошення незалежності хотіли стати 102 особи, не враховуючи тих, які вибули з балотування чи реєстрацію яких скасовано. Найбільше претендентів було в 2019 році – 39 кандидатів. Але до ЦВК того року свої документи подали 92 потенційні претенденти. Більше одного разу на посаду балотувалися 19 політиків. П’ять разів зустрічали виборці в бюлетенях ім'я Олександра Мороза. Чотири рази балотувався Петро Симоненко, а ось вп’яте Центральна виборча комісія йому відмовила у реєстрації. Проте ні один, ні інший посаду президента так і не обіймав.
Дві президентські кампанії відбулися в один тур – в 1991 та 2014 роках. В історії незалежної України лише лише одному президентові вдалося стати переможцем виборчих змагань вдруге. Це – Леонід Кучма. У ось в 2004 році році відбувся «третій тур» (повторний другий). Через три дні після повторного голосування на засіданні ЦВК оголосила офіційні результати виборів, за якими Віктор Янукович набрав 49,46% голосів. Віктор Ющенко закликав своїх прихильників зібратися на Майдані незалежності в Києві та площах інших міст України, а також оголосив про виборчі фальсифікації. Сам Ющенко у Верховному Суді оспорював постанову ЦВК. Слухання справи за цією скаргою тривало п’ять днів і транслювалося по телебаченню. Верховний Суд, визнавши численні факти порушення законів і Конституції України, оголосив результати другого туру недійсними і призначив повторне голосування. У результаті Президентом України обрали Віктора Ющенка, за якого було віддано 51,99% голосів.
Однак, максимальна явка була на президентських виборах в 1991 році – 84%. Це найвищий показник активності за всі роки незалежності. Найменше громадян з правом голосу відвідали виборчі дільниці в 2014 році – 59,48%. Тоді вперше за історію незалежної України президентська виборча кампанія відбувалася у настільки складних умовах, а самі вибори були викликані безпрецедентними політичними обставинами через Революцію Гідності, втечу Президента Януковича, анексію Криму та військові дії на території частини Донецької й Луганської областей.
Максимальну підтримку отримав на виборах отримав нинішній Президент Володимир Зеленський в 2019 (73%). У другому турі за нього проголосували 13 мільйонів 541 528 виборців, що складає 73,22% голосів.
Разом з тим частка жінок серед кандидатів на президентських виборах за незалежності України залишається незначною. Так, вперше жінку було зареєстровано кандидаткою на виборах 1999 року, нею стала Наталія Вітренко. На виборах в 2010 року балотувались три жінки: Інна Богословська, Людмила Супрун, Юлія Тимошенко. Тоді вперше жінка вийшла у другий тур.
Після дострокових виборів 2019 року оновився депутатський корпус Верховної Ради: лише 82 депутати попередніх скликань були переобрані, 342 обранці потрапили до парламенту вперше. Зросло на 9% представництво жінок у парламенті в порівнянні з попереднім скликанням.