Двадцять років Незалежності – вже чималий строк для того, щоб робити певні узагальнення, виявляти тенденції. У цьому дослідженні ми намагатимемося прослідкувати розвиток та перспективи Українського парламентаризму за системою: тренд-виборча система-персоналії. Одночасно спробуємо проаналізувати, кого обирають (або хто обирається) від Луганського регіону. Отож….
ВР-І (1990-1994)
Тренд: альтернатива
Виборча система: мажоритарна
Персоналії: Базілянський Лев Леонідович, Бондаренко Віктор Степанович, Борзих Олександр Іванович, Гавриленко Микола Мефодійович, Головач Володимир Михайлович, Дідоренко Едуард Олексійович, Дорофєєв Володимир Миколайович, Іоффе Юлій Якович, Квасов Володимир Ілліч, Козаренко Василь Іванович, Ліщина Богдан Миколайович, Лобач В'ячеслав Іванович, Ляхов Іван Андрійович, Остапенко Олександр Федорович, Попов Микола Михайлович, Сальніченко Віталій Миколайович, Стешенко Олександр Миколайович, Теряник Віктор Іванович, Тихонов Віктор Миколайович, Фоменко Геннадій Петрович, Хананов Едуард Ахатович, Церт Микола Петрович, Шведенко Микола Миколайович, Шульга Микола Олександрович, Ягоферов Анатолій Миколайович, Яришев Микола Михайлович
Перша Верховна Рада Незалежності України стала одночасно останньою, Дванадцятою (!) Верховною Радою УРСР. Згідно з віяннями Перебудови, вибори дозволено було проводити на альтернативній основі, на відміну від попередніх часів, коли громадяни Союзу фактично обирали з одного кандидата від «блоку комуністів та безпартійних». У Першій Раді Луганщина була представлена досить потужно – 26 депутатів (25 виборчих округів, по ВО № 071 відбулися позачергові вибори, на яких переміг О.Стешенко). У подальшому, нажаль, вплив регіону на політику держави (виходячи з кількісного представництва) лише зменшувався. Середній вік луганських депутатів – близько 50 років, за сучасними поглядами – вже не молоді люди, але за поняттями СРСР, де процвітала геронтократія – це міг бути лише початок кар’єри. Представники Луганщини – це стійкі члени КПСС, головним чином – «червоний директорат» або партійні боси великих підприємств, керівники виконкомів місцевих рад. З цього часу окремі з них вже не випадають з владної обойми, але більшість – назавжди відходять від впливу не тільки на загальнодержавному, а й на регіональному рівні. Це час «Великого переселення» власності та капіталів, результати якого ми можемо спостерігати сьогодні.
ВР–ІІ (1994-1998)
Тренд: прагматизм
Виборча система: мажоритарна
Персоналії: Аксененко Сергій Іванович, Єськов Валентин Андрійович, Ілюшин Володимир Олексійович, Кочерга Володимир Семенович, Левченко Анатолій Іванович, Петренко Дмитро Дмитрович, Уланов Валентин Миколайович, Цибенко Петро Степанович, Черенков Олександр Павлович, Чурута Михайло Іванович, Степанов Петро Степанович, Гмиря Сергій Петрович, Анненков Єгор Іванович, Кризський Юрій Олексійович, Стешенко Олександр Миколайович, Бондаренко Віктор Степанович, Динейкін Григорій Іванович, Дмитренко Олексій Іванович, Ягоферов Анатолій Миколайович, Сінченко Сергій Григорович, Борзих Олександр Іванович, Коломойцев Валерій Едуардович, Іоффе Юлій Якович, Степанов Михайло Володимирович
Середина 90-х, пік економічного колапсу і одночасно формування нових економічних реалій, поступова втрата тотального контролю державних органів над усіма галузями економікиВ той час як найбільший пострадянський сусід – Російська Федерація вже встигла пройти через встановлення президентської форми правління (шляхом силового подавлення ВР РФ 1993 року), бандитизм та початки олігархії, скачок до «дикого ринку», економічне піднесення та дефолт 1998 року, в Україні все лише тільки починається….
До другого складу ВР проходять 5 вже відомих нам осіб – Віктор Бондаренко, Олександр Борзих, Юлій Іоффе, Олександр Стешенко, Анатолій Ягоферов. Всі вони, окрім О.Стешенка (висунутий КПУ), позиціонували себе як позапартійні кандидати, що багато в чому і передбачило їх успіх, якщо не рахувати початків використання адмінресурсу. Однак на 80 відсотків репрезентерів Луганщини було оновлено. При чому, спостерігається повне домінування Компартії України, яка, змогла провести від Луганщини 15 депутатів, регіон стає, без перебільшення, основою «червоного поясу» країни. Водночас, прослідковуються і загальнодержавні тенденції, а саме спроби Кучми і Ко витіснити з електорального поля непоступливих (на той час) комуністів шляхом їх заміщення більш лояльними соціалістами Олександра Мороза. І дійсно – за аграрним Слов’яносербським округом до парламенту потрапляє М.Степанов – представник новоствореної СПУ.
ВР – ІІІ (1998-2002)
Тренд: великий злам
Виборча система: змішана
Персоналії: Бережний Віктор Григорович, Гмиря Сергій Петрович, Донченко Юрій Григорович, Єськов Валентин Андрійович, Марамзін Федір Андрійович, Петренко Дмитро Дмитрович, Цибенко Петро Степанович, Черенков Олександр Павлович, Борзих Олександр Іванович, Давидов Володимир Васильович, Іоффе Юлій Якович, Коломойцев-Рибалка Валерій Едуардович
Зміна виборчої системи одразу ставить питання – кого вважати репрезентерами Луганщини? Цього разу ми будемо зараховувати до Луганських депутатів тільки тих, які обиралися за мажоритарними округами регіону.
Період 98-2002 року можна вважати найбільшим злетом популярності Компартії, у 99 році її представник П.Симоненко вийшов у ІІ тур президентських виборів, змагаючись з діючим президентом Л.Кучмою. Боровся, але програв…. На тих виборах Луганщина єдина віддала більшість голосів Симоненку, сусідня Донецька область, олігархи якої добре розуміли усі наслідки приходу до влади КПУ, використали всі можливості, аби забезпечити повторну перемогу діючого президента. З цього часу спостерігається поступове, але неухильне падіння рейтингу комуністів, зумовлене як вимиранням їх електорату, так і розчаруванням значної частини тих, що залишилися, у «лівизні» та щирості соціальних намірів саме комуністів. Великий злам – саме так на нашу думку можна описати процеси цього періоду.
ВР – IV (2002-2006)
Тренд: українофільство
Виборча система: змішана
Персоналії: Астров-Шумілов Геннадій Костянтинович, Будаг'янц Микола Абрамович, Гапочка Микола Михайлович, Іоффе Юлій Якович, Кириллов Віктор Дмитрович, Кириченко Людмила Федорівна, Мельников Микола Петрович, Надрага Василь Іванович, Тополов Віктор Семенович, Фоменко Катерина Олександрівна, Цкітішвілі Енвер Омарович, Сінченко Сергій Григорович
Закріпивши свою перемогу на президентських виборах, перед Л.Кучмою постала заманлива перспектива повністю сконцентрувати всю повноту влади у власних руках. У 2002 році Банковій все ж вдалося втримати контроль над ВР. Адміністрацією Президента розробляється проект створення провладного блоку «За ЄдУ!» - «За Єдину Україну!», представники якого, не без допомоги адміністративного впливу, проходять до ВР за мажоритарними округами і утворюють пропрезидентську більшість. Найбільш яскраво приклад такої політтехнології прослідковується саме на Луганщині.
Завдяки активній усебічній кампанії, організований тодішніми головою Луганської облради В.Тихоновим та облдержадміністрації О.Єфремовим, лише 1 представнику КПУ - С.Сінченко за ТВО № 109 - вдалося потрапити до парламенту. У інших мажоритарних округах «переконливі» перемоги здобули прихильники «За ЄдУ!».
ВР-V (2006-2007)
Тренд: реванш
Виборча система: пропорційна
Персоналії: Ландік Володимир Іванович, Тихонов Віктор Миколайович, Фесенко Леонід Іванович, Єфремов Олександр Сергійович, Іванов Володимир Михайлович, Ілляшов Григорій Олексійович, Кириченко Людмила Федорівна, Кунченко Олексій Петрович, Королевська Наталія Юріївна, Данілов Олексій Мячеславович, Курило Віталій Семенович, Шаманов Валерій Вікторович, Кілінкаров Спірідон Павлович, Поляков Василь Леонідович
Конституційна та виборча реформи 2005 року, створили у вітчизняній політиці новий прецедент – тепер 100% депутатів мають обиратися за партійними списками. Виходячи з цього, виникає проблема у ідентифікації належності депутатів. В цьому дослідженні до групи «Луганських» включені особи, які на час висування, згідно офіційних даних, мешкали на території області. Це значно звужує репрезентативність регіону, адже чимало уродженців Луганщини, чи таких, яка політична кар’єра розпочиналася саме тут, вже переїхали до столиці і у списках були «киянами».
ВР-VI (2007-2012)
Тренд: надзвичайна
Виборча система: пропорційна
Персоналії: Єфремов Олександр Сергійович, Ілляшов Григорій Олексійович, Ландік Володимир Іванович, Фесенко Леонід Іванович, Кунченко Олексій Петрович, Курило Віталій Семенович, Королевська Наталія Юріївна, Шаманов Валерій Вікторович, Кілінкаров Спірідон Павлович
Прийняте В.Ющенком рішення про розпуск шостої Верховної Ради та призначення нових виборів застало зненацька провідні політичні сили. Тож і партійні списки (їх персональний склад), і результати виборів на території регіону майже повністю збіглися з попепередніми. Однак, через сито виборів не пройшов С.Поляков – його СПУ, через розчарування виборців кулуарною політикою О.Мороза не подолала прохідний бар’єр. Олексій Данілов , Людмила Кириченко та Володимир Іванов не потрапили до прохідної частини списку, через ідеологічні розбіжності та особистісні конфлікти з керівниками власних політсил.
ВР-VII (2012 - ?)
Тренд: командний спорт
Виборча система: змішана
І ось, минуло 20 років з часу набуття Україною незалежності. Однак особи, що закріпилися на владному Олімпі, не мають намірів полишати з таким трудом відвойовані позиції. Найбільш впливові та «просунуті» розуміють: для того, щоб зберегти або навіть посилити свій вплив на політичне та економічне життя країни, необхідно не тільки йти до влади самому, але й вести з собою команду наближених осіб, які зможуть і через кільканадцять років, коли ти вже «відійдеш від справ», виконувати твою волю. Не беручи до розрахунку Об’єднану чи Патріотичну опозиції регіону – через їх хронічну малочисельність та відсутність лідерів, здатних йти «проти течії» - в області змагання за потрапляння до ВР відбувається головним чином між окремими групами впливу у складі самої Партії регіонів – справжня «боротьба команд». Команда С.Кілінкарова – першого секретаря обкому КПУ - вибудувана за партійним принципом, і окрім самого Спиридона Павловича, не має у своєму складі по-справжньому харизматичних кандидатів. Північні округи – великі за територією, але з нечисельним населенням – обрані як майданчики для просування в ВРУ В.Тихонова та В.Демишкана. Основні ж гравці виглядають наступним чином: команда С.Шахова (яку аналітики пов’язують з сином Президента О.Януковичем) – сам Шахов, О.Макаров, Ю.Фурман, О.Бухалов.; команда О.Єфремова (голова фракції ПР в діючому складі Верховної Ради) – В.Гончаров, С.Горохов, В.Медяник, Ю.Терников; команда Ю.Бойко (та його ділового партнера хімічного магната Д.Фірташа) – О.Кунченко, Ю.Іоффе, С.Дунаєв.
Не зважаючи на похилий вік, на очікуваних виборах за місце в парламенті знову мають наміри поборотися такі кандидати як В.Тихонов та Ю.Іоффе (нагадаємо, депутати ще першого(!) скликання), О.Кунченко та С.Кілінкаров, що вже провели у Раді не одну каденцію.
Підіб’ємо підсумки. Як з суб’єктивних так і з об’єктивних причин, але на прикладі регіону спостерігається тенденція до консервації персонального складу представників регіону у вищому законодавчому органі. Приплив «свіжої крові» досить обмежений, та пов'язаний в основному зі змінами загальнодержавного масштабу – як то набуття Незалежності чи Помаранчева революція.
У нижченаведеній таблиці жовтим позначені політики, що обиралися до ВР багаторазово, зеленим - обиралися послідовно до декількох складів ВР, рожевим - що у подальшому проходили до ВР за партійними списками, або від інших регіонів країни.
Вищенаведений графік наочно демонструє домінування у місцевому політикумі осіб, політична біографія яких тягнеться ще з радянських часів. Одночасно спостерігається своєрідний «антипік» оновлення народних обранців – Верховна Рада четвертого скликання.
Чи зможе виборець обрати до вищого законодавчого органу справді нових людей на виборах до ВР сьомого скликання – це питання залишається відкритим.