Останній місяць війни був для України неоднозначним. З одного боку, США поки що не проголосували за новий пакет військової допомоги для України, хоча компроміс між демократами та республіканцями щодо цього питання був досягнутий. Обидві партії готові голосувати "за". Втім, наріжним каменем досі залишається узгодження позицій щодо посилення заходів проти нелегальної міграції на кордоні США та Мексики. 

З іншого боку, Європейська Рада ухвалила рішення розпочати з Києвом переговори про вступ до ЄС. Попри тенденції до зменшення військової допомоги протягом останніх кількох місяців, у грудні кілька країн Європи, Японія і США анонсували чергові пакети допомоги орієнтовано на 1,5 млрд доларів. Все більше лідерство в цьому процесі демонструє Німеччина.

Україна анонсувала виробництво понад 1 млн безпілотників у 2024 році. Натомість Кремль запевняє, що воюватиме до кінця, а в найближчій перспективі — напередодні перевиборів Путіна, запланованих на весну 2024 року — хоче продемонструвати власному суспільству "перемоги" на фронті. 

Як проблема міграції в США впливає на допомогу Україні

20 жовтня Білий дім звернувся до Конгресу США щодо виділення майже 105 млрд доларів на фінансування безпеки кордонів та підтримку Ізраїлю й України. З них 61 млрд доларів планували виділити саме на допомогу нашій державі. 

Втім, питання міграції й безпеки кордонів стало каменем спотикання, а Україна опинилася в заручниках внутрішньої американської політики. Більшість парламентарів США — і демократів, і республіканців — вважають, що питання виділення коштів Україні — це спосіб тиску на адміністрацію Байдена, щоб там приділяли більше уваги міграційній кризі. 

Разом з цим, конгресмен-демократ Бред Шнайдер зазначив: "Так само, як Україна бореться за захист своєї незалежності та суверенітету, в інтересах Сполучених Штатів — переконатися, що кордон України в безпеці і вона є успішною демократією. Так само США повинні переконатися, що ми захищаємо власні кордони та власну демократію". 

За словами конгресмена-республіканця Майкла Маккола, допомога Україні разом з посиленням кордону Сполучених Штатів має пояснити американцям, що підтримка партнерів та союзників не заважає країні розв’язувати і власні проблеми. 

Своєю чергою Білий дім намагався схилити Конгрес до позитивного голосування, зазначаючи, що виділені на допомогу Україні кошти закінчаться в кінці цього року, що може сприяти перемозі Росії. 

Так, директорка Адміністративно-бюджетного управління США Шаланда Янг звернулася до лідерів Республіканської та Демократичної партій, наголосивши: "Без дій Конгресу до кінця року в нас закінчаться ресурси для закупівлі більшої кількості зброї та обладнання для України, а також для надання обладнання з військових запасів США".

Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван також закликав Конгрес підтримати запит Білого дому. За його словами, "​​будь-який член Конгресу, який не підтримує фінансування України, голосує за результат, який полегшить Путіну перемогу". Він також додав, що голосування проти допомоги "зашкодить Україні та допоможе Росії".

Зрештою, 6 грудня законопроєкт не пройшов процедурне голосування. Для винесення питання на порядок денний потрібно було 60 голосів, а "за" проголосували тільки 49 сенаторів. 

Посол України в США Оксана Макарова зазначила: "​Як ми і прогнозували, Сенат не підтримав припинення дебатів по законопроєкту про пакет міжнародної допомоги. Сьогодні 51 сенатор (49 республіканців, 1 незалежний (Б.Сандерс) та 1 демократ (лідер демократів Ч.Шумер, який голосував останнім, коли результат був зрозумілий) проголосували проти припинення дебатів по законопроекту про пакет міжнародної допомоги, оприлюднений напередодні, який включав Україну, Ізраїль, Тайвань та держави індо-тихоокеанського регіон".

Провал голосування Президент США Джо Байден на своїй сторінці в X назвав політичним шантажем: "Республіканці в Конгресі погрожують припинити підтримку України, якщо їм не вдасться проштовхнути свою надзвичайно заангажовану прикордонну політику. Це політичний шантаж, справжнісінький і простий. Ставки надто високі, а наслідки — надто значні для політичних ігор". Водночас Байден зазначив, що готовий піти на значні поступки республіканцям, аби розморозити допомогу Україні. 

Провальне голосування не означає, що законопроєкт не потрапить на голосування знову найближчим часом. Однак проблема в тому, що в Білого дому лишався тиждень на узгодження позицій з конгресменами перед їхніми різдвяними канікулами. 

Тоді Президент США Джо Байден вкотре закликав Конгрес не йти на різдвяну "паузу" з непроголосованим законом: мовляв, "це був би найкращий подарунок Путіну з того, на що він будь-коли сподівався". А видання Bloomberg із посиланням на сенаторів-республіканців писало, що Байден запропонував змінити прикордонну політику США, що підвищує перспективи двопартійної угоди про допомогу Україні.

Попри все, демократи, республіканці й адміністрація Байдена не змогли домовитися до Різдва, тому законопроєкт про підтримку України, ймовірно, розглядатимуть у січні 2024 року. Про це під час брифінгу заявив координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі. Він зазначив, що Білому дому вдалося домовитися про посилення заходів проти міграції на південному кордоні, й додав: "Ми хочемо отримати це фінансування якнайшвидше. Схоже, це станеться десь у січні, але що раніше, то краще". 

Кава рятує євроінтеграцію, Німеччина посилює військову допомогу, а Україна планує виготовити 1 мільйон дронів

Однією з найважливіших подій для України у грудні, а, можливо, й у всьому 2023 році, стало рішення Європейської Ради розпочати з нашою країною переговори про вступ до ЄС. Воно далося непросто — і не тому, що наша країна не дотрималася рекомендацій. Навпаки, за оцінкою Єврокомісії, Україна виконала 90% кроків, які офіційний Брюссель назвав необхідними для початку переговорного процесу. 

Ключовою проблемою стала позиція Угорщини. Прем'єр-міністр цієї країни Віктор Орбан до останнього, навіть безпосередньо перед початком саміту, заявляв, що не бачить підстав для запуску переговорів з Україною. 

Причина таких дій офіційного Будапешта дуже банальна — нічого особистого, лише гроші. У грудні 2022 року через проблеми з верховенством права в Угорщині ЄС заморозив 22 млрд євро, які країна мала отримати з Фонду згуртованості на покриття інвестиційного дефіциту. Угорщина, яка є одним з основних отримувачів європейських коштів, намагалася за будь-яку ціну їх розблокувати, і позиція щодо України стала її інструментом.

В цілому тактика Орбана, а також початок реформ для унезалежнення судової влади дали свій результат. За день до засідання Європейської Ради, 13 грудня 2023 року, Європейська комісія розблокувала 10 млрд євро для Угорщини.

Втім, прем'єр країни вирішив не змінювати своєї позиції, але і проголосувати "проти" теж не міг, адже частину коштів усе ж розморозили. Оскільки Європейська Рада ухвалює рішення одноголосно, під час голосування Віктор Орбан дослухався до поради німецького канцлера Олафа Шольца вийти з зали попити кави, що дозволило уникнути угорського вето на відкриття переговорного процесу з Україною.. 

Після цих подій очільник українського МЗС Дмитро Кулеба наголосив, що "хитрощі" Шольца увійдуть до історії як приклад німецького лідерства на користь Європи.

Іншою однією важливою темою в політиці України став брак боєприпасів. Так, згідно з дослідженням Кільського інституту світової економіки, у серпні-жовтні 2023 року обсяг нової обіцяної допомоги країн Заходу Україні сягнув найнижчого рівня з січня 2022 року — він скоротився майже на 90% порівняно з аналогічним періодом минулого року. 

За даними дослідження, США лишаються найбільшим донором військової допомоги — її загальний обсяг становить 44 млрд євро. Сполучені Штати наздоганяє Німеччина, що надала військових зобов'язань на загальну суму понад 17 мільярдів євро. Зокрема, в грудні ця держава передала Україні вже другу, систему протиповітряної оборони Patriot і ракети до неї, три зенітні установки Gepard і боєприпаси до них, кілька тисяч 155-мм боєприпасів та дрони. 

Також на початку грудня Україна й німецький збройний концерн Rheinmetall анонсували запуск виробництва бронетехніки на території нашої країни. В компанії згадали й про новий контракт від неназваної країни на "десятки тисяч" 155-мм снарядів для України та нпланують вийти на виробництво 700 тисяч снарядів на рік. 

Про намір збільшити виробництво 155-мм артилерійських снарядів для України оголосили й Фінляндія та Франція. Нові пакети військової допомоги на сотні млн доларів анонсувала Данія, Швеція, США та Естонія. Ще 1 млрд доларів на військові потреби України виділить Японія. Врешті, парламент Болгарії подолав вето президента на передачу Україні бронетехніки, а Нідерланди готуються передати Україні перші 18 винищувачів F-16. 

Ба більше, Норвегія і Британія офіційно оголосили про створення Коаліції морських сил і засобів, яка відповідатиме за посилення військово-морських спроможностей України. Серед завдань, які ставить перед собою коаліція, — трансформувати Військово-морські сили України, зробивши їх оперативно суміснішими із силами НАТО й зміцнивши безпеку в Чорному морі.

Крім цього, Латвія анонсувала створення коаліції безпілотників для посилення українських військових. В цьому контексті Україна планує виготовити у 2024 році 1 мільйон FPV-дронів, понад 10 тисяч ударних дронів середньої дальності польоту (сотні кілометрів) та понад 1000 безпілотників із дальністю від 1000 км.

Варто зазначити, що FPV-дрони можуть дещо компенсувати дефіцит артилерійських снарядів на полі бою. Раніше аналітики ОПОРИ вже пропонували перескерувати 9 млрд грн, які могли бути витрачені на проведення виборів в умовах війни, на купівлю 200 тисяч дронів. 

Росія хоче перемог перед виборами Путіна та загрожує безпеці Заходу 

Кінець 2023 року демонструє, наскільки важливо забезпечити поразку Путіна в Україні. Росія перетворилася на довгострокову загрозу, де при владі перебуває неконтрольований режим з ядерною зброєю. Українська ж сторона впевнена, що час грає проти західної коаліції, адже російські окупаційні війська продовжують будувати оборонні рубежі.

На тлі відносно успішних оборонних операцій та відчутних коливань у підтримці України російська сторона все більш упевнена у власних перспективах — Владімір Путін вирішив продовжувати війну до остаточної перемоги. Стратегічно Росія досі зацікавлена в реалізації максималістських цілей так званої "спецоперації".

У грудні російський диктатор відкрито визнав, що Кремль завжди впливав на ситуацію на південному сході України, бо вважає ці території російськими, а їхнє населення — мешканцями Росії. Тож, як бачимо, війна лишається для України екзистенційною.  

Втім, підсумовуючи рік, Владімір Путін не запропонував нового підходу до війни та не описав плану перемоги в Україні. Ключовим способом підтримки боєздатності військ РФ залишається людський ресурс. 

Нині Росія вже втратила в Україні 90% армії, зібраної перед вторгненням, тому Путін змушений фактично створювати нову — ще більшу. В грудні, як і раніше, кількість військовослужбовців збройних сил РФ зростала за рахунок посилення мобілізаційних заходів. У Кремлі вирішили збільшити армію до 1,5 мільйона солдатів. 

Всього ж, за словами Путіна, російське угруповання на фронті в Україні становить 617 тисяч осіб. Українська ж розвідка спростовує таку інформацію, запевняючи що проти України воює близько 450 тисяч людей.

На фронті спостерігаємо наступальні дії ворога, який, зокрема, прагне окупувати Авдіївку, бої біля якої вже охрестили "м’ясорубкою". Складними напрямками лишаються Бахмутський та Куп’янський, де російська армія прагне дістатись до Часів Яр та Куп’янська.

Перед переобранням Путіна навесні 2024 року Кремль хоче заспокоїти невдоволених росіян хоч якими-небудь результатами. Показовою тут була зустріч із міністром оборони Шойгу, який відзвітував про "взяття" території, де раніше існував населений пункт Мар’їнка. Але для російської пастви підійдуть і такі здобутки "спецоперації".  

Паралельно Росія намагається ввести в оману західні країни. Принаймні з вересня 2023 року Кремль через своїх посередників посилає Заходу сигнали про готовність до припинення вогню та замороження бойових дій. 

Однак, на думку військових аналітиків, Путін серйозно не зацікавлений у завершенні війни, крім як повної перемоги Росії, а дипломатичні "сигнали" є частиною інформаційної операції. Увагу Заходу намагаються звернути на гіпотетичні переговори, а не на забезпечення України зброєю. До того ж у публічній риториці Росія відходить від позиціонування себе як ініціатора переговорів, а України — як противника дипломатичного врегулювання конфлікту.

Західні політики зі скепсисом ставляться до припинення вогню, оскільки, на їхню думку, Путін переозброюється для майбутнього нападу. Захід усе більш серйозно сприймає Росію як загрозу своїй безпеці. Приміром, очільник Міноборони Німеччини Борис Пісторіус закликав серйозно поставитися до погроз РФ у бік Грузії, Молдови та країн Балтії і готуватися до війни. Думку Пісторіуса поділяють й інші західні високопосадовці, які розуміють, що Росія здатна відновлювати свої бойові можливості.

Кремль, звісно, спробував представити російську військову загрозу як уявну та штучну, наполягаючи, що жодних територіальних претензій до країн НАТО Росія не має. Риторика Москви дуже схожа на наполегливі заяви напередодні 24 лютого про відсутність наміру нападати на Україну. Особливо брехливою вона видається на тлі постійних погроз Фінляндії та Норвегії з паралельним формуванням нових військових округів.

Ба більше, в МЗС РФ заявляють, що Росія готова до війни з НАТО. Агресивна політика Кремля вже змушує Альянс посилювати свій східний фланг. Зокрема, Німеччина узгодила з Литвою розміщення на її території постійного контингенту військ у кількості однієї бригади, а Фінляндія у межах угоди про оборонну співпрацю зі США надала власні військові об’єкти для розміщення американських військ.

Варто наголосити, що неодноразові заяви Кремля про його ворожі наміри щодо НАТО в поєднанні з військовим потенціалом Росії створюють серйозну загрозу світовій безпеці. Втім, збільшення військового потенціалу України обійдеться Заходу значно дешевше, ніж інвестиції в оборонні дії на своїй території.

Спроможності Заходу розгорнути промислові та фінансові ресурси значно затьмарюють російські.Тож демократичні сили мають позбутися нерішучості й постійного страху "ескалації конфлікту", адже Путін поважає лише військову силу.

Спеціально для Українська правда