Пів року російської пропаганди. Головні тези

Громадянська мережа ОПОРА за допомогою онлайн-інструмента «War Speeches» дослідила публічний дискурс держави-окупанта за пів року війни проти України. 

Найбільше роспропаганда зосереджувалася на виправданні експансії та колоніальної політики. Усталеними наративами стали «боротьба з нацистами», «захист людей Донбасу», «багатополярний світоустрій» та інші.  

Російська сторона вдавалася до агресивної та водночас примітивної пропаганди, щоб зірвати постачання західного озброєння. Кремль не забував і маніпулювати відмовою України від переговорів – наша держава начебто мала би в односторонньому порядку виконати ультиматуми агресора, зокрема щодо його територіальних претензій.

Також суттєві зусилля пропагандистської машини були покладені на здійснення політики шантажу і терору. Після шести місяців повномасштабної війни багато меседжів агресора уніфікувалися, але для досягнення поступок росія все ще застосовує злочинну практику шантажу.

Як змінювалися офіційні позиції російської сторони та які наративи продукували окупанти, – читайте у матеріалі ОПОРИ.

Неуспішна «спеціальна військова операція»: трансформація цілей та завдань

Після 24 лютого 2022 року роз’яснення завдань та цілей «спеціальної військової операції» (СВО) стало основним завданням кремля. 

Російська сторона не очікувала жорсткого супротиву України, тому в реактивному режимі почала продукувати дезінформацію, яка нашарувалась у клубок тотальної пропаганди. Пропаганди, що мала виправдати колоніальну політику й агресивну експансію злочинного режиму російської федерації.

Першопричинами повномасштабної війни стали незрозумілі для багатьох поняття – “денацифікація” та “демілітаризація” України. Однак для прозріння російського військово-політичного командування й усвідомлення своїх прорахунків знадобилося менше тижня. Тоді вони побачили, що легкої прогулянки українською землею не відбудеться.

Одразу в публічному просторі виплив наратив «все йде за планом», який зараз, коли протистояння триває вже більш як пів року, з'являється все рідше.

«Операція розвивається успішно, строго відповідно до заздалегідь затверджених планів», – заявив на початку березня путін. 

Тоді ж у публічний простір одразу включився пєсков – мовляв, «інформація про те, що “СВО” мала завершитися за декілька днів, не відповідає дійсності».

Обґрунтовуючи перед власними громадянами плановий характер «спецоперації», керівництво російської федерації жодного разу не інформувало суспільство щодо визначених планом часових меж «СВО» чи поточного стану реалізації задекларованих цілей, а лише продовжувало продукувати нові цілі.

У питанні розвитку нацизму в Україні російська пропаганда не стримувала своїх фантазій. 

«Російська армія під час "спеціальної воєнної операції" зіштовхнулася не з регулярною армією України, а з націоналістичними угрупуваннями», – виправдовував путін смерті російських солдатів. 

А на початку травня в інтерв’ю італійській телекомпанії “Медіасет” сєргєй лавров заявив, що коли «російські війська беруть бойовиків з українських нацбатальйонів у полон, ми відразу ж бачимо, ким вони є насправді: у них у всіх татуювання у вигляді свастик, відзнак дивізій "Ваффен-СС", А. Гітлера, цитат з "Майн Кампф"».

Сам лавров так захопився нацизмом, що назвав євреїв найзапеклішими антисемітами. «У сім’ї не без виродка, як у нас кажуть», – висловився він, аргументуючи наявність нацизму в Україні, де Президент має єврейське походження. 

«Не гребують "укронацисти" і найвитонченішими тортурами і розправами. Досить згадати шокуючі знахідки до смерті закатованих у тортурах нацбатальйонів мирних жителів, на понівечених тілах яких випалено нацистські свастики», – брехав постпред росії при ООН васілій нєбєнзя.

Боротьба проти уявних українських неонацистів стала частиною бездоказової, але офіційно усталеної риторики найвищих посадових осіб рф щодо виправдання агресивних дій проти України. Втім, нацизм трансформувався разом з іншим наративом – функціонування біолабораторій в України.

«США на кордонах рф "вирощують" неонацистів та ультрарадикалів, створюють десятки біологічних лабораторій по лінії Пентагону, проводять експерименти, націлені на створення біологічної зброї», – заявляв лавров.

Разом з цим, російське керівництво впроваджувало ідею захисту народу Донбасу та російськомовного населення. На цьому вони сконцентрувалися після першого етапу «СВО», завершення ознаменувалося відходом російських військ із Київської, Чернігівської й Сумської областей. Етапом ці події називав сєргєй шойгу, а лавров ідентифікував їх як «жест доброї волі». Фактично ж йшлося про великі втрати та неможливість вести бій на дев’яти оперативних фронтах.

Захист народу Донбасу перетворився в мантру, яка складалася з таких елементів: державний переворот 2014 року; 

  • геноцид на Донбасі протягом 8 років; 
  • вбивства цивільного населення;
  • саботаж Мінських угод. 

Крім цього, у рф не забули наголосити про територіальну небезпеку саме для російської території.

«Наші солдати та офіцери запобігли реальній небезпеці, яка вже нависла над нашою Батьківщиною. Своєю мужністю та рішучістю, героїзмом вони попередили масштабний конфлікт, який розгорнувся б на нашій території, але вже за чужими сценаріями», – заявляв путін про нібито можливий наступ України на росію.  

Однак «звільнення» східних областей України затягується, тому російська пропаганда почала використовувати наративи «протистояння Заходу», «Україна – це проєкт "антиросія"», «розширення НАТО на схід», «прагнення до багатополярного світоустрою». Всі вони передбачають триваліший строк виконання завдань «СВО» та перекривають невдачі, адже програш «хохлам» означатиме крах автократії.  

«Русофобія стала головним внутрішнім національним продуктом української влади та головним експортним товаром України. Сьогодні це не війна в Україні, як ви кажете. Це проксі-війна колективного Заходу з росією», – сказав васілій нєбєнзя на засіданні Радбезу ООН. 

Розширення НАТО на схід стало також усталеним обгрунтуванням російської інтервенції, адже це нібито створювало небезпеку для рф. Водночас приєднання до Альянсу Швеції та Фінляндії не викликало великого обурення російських геополітиків. 

«У росії немає проблем із цими державами. Тож у сенсі безпосередньої загрози нам – розширення за рахунок цих країн, – для росії не створюється», – цитуємо слова путіна на саміті ОДКБ в кремлі. 

Як виявилося, реальною причиною незадоволення росії щодо розширення НАТО стало ймовірне приєднання туди України. 

«Можливий вступ України до НАТО міг би призвести до територіальної суперечки російської федерації з державою, що входить до альянсу. У цьому відмінність від вступу до НАТО Швеції та Фінляндії», – сказав дмітрій пєсков, давши зрозуміти, що НАТО могло стати реальною перешкодою для територіальної експансії росії.

Кінцевою метою «СВО» за пів року війни стало протистояння гегемонії Сполучених Штатів та прагнення до багатополярного світу, «контури якого динамічно формуються». 

«У багатополярному світі ХХІ століття не має бути місця нерівноправності, дискримінації держав і народів. Тому наша країна виступає за реалізацію на практиці основного міжнародно-правового принципу суверенної рівності держав та права кожного на власну модель розвитку», – стверджував владімір путін на петербурзькому юридичному форумі, обгрунтовуючи «спецоперацію» та виправдовуючи ізоляцію росії.

Втім, уже 1 вересня цілі «спецоперації» вкотре змінилися. На зустрічі зі школярами головнокомандувач російської армії владімір путін сказав, що військові рф на Донбасі захищають росію. 

«І місія наших солдатів, ополченців Донбасу – цю війну припинити, захистити людей. І, звісно, ​​захистити саму росію, бо на території сьогоднішньої України почали створювати антиросійський анклав, який загрожує нашій країні. Тому хлопці наші, які воюють, захищають і мешканців Донбасу, і саму росію», – заявив путін. 

Як до всіх задекларованих ним цілей стосується окупація частин Харківської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, так і не зрозуміло. 

«Нині географія інша. Це далеко не лише ДНР та ЛНР, це ще й Херсонська область, Запорізька область та низка інших територій, і цей процес триває, причому триває послідовно та наполегливо», – спробував пояснити лавров розширення географії «СВО».

На фоні активних змін та уточнень публічно задекларованих завдань «СВО» можемо зробити очевидний висновок щодо російської риторики – це багаторівнева пропаганда, спрямована на маніпулювання масовою свідомістю громадян, публічне обгрунтування воєнних злочинів та зухвалих порушень міжнародного права.

Переговори як спосіб анексії українських територій

Під час переговорного процесу окупанти намагалися узалежнити українську сторону від одностороннього виконання їхніх вимог. Це вказує на бажання росіян захопити території без втрат або взагалі на неприйнятність для рф дипломатичного сценарію. Переговорний процес відзначився ультиматумами окупанта та постійними порушеннями росією домовленостей про гуманітарні коридори.

сєргєй лавров в інтерв’ю виданню «Al Jazeera» заявив, що вимогами росії є забезпечення «законних прав усіх народів України», визнання Криму частиною росії та самостійності «ДНР» та «ЛНР» в адміністративних межах (вочевидь, у межах двох областей). Свої позиції, принаймні публічні, політики агресора не змінювали, а лише доповнювали їх або погрожували новим, більш складним переговорним процесом.

«Затягування переговорів призведе до нових вимог до України. При цьому ми й не відмовляємося від мирних переговорів. Але ті, хто відмовляється, повинні знати: що далі, то складніше їм домовлятиметься з нами», – сказав владімір путін.

«Завершення "спеціальної воєнної операції" залежить від послідовності української позиції і якою мірою Київ буде готовий піти на умови росії. росія була і залишається готовою вирішити українську проблему дипломатичним шляхом – на своїх умовах», – висловився дмітрій пєсков.

«Не бачу можливості, що їм дозволять скористатися поверненням до процедури переговорів», – погрожував сєргєй лавров.

Водночас російська сторона намагається перекласти усю провину за зрив переговорів на Україну та Сполучені Штати, які нібито зацікавлені у продовженні бойових дій. 

Керівник російської групи владімір мєдінскій заявляв, що росія ніколи не відмовлялася від переговорів, у тому числі на найвищому рівні.

Переговорники росії не можуть ігнорувати факти геноциду та воєнних злочинів на деокупованих територіях України, що зіграло роль у небажанні України домовлятись із терористами. 

Навіть путін визнав, що після ситуації в Бучі риторика української сторони змінилася: «позиція наших переговорників з України щодо подальшого врегулювання кардинально після ситуації в Бучі змінилася. Вони відійшли від своїх колишніх намірів винести за дужки питання гарантії безпеки території Криму, Севастополя та республік Донбасу».

Незважаючи на постійні погрози та наратив «Україна має зрозуміти умови росії», окупанти відчайдушно потребують тимчасового замороження війни. 

Пів року агресії завершуються такою заявою члена переговорної групи лєоніда слуцкого: «У разі якщо українська сторона заявить, що готова до переговорів на будь-якому рівні, у будь-якому форматі, тоді це обговорюватимемо і реагуватимемо».

Кремль вустами пєскова також зазначив, що готовий вести переговори – але лише «про те, як виконуватимуться умови росії» для припинення війни. 

У відповідь можна пригадати висловлену Володимиром Зеленським у День Незалежності України чітку позицію: «Україна не торгує своїми землями, своїми людьми та не шукає порозуміння з терористами».

Пам’ятка «Як (не) зірвати постачання озброєння в Україну»

«Якщо хтось має намір втрутитися в події, що відбуваються, збоку і створюватиме для росії загрози стратегічного характеру, наша відповідь на зустрічні удари буде блискавичною і швидкою», – заявив путін перед російськими парламентарями в Санкт-Петербурзі, але близько 50 країн світу постачають зброю Україні для захисту її суверенітету. З країн Євросоюзу зброю Україні не постачають лише Угорщина й Австрія.

«Росія адекватно відреагує на спроби постачання Україні ПВО та літаків», – вказували в міністерстві оборони рф, але список видів західної зброї, яку постачають Україні, розширюється з кожним днем.  

Після невдалих спроб залякати Захід рефлексії російської сторони про мілітаризацію України зайняли багато місця у пропаганді агресора. Там одразу заявили, що конвої з іноземною зброєю для України стануть «законними цілями для збройних сил рф».

Однак так зване знищення не увінчалося успіхом, і російська сторона почала застосовувати новий наратив – «Захід затягує конфлікт постачанням зброї» та «Захід воює з росією до останнього українця».

«Захід, який накачує Україну зброєю, несе пряму відповідальність за затягування української кризи, загибель мирного населення, а також українських військовослужбовців, яких корумпована українська верхівка кидає на передову як гарматне м’ясо. Захід може лише затягнути агонію київського русофобського неонацистського режиму», – заявив васілій нєбєнзя.

Примітивна російська пропаганда торкнулася також цивільних, яких нібито знищують українські націоналісти за допомогою західного озброєння. 

Звинувачення в обстрілах мирних міст снарядами калібру 155 мм розпочалось одразу після заяв про постачання гаубиць М777. Показовим і водночас жахливим прикладом пропаганди стало вбивство українських військовополонених в Оленівці, яке відбулося, за версією окупантів, із застосуванням системи «HIMARS».

Паралельно російські політики звинуватили Україну у корупції та потраплянні зброї на «чорний ринок». 

«Ми знаємо, що значна його частина потрапляє зі складів прямо в руки контрабандистів, а потім через налагоджені канали – до глобальної #blackmarket зброї. Така інформація майже відкрито оприлюднюється на відповідних вебресурсах», – стверджував представник росії в ООН дмітрій полянський.

Втім, зірвати постачання зброї росії не вдалося. Українське військово-політичне командування довело свою надійність у її збереженні та застосуванні, тому кремль почав пропагувати меседжі про знищення росіянами західної зброї, але жодного разу не надавав достовірної доказової бази.   

«Всього в результаті ударів російських військ по військових об’єктах ЗСУ знищено 33 американські гаубиці М777, п’ять пускових установок протикорабельного ракетного комплексу Harpoon. А також шість пускових установок та понад 200 ракет реактивних систем залпового вогню HIMARS», – марив міністр оборони рф сєргєй шойгу, але тим самим показав, яке озброєння справді створює неприємності для агресора.

На думку шойгу, «"спеціальна військова операція" розвіяла міф про "суперзброю"», яку Захід постачає Україні і яка здатна докорінно змінити ситуацію на фронті. Однак пів року війни закінчуються чомусь саме зупинкою наступу військових росії.

«У ході спецоперації ми суворо дотримуємося норм гуманітарного права. Удари наносяться високоточною зброєю по об’єктах військової інфраструктури Збройних Сил України – пунктах управління, аеродромах, складах, укріпрайонах, об’єктах військово-промислового комплексу. При цьому робиться все, щоб уникнути жертв серед мирних громадян, безумовно, це сповільнює темпи наступу, але ми йдемо на це свідомо», – раптом заявив генерал шойгу на нараді міністрів оборони країн Шанхайської організації співробітництва 24 серпня.

Не пропагандою, то шантажем

Не маючи успіху на дипломатичному та військовому фронтах, для досягнення поступок у війні російська сторона зосередилася на політиці терору і шантажу. Росія свідомо скоїла низку злочинів та звинуватила в усіх проблемах Україну разом із її західними партнерами.

Терор українського народу через ракетні обстріли цивільних об’єктів російське політично-військове керівництво протягом усієї війни пояснювало усталеним наративом – українські військові прикриваються цивільним населенням.     

«Українська армія та "нацбатальйони", які використовують неонацистські нашивки, свастику, продовжують прикриватися цивільними особами як живими щитами», – заявив сєргєй лавров.

Масові вбивства мирних людей виправдовують також нібито знищенням великої кількості генералів, іноземних найманців, націоналістичних батальйонів. Така риторика кремля спостерігалася під час жахливих обстрілів Вінниці, Кременчука, Харкова, Чаплиного, Миколаєва та багатьох інших населених пунктів.

З погляду досягнення поставлених цілей такі дії виявилися неефективними, тому що українське суспільство після масових вбивств налаштоване тільки на покарання воєнних злочинів. Водночас над росією навис ярлик «держави-терориста».

Крім того, російська сторона вирішила спровокувати продовольчу, енергетичну та ядерну кризу. Хоча продовольчий шантаж повноцінно не вдався у зв’язку із тиском міжнародної спільноти, то ядерний та енергетичний ще тривають.

Російська пропагандистська машина продумувала ядерну кризу давно. Ще у квітні марія захарова заявила: «Не виключена провокація на об’єктах ядерної енергетики, насамперед, на Запорізькій АЕС, що перебуває під контролем російської федерації. керівництво України серйозно розглядає питання завдання удару по сховищу радіоактивних відходів на колишньому підприємстві "Придніпровський хімічний завод" у населеному пункті Кам’янське Дніпропетровської області».

Провокації на Запорізькій АЕС стало квінтесенцією заздалегідь спланованого ядерного шантажу. «Те, що відбувається цими днями на Запорізькій АЕС, – кульмінація злочинних дій київського режиму проти ядерної інфраструктури та персоналу, який обслуговує ці об’єкти, які протягом місяців залишалися без будь-якої міжнародної реакції», – так намагався васілій нєбєнзя звинуватити українські війська в обстрілах ЗАЕС на засіданні Радбезу ООН.

Ніколи не забувала російська сторона погрожувати і ядерним озброєнням, але все ж пролунали заяви щодо неприпустимості його використання, адже «переможців у такій війні не буде». Разом із тим, кремль не допускає зміни зовнішнього курсу держави з ядерним потенціалом.

«Політику іноземної, а тим більше – ядерної держави ніяк не змінити», «ці держави та окремі політики, вірять у можливість міжнародних трибуналів проти країни, яка має найбільший ядерний потенціал?», – впевнено стверджував дмітрій мєдвєдєв.

Так само енергетичний шантаж спостерігався у риториці російських політиків ще у квітні.

«Спроби західних країн видавити російських постачальників, замінити наші енергоресурси альтернативними постачаннями неминуче позначаться на всій світовій економіці. Наслідки такого кроку можуть стати дуже болісними – і насамперед для самих ініціаторів такої політики», – погрожував владімір путін.

Через пів року війни ціни на газ у Європі перетнули позначку в 3500 доларів за тисячу кубометрів у зв’язку зі скороченням постачання газу агресором. Однак росія вважає себе надійним постачальником, який гарантує енергетичну безпеку Європи. Навіть виняток із санкцій щодо передачі до росії турбіни для прокачування газу не припинив газовий шантаж.

Речник кремля пєсков заявив, що «для "Газпрому" важливо отримати юридичні документи, в яких ідеться про те, що ця турбіна не санкціонована. Просто слів у цьому випадку абсолютно недостатньо».

Своєю чергою, дмітрій мєдвєдєв закликав мешканців Європи до рішучих дій та заявив, що з росією їм буде тепліше: «Так дійте, європейські сусіди! Не мовчіть. Закличте своїх недоумків до відповіді. І ми вас почуємо. Вигода очевидна – взимку в компанії з росією набагато тепліше і комфортніше, ніж у гордій самоті з вимкненою газовою плитою та холодною батареєю».

Пів року суцільної пропаганди

Відстеження офіційної риторики держави-окупанта за шість місяців показало перманентну пропаганду, неузгодженість та розбалансованість позицій російських політиків. Пропагандистська машина рф через дезінформацію та шантаж намагається добитися хоч якихось перемог або поступок. І поки російська сторона будує ілюзорний світ із багатополярним світоустроєм для внутрішнього споживача, українці невпинно знищують ворога та захищають суверенітет. своєї держави.

 

Спеціально для Українська правда