Парламентські вибори в Австрії вкотре продемонстрували загальноєвропейську тенденцію до посилення популярності радикальних, популістичних і фактично проросійських сил. 29 вересня на виборах до Національної ради перемогла ультраправа Австрійська партія свободи (FPÖ) під керівництвом Герберта Кікля, здобувши 29,2% голосів.

Французькі, німецькі, італійські, голландські ультраправі політичні сили вже привітали австрійську партію, заявивши, що її перемога є добрим знаком для Європи. Лідерка французького “Національного об’єднання” Марін Ле Пен назвала результати австрійських виборів “тріумфом людей у ​​всьому світі”, натомість очільник МЗС Угорщини Петер Сіярто проголосив: “Ні війні, ні міграції та ні гендерній пропаганді!”.

Як і більшість ультраправих сил, Австрійська партія свободи виступає за теплі відносини з Росією. Після 2014 року представники FPÖ їздили в окупований Крим, уклали угоду про співпрацю з російською партією “Єдина Росія” та виступали проти антиросійських санкцій. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну особливо не змінило політичної орієнтації партії, адже, формально засудивши війну, політики продовжили просувати кремлівські наративи. Наприклад, очільник партії Герберт Кікль зазначав, що українське населення є жертвою провокативної політики США, НАТО та ЄС.

Загалом офіційний Відень підтримує політику ЄС щодо України, але водночас намагається не порушити власного нейтралітету. Для України збереження нинішньої політики федерального канцлера Австрії Карла Негаммера було б дуже бажаним, зокрема в контексті прийняття рішень у ЄС. Однак очевидно, що поява на арені чергового “Віктора Орбана” не обіцяє нашій країні нічого позитивного. Ба більше, аналітики переймаються, чи не посилить чергова перемога популістів ризик розбіжностей усередині Європейського Союзу.

Утім, нова політична ситуація в Австрії ставлять ультраправу FPÖ в складне становище. Позаяк ця партія далека від абсолютної більшості в парламенті, їй потрібен союзник для формування коаліції. Водночас інші партії, які потрапляють до парламенту, відмовляються співпрацювати з переможцем виборчих перегонів. Це соціал-демократична партія Австрії (SPÖ), яка отримала 21% голосів, а також “Зелені” та ліберальна NEOS, які мають 8% та 9% відповідно.

Єдина партія, яка допускає коаліцію з FPÖ, — це правляча консервативна Австрійська народна партія (ÖVP) чинного канцлера, що фінішувала другою з результатом 26,5%. При цьому нинішній канцлер Карл Негаммер не хоче формувати уряд з Гербертом Кіклєм — сили різних політичних спектрів готові об’єднатися, аби не допустити до влади Кікля.

Разом з цим, у правлячої партії є альтернативний варіант: об’єднатися з соціал-демократами, що вже означатиме невелику більшість двох партій, а також додатково з “зеленими” або лібералами, щоб коаліція була більш міцною.

Також на шляху ультраправих до влади існує ще одна перепона — «останнє слово» президента країни Александера ван дер Беллена. Відповідно до Конституції Австрії, саме президент затверджує склад уряду, зокрема канцлера. Водночас федеральний уряд має мати довіру парламенту. На початку терміну своїх повноважень федеральний уряд представляє парламенту урядову програму, яку він хотів би реалізувати протягом терміну своїх повноважень. Федеральному уряду потрібна більшість у Національній раді, яка підтримуватиме урядові плани, подальші законодавчі ініціативи та не відправить його у відставку.

Своєю чергою Александер ван дер Беллен, схоже, не в захваті від кандидатури Герберта Кікля на пост канцлера. FPÖ, як і Кікль, вже були при владі у 2017 році, але через скандал уряд відправили у відставку. У 2019 році німецькі видання опублікували запис, де тодішній віцеканцлер Австрії й глава FPÖ Гайнц-Крістіан Штрахе незадовго до парламентських перегонів обговорював із якоюсь “багатою росіянкою” політичні послуги за гроші та підтримку на виборах. 

Крім цього, законодавство не зобов’язує президента Австрії звертатися до партії-переможця для формування коаліції, адже така варіація є частиною усталеної політичної практики. Але 29% голосів за ультраправих є вагомим результатом, тому повністю ігнорувати волевиявлення громадян очільники Австрії не можуть. Повна ізоляція ультраправих може лише посприяти зростанню їхніх рейтингів, і вони продовжать паратизувати на темах кризи вартості життя та захисту від мігрантів.

Очевидно, саме з цих мотивів Карл Нехаммер закликав президента країни доручити FPÖ сформувати коаліцію. Натомість Александер ван дер Беллен дотримується думки, що варто провести переговори з усіма сторонами, але при формуванні уряду він стежитиме за дотриманням “основних стовпів нашої ліберальної демократії”. Зокрема, він відзначив верховенство закону, поділ влади, а також членство в ЄС. А це може бути натяком на ультраправих, яких лідер Австрії критикував за їхню позицію щодо ЄС.  

Найбільш вірогідною конфігурацією майбутньої коаліції є союз трьох партій — правлячої ÖVP, соціал-демократів SPÖ та лібералів NEOS. Однак вважається, що тристороння коаліція може виявитися нестабільною через ідеологічний розкол і, зрештою, посилити антисистемний імідж FPÖ, даючи їм шанси на ще більшу перемогу в майбутньому.

Не варто виключати і ймовірність уряду правлячої ÖVP та ультраправих FPÖ, але це найімовірніше станеться за голландським варіантом. Тобто ультраправим доведеться стримати свої “апетити” та проводити більш помірковану і конструктивну політику на правах молодшого партнера зі збереженням ключових портфелів за правлячою партією.

Співпрацю ÖVP та FPÖ, де ультраправі будуть модерувати порядок денний, складно уявити, оскільки ключові політики Австрії не готові до цього. В Нідерландах у 2023 році також перемогла ультраправа “Партії свободи” (PVV) на чолі з противником України Гертом Вілдерсом, але під час формування уряду йому довелося поступитися своїми принципами: коаліційна угода укладена з проукраїнськими пріоритетами.

Зміна політичного ландшафту в Австрії є для України тривожним, але не катастрофічним сигналом. Складний процес коаліційної політики майже напевно залишить ультраправих без влади або, як мінімум, значно послабить їх.  

Для Цензор.НЕТ