18 квітня Центр громадянських свобод та Громадянська мережа ОПОРА організували обговорення правозахисного аспекту у Маніфесті сталого миру «Світ після нашої перемоги».

Україна прагне реалізувати себе як європейська демократична країна, побудована на засадах верховенства права. Безумовною передумовою цього є завершення війни. Щоб убезпечити Україну та світ від нової агресії, антивоєнній коаліції необхідно створити такі умови, наслідком яких стануть глибокі внутрішні зміни у РФ, що стали б гарантією сталого миру. Важливим у цьому процесі є утримання правозахисної рамки у будь-яких процесах.

Представники українського громадянського суспільства взяли на себе сміливість детально прописати ці умови і створили «Маніфест сталого миру». Мета українців не повернутися до передвоєнного стану, а врахувати його вади, які уможливили війну, і створити новий, безпечніший лад, який наступну війну цілком унеможливить. Цей маніфест містить візію такого повоєнного світу й окреслює шляхи її досягнення. Зокрема голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук брала активну участь у розробці Маніфесту.

Модераторкою події стала виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова, а спікерами: голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» та співзасновниця Міжнародного центру української перемоги Ганна Гопко, політолог і директор Агентства розвитку Приазовʼя Костянтин Батозський, громадський діяч Микола Виговський та голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

«На самому початку у 2022 році наші військові, які були на передовій, сказали: “Ми хочемо мати розуміння з поверненням назад, якою буде Україна, яким буде повоєнний світ і порядок, як досягти сталого миру”.  З чого і почалася робота над Маніфестом. Ми ставили за мету змалювати візію, якими має бути перемога, правосуддя, справедливе покарання, відповідальність за війну для того, щоб це стало шляхом до сталого миру. 

Членство України в ЄС та НАТО, деколонізація та подолання тоталітаризму у РФ, подолання минулого, деколонізація російської історії, роззброєння, зміна світового енергетичного балансу. Нам треба було показати західним партнерам, що таке сталий мир. Не перемир’я, не припинення обстрілів. Тільки поразка РФ — це шлях до сталого миру. 

У 2023 році вперше на Мюнхенській безпековій конференції цей Маніфест презентували — і далі цей документ передано в десятки рук в ключових столицях Європи», — розповідає Ганна Гопко.

«Очевидні речі: є війна, її треба зупинити, агресора покарати, міжнародне право відновити. Але ми розуміємо — навіть якщо все це відбудеться, то сталого миру, забезпеченого на далеку перспективу, ми все одно не отримаємо. Треба розуміти, звідки виникає агресія і чому наш сусід до неї вдається. Тому з’явилися підрозділ 2.3 — “Деколонізація та подолання тоталітаризму у РФ”, а 2.4 — “Подолання минулого. Деколонізація російської історії та інформаційної політики”.

Агресія не виникає просто так. Вона виростає з багатьох причин. Одна із перших — фальсифікація історії, яка триває століттями і практикується в російській державі і раніше в Радянському союзі. А той рівень абсурду, у який перетворена історія в останні роки в статтях Путіна — виходить за всі межі. В історії завжди мають бути факти. Коли вони спотворюються або ігноруються, це вже чиста пропаганда, яка і лежить в основі майбутніх агресивних дій», — пояснює Ігор Коліушко.

«Не можна спочатку працювати і направляти всі зусилля на припинення вогню, а потім видохнути й думати, що нам нічого не загрожує в майбутньому. Нам важливо виробити політики, які назавжди забезпечать сталий мир в Україні. 

Найлегше, з чого можна почати, енергетика та впровадження обмежень в майбутньому на торгівлю російської енергетичною сировиною. Кошти, які країна від того отримує, треба спрямовувати не на мілітаризацію Росії, а на відновлення України та підтримання соціальних стандартів РФ. Цим можуть займатися міжнародні організації та посередники. 

Простір від Балтійського до Азовського моря має бути демілітаризований та безпечний. Це та сама частина, навколо якою впродовж століть точиться запекла боротьба. Для того, щоб підняти рішення, що гарантує сталий мир, треба Росію демілітаризувати і змусити їх вивести свої свійська. Також обмежити РФ в праві на ядерну зброю. Насправді світ знає багато прикладів тиску на країни, щоб ті позбулися своїх ядерних амбіцій», — доповнює Костянтин Батозський.

«Базовою передумовою сталого миру в Україні та Європі є набуття першої членства в ЄС та НАТО. Якщо членство в ЄС завдає внутрішньої рамки перетворень і визначає зміст реформ, які нам необхідно зробити, — верховенство права, продовження реформи державного та корпоративного правління тощо, — то вступ до НАТО завдає зовнішній каркас безпеки. При чому безпеки як української, так і загальноєвропейської.

С початком великої війни зникла потреба вигадувати безпекові симулятори, що були раніше. Дивлячись на те, як збройні сили України чинять опір, стихли голоси критиків української інтеграції до НАТО, які говорили, що наша держава неспроможна тощо. Україна з держави, яка була реципієнтом колективної безпеки, перетворилася на агента, який захищає Європу від агресії РФ. Мусимо прикладати максимум зусиль, щоб рухатися у цей бік якомога швидше», — завершує Микола Виговський.

Захід проводили Громадянська мережа ОПОРА та Центр Громадянських свобод в рамках проєкту «Маніфест сталого миру – стратегічний підхід» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».