Нинішня каденція Черкаської міської ради, без перебільшення, унікальна у своєму спокої та стабільності. Якщо традиційно місцеві депутати схилялися до підкилимних рухів та активностей (імпічмент міського голови, заміна секретаря, переформатування більшості, розвалювання фракцій і створення міжфракційних груп, постійне дрейфування між політсилами), то рада 2020–2025 років — максимально спокійна, по суті, безопозиційна й повністю контрольована міським головою і його оточенням.

Натомість вплив обласної ради поступово просів, особливо після реформи децентралізації й активного акумулювання коштів безпосередньо у Черкаській міській раді. Нині облрада являє собою радше статусний клуб для великих підприємців, аграріїв і місцевих досвідчених політиків. Відповідно, колишніх пристрастей під час засідань у Будинку рад аже немає.

Ще одна причина спокою в області та обласному центрі — міцна вертикаль центральної влади в особі голови Черкаської ОВА Ігоря Табурця. В публічній площині немає конфліктів між ним та головою облради й керівництвом міста, як це було у минулі роки. Саме тому й атмосфера під час сесійних засідань спокійна порівняно з минулими роками, коли депутати нерідко критикували голову адміністрації.

Водночас відомо про конфлікти  між начальником ОВА і народними депутатами Анатном Яценком (“За майбутнє”) та Віталієм Войцехівським (“Слуга народу”). Останні, втім, не можуть кардинально вплинути на стан речей у радах через фактичну відсутність впливу (Войцехівський) або його втрату (Яценко).

Черкаська міська рада

Місцеві вибори та формування і робота більшості

За результатами голосування на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року до Черкаської міської ради пройшли представники 7 партій: “Слуга народу” (8 депутатів), “За майбутнє” (8 депутатів і міський голова), “Європейська Солідарність” (7 депутатів), “Голос” (6 депутатів), “Черкащани” (4 депутати), “Батьківщина” (4 депутати) та “ОПЗЖ”, які нині не беруть участі в роботі ради (теж 4 депутати).

За інформацією ОПОРИ, за партію “Слуга народу” проголосував 8 431 виборець (13,91%), за “Європейську Солідарність” — 8 029 (13,24%); “Опозиційну платформу — За життя” — 4 221 (6,96%);  “За майбутнє” — 8555 (14,11%); “Всеукраїнське об’єднання ‘Батьківщина’” — 3 752 (6,19%); “Всеукраїнське об’єднання ‘Черкащани’” — 5 557 (9,16%); “Голос” — 6 694 (11,04%). Ще 13 партій не подолали бар’єр у 5%.

Стабільну більшість від початку сформували представники “За майбутнє”, “Черкащан” і “Батьківщини” (секретарем міської ради був обраний представник цієї партії Юрій Тренкін). За більшість питань разом із ними голосують також “Слуги народу” і “Європейська Солідарність”.

Дещо осторонь стоїть “Голос”, але коли йдеться про ухвалення ключових рішень, як-от бюджет міста на 2023 рік, голоси дають представники всіх фракцій. Така сама ситуація, наприклад, і з голосуванням за премію міському голові. Його прийнято вважати “сигнальним” на предмет прихильності до Бондаренка. У грудні 2022 року за 400% премії очільнику міста проголосували 30 представників усіх фракцій, утрималися троє, проти голосував 1 депутат.

Крім того, в березні депутати зняли з посади заступника міського голови представника “Голосу” Павла Валенчука. Так ця партія стала єдиною (крім, звісно, “ОПЗЖ”, яке не допускають до роботи в раді) без представництва у виконавчому комітеті. Однак навіть після цього “Голос” не наважився йти в пряму опозицію до промерської більшості, хоча попередньо такі заяви і лунали. Попри відставку Валенчука, партія зберегла певне представництво в органах влади. Наприклад, Павло Царук лишається заступником директора ЦНАПу, а Надія Івашкова, як і раніше, очолює КП “Інститут розвитку міста”.

Колабораціонізм у стінах міської ради

Станом на момент написання матеріалу всі 4 обранці від партії “ОПЗЖ” повністю відсторонені неформальним колективним рішенням. Двоє з них (Олег Кашко і Ярослав Левицький) одразу після 24 лютого склали свої мандати. Ще двоє — Юлія Погостінська й Олександр Замирайло — формально залишаються позафракційними депутатами. 

Справа в тому, що після початку великої війни саме Погостінська і Замирайло до останнього відмовлялися виходити з лав “ОПЗЖ” та зробили це лише після суспільного резонансу в березні минулого року. 

Крім того, зараз Замирайло є фігурантом кримінальної справи. До повномасштабного вторгнення він був досить маловідомим навіть у межах черкаського політикуму. Як і вся фракція, Замирайло виконував роль помічника промерської більшості, даючи голоси за потрібні рішення в потрібні моменти. Сам же він запам’ятався хіба відмовою публічно виступати українською мовою під час сесійного засідання у лютому 2021 року та намаганням отримати землю на свою дружину у квітні того ж року.

Після 24 лютого Замирайло був одним із небагатьох депутатів місцевих рад Черкащини від “ОПЗЖ”, які відмовилися виходити з партії. Зрештою, він написав відповідну заяву аж 14 березня — внаслідок суспільного тиску. Крім того, його (як і всю фракцію) публічно виправдовував міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який навіть після вторгнення (26 травня) говорив, що “з них такі колаборанти, як з мене космонавт”.

Відомим широкому загалу Замирайло став у серпні 2022 року, коли отримав підозру в колабораціонзмі. За матеріалами СБУ, в розмові з дружиною він пив за здоров’я Путіна та за “перемогу над нацизмом в Україні”. Також він нібито хотів стати “гауляйтером” у випадку окупації Черкащини.

Після того, як 4 серпня Замирайло вийшов із СІЗО під заставу в 1 млн гривень, у Черкасах відбулося кілька попереджувальних акцій. Під час однієї з них його облили зеленкою та змусили вибачатися перед військовими на колінах.

Нині цю справу розглядає Придніпровський райсуд Черкас. Ексдепутата захищає колишній очільник цього ж суду Андрій Смоляр. Сторона захисту в своїй риториці дотримується позиції, що “Владімір Владіміровіч”, за якого пив Замирайло, — це зовсім не Путін, а один з друзів Олександра.

Останнє на сьогодні засідання по справі відбулося 8 серпня. Суд дав Замирайлу місяць, щоб підготуватися до свідчень.

Натомість Юлія Погостінськоа до останнього часу лишалася директором БК “Черкаські Мавпи”, який неформально перебуває під контролем президента ФБУ Михайла Бродського. Лише 18 серпня її змінив Олександр Нагорний. Нині в публічніому просторі Погостінська, яка тривалий час фактично була обличчям черкаського осередку “ОПЗЖ”, майже не з’являється.

Ситуація у фракціях

Від початку каденції головами своїх фракцій лишаються Віктор Євпак (“Голос”), Роман Діскант (“Батьківщина”), Сергій Кудактін (“ЄС”), Араік Мкртчян (“Слуга народу”), Геннадій Шевченко (“За майбутнє”). Керівник фракції “Черкащани” змінився у червні минулого року: замість Івана Сухарькова ним став Нарек Казарян. Також у 2021 році нині заборонену “ОПЗЖ” очолив Олександр Замирайло, замінивши Олега Кашка.

За майже 3 роки каденції у складах фракцій сталися мінімальні зміни. Відразу після оголошення результатів виборів від мандату відмовилася Юлія Темченко, трохи пізніше — Світлана Бєлова, яка йшла по списку “Батьківщини” вслід за нею. Натомість депутатом став підприємець Валерій Міняйло, який уже обирався до ради попередніх скликань.

Також склали мандати Павло Валенчук (“Голос”) та Віктор Беззубенко (“Черкащини”), делеговані своїми партіями до складу виконавчого комітету. Їх замінили відповідно Валерія Шинкарьова та Владислав Пустовар.

Надалі, якщо не брати до уваги представників “ОПЗЖ”, мандат склав лише один депутат — відомий місцевий підприємець Юрій Котолуп, що обирався від “Слуги народу”. Це сталося у грудні 2021 року. Свої дії він мотивував розчаруванням у роботі ради. Котолупа у фракції замінила Оксана Маслянко.

Також на останньому засіданні фракція “За майбутнє” заявила про виключення зі своїх рядів досвідченої депутатки Любові Майбороди. Від початку каденції вона часто голосувала всупереч колегам по фракції та висловлювала власну думку під час засідань — це, вірогідно, і стало причиною виключення. Нині депутатка позафракційна.

Жодних міжфракційних переходів у межах наразі ради не відбулося, що для черкаських реалій, без перебільшення, незвично. Наприклад, під час попередньої каденції фракції повністю змінювали політичне забарвлення (“Укроп” на “Громадянську позицію”), депутати “відколювалися” (від “ПВД” у групу “Незалежні”, від “Громадянської позиції” у “БПП”, від “РПЛ” у “Батьківщину”), а окремі фракції взагалі збиралися “на коліні” (“За майбутнє” створили із “РПЛ”, “Самопомочі” та “ЄС”).

Атмосфера в сесійній залі

Як уже йшлося вище, міська рада нинішньої каденції тиха і спокійна порівняно з попередніми. Більшість дискусій у сесійні залі суто формальні. І, схоже, причин для зміни цієї атмосфери на горизонті поки немає.

З-поміж більш-менш дискусійних питань, крім виключення Любові Майбороди з фракції “Голос”, можна згадати відставку заступника міського голови Павла Валенчука. Його звільнили після того, як на сесійному засіданні керівник “Голосу” Віктор Євпак заявив, що міська рада виділяє недостатньо коштів на ЗСУ. За інформацією місцевих ЗМІ, відставка Валенчука фактично стала покаранням для “Голосу” за публічне артикулювання питання підтримки Збройних Сил.

Іншою проблемою для ради цієї каденції стала передача черкаській громаді очисних споруд із власності ПАТ “Азот”. Це питання традиційно педалювала фракція “Голос”, однак тривалий час для нього не вистачало голосів — за проєкт рішення голосували аж 12 разів. Аби не голосувати за нього, депутати озвучували численні відмовки. Зрештою, рішення ухвалили 13 липня цього року. Для цього чиновники зареєстрували окремий проєкт — імовірно, щоб рішення на мало прив'язки до конкуруючих політичних сил.

Ще одним дискусійним питанням лишається діяльність КП “Черкасиінвестбуд”. Це підприємство — по суті, комунальна “прокладка”, яка отримує земельні ділянки і за безцінь передає їх забудовникам. Підприємство постійно декларує збитки, а нині його діяльність розслідує ДБР. Втім, це не завадило більшості депутатів погодити звіт “Черкасиінвестбуду” на сесії 16 серпня.

Також варто відзначити, що більшість депутатів цієї каденції стабільно відвідують засідання. За інформацією міської ради, більше 90% засідань відвідали Араік Мкртчян (“Слуга народу”), Світлана Буряк, Юлія Саліна (“Черкащани”), Валерій Міняйло, Юрій Тренкін («Батьківщина»), Сергій Рубан (“ЄС”), Геннадій Шевченко (“За майбутнє”). Найменше засідань — 61%— відвідав Павло Карась (“Черкащани”).

Черкаська обласна рада 

Місцеві вибори та партійне представництво та робота більшості

На останніх місцевих виборах депутатами обласної ради стали представники 6 політичних сил. ВО “Черкащани” має 18 депутатів, “Слуга народу” — 12,  “За майбутнє” — 12,  “Європейська Солідарність” — 9, “Батьківщина” — 7, “ОПЗЖ” (нині позафракційні) — 6.

За інформацією ОПОРИ, за партію “Слуга народу” свої голоси віддали 45 338 виборців (14,49%), за “Європейську солідарність” — 33 461 (10,69%); “Опозиційну платформу — За життя” — 19 686 (6,29%); “За майбутнє” — 42 663 (13,63%); “Всеукраїнське об’єднання ‘Батьківщина’” — 24 057 (7,68%); “Всеукраїнське об’єднання ‘Черкащани’” — 67 002 (21,41%). Решта 9 партій не подолали бар’єр у 5%.

Головою обласної ради став Анатолій Підгорний (“Черкащани”). Нині в нього залишилося 2 заступники з 4. У президії, як і раніше, перебувають Михайло Мушієк (“Батьківщина”) та Роман Сущенко (“ЄС”). Натомість обраний від “ОПЗЖ” Володимир Доманський склав повноваження, а Сергій Лісовий (“Слуга народу”) пішов на фронт, де нещодавно отримав поранення.

Від початку більшість сформували фракції “Черкащани” (найбільша), а також “Європейська Солідарність” і “Батьківщина”. Однак після повномасштабного вторгнення відбулося певне “згладжування”, тому зараз більшість питань ухвалюють голосами представників усіх фракцій.

Колабораціонізм у стінах обласної ради

На відміну від міської ради, депутати від “ОПЗЖ”, обрані в облраду, продовжують спокійно працювати в її стінах як позафракційні та живуть звичним довоєнним життям — про складання мандатів узагалі не йдеться.

Наприклад, Володимир Доманський, який до 24 лютого 2022 року був заступником голови облради, припинив повноваження посадовця лише у вересні минулого року. А депутатка Людмила Сущенко була директоркою комунального готелю “Дніпро” до липня минулого року. Також на сайті облради досі значиться депутатом Олег Помченко, місце перебування якого невідоме. 

Участь у роботі сесії беруть 5 депутатів, обраних від “ОПЗЖ”. Серед них — скандальний юрист Олександр Олененко. У лютому 2021 року на сесії він відмовився публічно відповідати, з ким воює Україна, що призвело до штовханини у сесійній залі. Раніше, у 2017 році, Олененко засвітився у скандалі із спробою забудувати Соснівку. Тоді на нього була зареєстрована фірма-забудовник. Ще двоє обраних від “ОПЗЖ” — пенсіонер Юрій Коцур та Катерина Калініченко — майже не з’являються в публічному просторі.

Ситуація у фракціях

Серйозні зміни за останній час сталися лише у фракції “За майбутнє”. Її головою замість Світлани Легойди став колишній військовий комісар області Євген Курбет. За інформацією місцевих ЗМІ, це пов'язано зі зміною впливів у області. Народний депутат Антон Яценко, який донедавна був фактичним куратором фракції, втратив контроль над нею, натомість депутати переорієнтувалися на міського голову Черкас Анатолія Бондаренка. 

Крім того, триває епопея з колишнім головою облради й ексголовою ОДА Олександром Вельбівцем. Спершу він вирішив скласти мандат, але після фактичної зміни “куратора” фракції передумав і намагався повернути собі депутатство через суд. Рішення в справі було позитивним, і Вельбівець брав участь у роботі останніх сесій. На сайті облради він нині значиться як позафракційний. 

Крім того, в лютому 2022 року головою тоді ще чинної фракції “ОПЗЖ” став Юрій Коцур, який змінив Олега Помченка. Раніше, у квітні 2021 року, Анатолій Яріш став головою фракції “Слуга народу” замість Євгена Тарана. Натомість Віталій Коваль лишається головою фракції “ЄС”, Семен Радченко — “Батьківщини”, Олександр Коваленко — “Черкащан”.

На одній з останніх сесій мандат намагалася скласти депутатка від партії “За майбутнє” Наталія Руда, однак депутати її намір не підтримали.

Атмосфера в сесійній залі

Останнім значним конфліктом у сесійній залі обласної ради чинного скликання лишається спроба відставки голови облради Анатолія Підгорного у травні 2021 року. Тоді, за інформацією ЗМІ, депутати збирали голоси за це рішення, а в публічному просторі навіть лунали прізвища його ймовірних наступників. І хоча тодішній голова адміністрації Олександр Скічко на загал заперечував існування конфлікту між ним та Підгорним, журналісти повідомляли, що непорозуміння Підгорного із Скічком, а також із депутатами із так званої “групи МХП” таки мали місце. Втім, із часом ця історія затихла і стала всього лише спадком кулуарних чуток. На сьогодні Анатолій Підгорний залишається головою Черкаської обласної ради, а Олександр Скічко покинув посаду голови адміністрації 1 березня минулого року.

Зараз обласна рада збирається на сесії приблизно раз на місяць. У порядках денних переважають кадрові питання та затвердження різного роду обласних програм.

З-поміж резонансних питань за останній час зазначимо, що обласна рада довго не ухвалювала рішення про заборону Московського патріархату в області. У грудні депутати двічі не включали це питання в порядок денний, пояснивши його необхідністю подальшого доопрацювання. Зрештою, рішення ухвалили 3 березня 2023 року.

Крім того, під час засідання 26 травня депутати ухвалили одне зі своїх найбільш скандальних рішень — призначили на посаду директора дитячого табору “Сосновий бір” так званого “суддю Майдану” Володимира Орленка. У 2014 році він, будучи головою Соснівського райсуду, ухвалював рішення про взяття під варту черкаських мітингувальників. У 2017 році його люстрували. 

Варто зазначити, що загалом із моменту місцевих виборів в області відбулася лише одна заміна партійного керівництва: згаданого вище народного депутата Антона Яценка на чолі обласного осередку “За майбутнє” в квітні 2021 року замінив Анатолій Бондаренко.