Громадянська мережа ОПОРА створила онлайн-інструмент “War Speeches” для відстеження офіційної позиції та публічного дискурсу держави-окупанта щодо перебігу війни проти України та прогнозування майбутніх агресивних планів рф. У фокусі нашого моніторингу — насамперед заяви і виступи посадових осіб росії, а також офіційні документи владних інституцій. Крім детальної хронології публічних позицій, презентованих на вебсайті, ми пропонуємо тижневі аналітичні висновки щодо основних змін у публічній риториці сторін військового протистояння.
Минулого тижня російське керівництво з новою силою намагалося зображати війну проти України як протистояння із Заходом, применшуючи місце і роль України у поточній ситуації. Лідери росії, як засвідчили їхні заяви, були змушені пояснювати своїм громадянам відсутність значних воєнних і політичних досягнень в Україні. Робили вони це шляхом посилення пропагандистської концепції “історичної боротьби” росії проти “намагань” Заходу перешкоджати її розвитку. Зміцнення риторики про глобальну змову проти росії, найімовірніше, означає підготовку внутрішньої громадської думки до довготривалої війни та перспектив загальної мобілізації. Політики і дипломати росії системно вводили в обіг твердження про загрозу “тіньового” поширення зброї, переданої Україні, а також вкидали провокативні заяви про перебіг переговорів з Україною. Влада росії також відкрито підтримала репресії проти місцевих співробітників СММ ОБСЄ з боку терористичних формувань “Л/ДНР”, звинувативши спостерігачів у шпіонажі та інших “незаконних” діях.
Натомість українська влада приділяла чимало уваги безпеці ядерних об’єктів на території країни, продовольчій кризі в світі, гуманітарним питанням, відновленню житла й інфраструктури та, вже традиційно, санкційній політиці. Протягом минулого тижня представники України реагували на провокативні заяви російських чиновників щодо переговорів між делегаціями, зокрема тверджень Лаврова про обговорення з Україною можливості “зняття” санкцій.
“Ворог на порозі”: кремль залякує своїх громадян та політичну еліту
Хедлайнером чергової хвилі російської пропаганди став володимир путін, який, хоч це й нетипово для нього з початку війни, кілька разів за тиждень виступив із “програмними заявами”.
27 квітня на раді законодавців при федеральних зборах рФ очільник кремля повідомив про “підготовку замаху” на відомого пропагандиста володимира соловйова та звинуватив українську владу в організації “терору” проти російських журналістів. Як підкреслив диктатор, йому відомі куратори української влади з боку західних розвідок, які, “напевно”, дають поради щодо вбивства російських журналістів.
Саркастичного розголосу серед російських опозиційних кіл набуло твердження путіна про те, що “методи вбивства журналістів та політичних діячів прямо на вулицях намагаються перенести з України в росію”, враховуючи безкарні демонстративні вбивства опозиціонерів та журналістів у державі-агресорі.
Підсумовуючи свої твердження про “замах” на володимира соловйова, путін заявив, що країни Заходу не досягли своєї мети на інформаційному полі росії та перешйли до терору на російській території. Мета “терору”, на думку путіна, — розкол суспільства рф. Попри карикатурність “доказів” замаху на Соловйова та прямі аналогії із поствиборчими істеричними заявами Лукашенка про “західні плани” вбити його власних пропагандистів, особисте озвучення путіним цієї інформації свідчить про перехід до залякування внутрішньої російської аудиторії. Образ ворога, який уже проник в росію, також є сигналом для політичних еліт про необхідність консолідуватися. При цьому ніхто з них не може достеменно знати, коли можуть виникнути реальні загрози, а коли вони стануть покаранням за недостатню лояльність до кремля.
У контексті війни проти України путін знову представив стосунки із “колективним Заходом” як послідовну політику останнього зі стримування та послаблення росії. У його розумінні курс на послаблення росії включає наміри нацистів “загнати” радянський народ у рабство, підтримку сепаратистів на Північному Кавказі, економічну війну проти рф та створення “антиросії” на території України. Останній “метод” він назвав “геополітичною зброєю”. І хоча ця риторика традиційна для путіна, її концентроване відтворення під час війни засвідчує готовність російського керівництва перейти в режим усе більшої самоізоляції та пояснювати громадянам тривалу війну крізь призму боротьби з західними суспільствами.
Концентрованим підсумком заяв путіна щодо протистояння із Заходом стало повторення ним погроз рішуче відреагувати на “зовнішнє” втручання у війну. “Якщо хтось буде створювати стратегічні загрози для росії, вони повинні знати, що наші удари будуть миттєвими і швидкими,” — заявив путін. Крім цього, диктатор стверджував, що для такої відповіді у нього є інструменти, недосяжні для інших країн. Привертає увагу й те, що путін сам нагадав про свої аналогічні заяви на початку війни. Це може свідчити, шо він зберігає надію стримати цивілізований світ від підтримки України через погрози. Путін повторив свої слова вже після наради міністрів оборони 40 країн у Німеччині, яка відкрила новий етап сприяння обороні України.
Посилення тренду на зображення війни проти України як конфлікту з Заходом спостерігалося і в численних заявах інших російських чиновників. Спікер держдуми росії в'ячеслав володін прямо заявив, що Україна “втратила суверенітет” і нею керують країни НАТО. Міністр закордонних справ росії сергій лавров у своїх коментарях намагався перевести дискусію про війну з Україною в площину відносин між росією і США, звинувачуючи Америку в руйнуванні системи контролю над озброєннями та спробах створити однополярний світ.
Про надії путіна стримати міжнародну підтримку України свідчить і системне просування російським МЗС тверджень про нездатність США та інших цивілізованих країн контролювати використання та поширення зброї, переданої Україні. Зокрема, вустами міністра лаврова та речниці МЗС росії захарової просувають термін “тіньовий обіг зброї” у контексті посилення оборонних потужностей України. Керівництво дипломатичного відомства держави-агресора знову і знову повторює свої погрози завдавати ракетних ударів по вантажах від партнерів України.
Кремль використав візит до москви Генерального Секретаря ООН Антоніу Гутерреша для внутрішньополітичного піару — путін знову став “експертом” із питань міжнародного права та “істориком”. Лідер росії намагався прочитати представнику ООН лекцію про аналогії між косовським “прецедентом” та ситуацією в Криму, Донецьку та Луганську. За його словами, реалізуючи своє право на самовизначення, певна територія будь-якої держави не зобов'язана звертатися за дозволом на проголошення свого суверенітету до центральної влади. У відповідь Генеральний секретар зазначив, що ООН не визнає Косово незалежною державою та вважає війну проти України вторгненням. Показова дискусія між сторонами завершилася ракетним обстрілом Києва під час зустрічей Антоніу Гутерреша з Президентом України Володимиром Зеленським та іншими посадовими особами, що ніяк не могло бути випадковим збігом. Утім, попри демонстративність і гостроту дискусії лідера росії з генсеком ООН, сторонам вдалося домовитися про початок евакуації частини цивільних громадян з “Азовсталі” в Маріуполі.
Протягом тижня очільник кремля та голова російського МЗС зробили низку заяв про перебіг переговорів з Україною. По-перше, володимир путін прямо відкинув можливість угоди з Україною без розв’язання “питання територіального характеру щодо Криму, Севастополя та республік Донбасу” (окремих районів Донеччини та Луганщини — ОПОРА)”. По-друге, сергій лавров провокативно заявив про обговорення з Україною перспективи зняття санкцій з росії. При цьому “головний дипломат” рф намагався продемонструвати непослідовність позиції Президента Володимира Зеленського та України в цілому.
Реакція української сторони на заяви росіян засвідчує, що останні не налаштовані на справжній діалог. Член делегації України Михайло Подоляк заявив, що питання санкцій на переговорах не розглядають, а сергій лавров схильний коментувати речі, в яких він не бере особистої участі. Подоляк підкреслив, що Україна навіть теоретично не може вести діалогу про зменшення міжнародних санкцій, оскільки вона їх не вводила. Натомість голова Офісу Президента України Андрій Єрмак минулого тижня наголосив, що безпекова угода має забезпечити статус України як демократичної, суверенної та цілісної держави без винесення за дужки питань Донбасу та Криму. На слова путіна про неможливість угоди з Україною без “розв’язання питання” Криму, Донецька та Луганська фактично відповів Президент України Володимир Зеленський. В одному зі своїх звернень він зазначив, що війна почалася з окупації Кримського півострова та має завершитися поверненням українського прапора до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Таким чином, заочний діалог між Україною та росією у публічному просторі показує незначні перспективи поточного онлайн-діалогу між делегаціями країн.
Тренд на посилення самоізоляції росії помітний і в заявах МЗС, де співробітників СММ ОБСЄ звинуватили у “незаконних” діях. “Ці обставини вказують на те, що персонал СММ та її керівництво діяли політизовано та упереджено. Займалися протизаконною діяльністю, що вела до посилення ситуації. Низка співробітників обслуговували інтереси Києва та його західних кураторів,” — йшлося в офіційному коментарі МЗС росії. Раніше незаконні формування “Л/ДНР” заявили про затримання і допити колишніх співробітників Місії з-поміж місцевих жителів.
Продовольча криза, ядерна безпека та санкції: про що говорили лідери України
На відміну від російської влади, зайнятої просуванням нових концепцій пропаганди, посадові особи України приділяли увагу широкому переліку практичних проблем. Однією з топових тем стало забезпечення ядерної безпеки в Україні та Європи, для якої російська агресія стала значним викликом.
Президент Володимир Зеленський та інші лідери України акцентували увагу на продовольчій безпеці. “Зростання цін на продовольство вже досягло критичного рівня у багатьох країнах. Але це тільки початок. Якщо Росія не почне шукати мир, питання продовольчої безпеки в багатьох країнах перетвориться на питання фізичного виживання мільйонів людей, а отже, й стабільності державних систем”, — зазначив Володимир Зеленський 25 квітня. Пізніше лідер України наголосив на тому, що росія використовує як зброю торгівлю будь-чим, а не лише газом. На думку Зеленського, держава-агресор вичікує, коли зможе скористатися певним торговельним напрямком та шантажувати європейців політично. Варто зазначити, що продовольчі виклики проявлялися не лише на рівні ринкових тенденцій та глобального постачання, а й унаслідок атак росіян на українські елеватори та вивезення зерна з тимчасово окупованих територій України. З приводу останнього злочину МЗС України зробила окремий коментар. “Злочинне вивезення українського зерна є черговим свідченням деструктивних дій рф, які, зокрема, порушують основні принципи Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) — гарантування продовольчої безпеки та подолання голоду”, — підкреслили в українському МЗС.
Значною подією для України та її посадовців стало оголошення планів Європейської комісії скасувати на рік усі мита і квоти на український експорт та призупинити дію антидемпінгових тарифів.
Уже традиційно українська влада послідовно і системно просувала необхідність посилення санкційного тиску на росію та перешкоджання схемам його уникнення. Зокрема, неодноразово лідери України говорили про визнання росії спонсором тероризму, що відкриває шлях до посилення масштабу та ефективності санкцій. Крім цього, влада України заявляла про необхідність ввести ембарго на російські нафтогазові поставки. “Досить виправдань і напівзаходів, поки українців бомблять, вбивають, катують, ґвалтують. Російська нафта повна української крові”, — вказував Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Чимало уваги у заявах посадових осіб України приділено евакуації громадян із Маріуполя, зокрема приміщень заводу “Азовсталь”, та ситуації у зруйнованому місті в цілому. “У Москві заявляли про те, що вони нібито припинили вогонь у Маріуполі. Російські удари по Маріуполю не припинялися навіть тоді, коли пан Генеральний секретар ООН був на перемовинах у Москві”, — інформував Президент Зеленський.
Із наближенням “сакральної” для російських еліт дати 9 травня можна прогнозувати посилення провокацій держави-агресора проти України та її західних партнерів, інспірації актів дестабілізації на своїй території та в інших країнах (наприклад, у Молдові). Все це потрібно державі-агресору для збереження легітимності війни в очах своїх громадян і, відповідно, утримання влади.