Так звана "адміністрація" Криму та деякі представники російської влади приїжджають на новозахоплені території, аби через публічний піар закріпити за собою цю сферу впливу і, можливо, відвернути увагу від проблем у закріплених за ними зараз регіонах. А українська влада має всіма доступними засобами підтримувати зв’язок з окупованими територіями, зокрема, не виводити з обігу гривню, а також адаптувати для більшої кількості внутрішньо переміщених осіб базові гарантії та процедури, закладені ще з 2014 року. Про це говорили експерти ОПОРИ та запрошені гості під час онлайн-включення "Окуповані" 23 травня.
ОПОРА розпочинає нову серію щотижневих онлайн-включень "Окуповані", де експерти організації та запрошені гості говоритимуть про життя в українських громадах під російською окупацією. Щотижневі оновлення стосуватимуться ситуації на територіях, окупованих нещодавно, а також на тих, які росія загарбала ще з 2014 року. Іншим важливим аспектом обговорення стануть люди, які вимушено покинули ці території та переїхали в інші громади в Україні або закордон.
За словами аналітика ОПОРИ Олександра Неберикута, ми маємо бачити, якою є ситуація на окупованих територіях, які стратегії та сценарії там втілюють, як вони розвиваються. Окрема історія – це люди, що вимушено покинули ці території, тому слід говорити, як вони дають собі раду і як держава намагається з ними працювати. "Ми вважаємо, що несправедливо, що ці питання не відслідковуються системно. Звичайно, люди, які мають цим цікавитись, і які слідкують, то вони ними і цікавляться. Але з точки зору публічної розмови, інформації про це мало. Ми отримуємо мозаїчні якісь вкраплення інформації з приводу якихось помилок чи різних епічних історій, які допускає тимчасова окупаційна адміністрація в цих регіонах, але загальної картини немає", – зазначає він.
Старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев вважає, що ситуацію на окупованих територіях потрібно ретельно відстежувати й оперативно реагувати на кожну подію, зокрема новими санкціями, не чекаючи на кричущі порушення "Необхідно відстежувати всі кроки росії на всіх без винятку тимчасово окупованих територіях і не чекати якихось абсолютно зухвалих рішень з боку держави-окупанта. Тому що така повзуча система захоплення територій зараз притаманна росії. І я вважаю, що в тому числі наші західні партнери мають не тільки сидіти і чекати в питаннях санкцій, поки путін, або хтось поменше оголосить про довготривалі плани на ці території. Але й реагувати на ті конкретні кроки, які окупант вже вживає на тих територіях для того, щоб їх контролювати і фактично контролювати людей, які там проживають", – підкреслює він.
Як зазначає Клюжев, якщо говорити про Крим, то помітно, що так звані "лідери" півострова стали локомотивом виправдання російської агресії в Україні та рупорами найбільш зухвалих і неприйнятних тез. Вони часом роблять заяви, гучніші за твердження традиційних російських політиків. Така спроба кримських так званих "чиновників" бути "більшими путінцями, ніж сам путін" – це спроба вислужити собі надзвичайні повноваження на території Криму, щоб контролювати й новозахоплені території поряд із півостровом. Також, як зазначає експерт, у заявах кримських "чиновників" різних рівнів помітна теза щодо фактичного дерибану награбованого на територіях Херсонської та Запорізької областей. Вони цього не приховують, а навіть вихваляються, наприклад, незаконним відновленням водопостачання до Криму.
Однак в інформаційному полі Криму поширюються й паралельні меседжі для місцевих мешканців. Відбувається пропаганда символів так званої "спецоперації", але паралельно кримські чиновники дрібного рівня постійно говорять, що кримчани, яких незаконно призивають на строкову службу до російської армії, не будуть брати участі у війні з Україною. "Вони намагаються балансувати. З одного боку – накачувати мобілізаційний ресурс, можливо, добровільний, шляхом пропаганди. А з іншого боку – для громадян України, які проживають там, вони дають таку поправку, що ніхто поки примусово не буде залучати до військових дій", – зазначає Клюжев. Зараз також є тренд до посилення репресій. За словами аналітика, можна припустити, що він пов'язаний із російським законом про "фейки" з приводу збройних сил держави-агресора.
"Для кримської окупаційної адміністрації дуже болісною темою є курортний сезон. І, безумовно, їхньою цільовою аудиторією є громадяни росії. Вони дуже турбуються, що громадяни росії побояться приїхати до Криму відпочивати, тому постійно просувають тезу, що там безпечно, незважаючи на скасування перельотів з території росії на територію Криму. Вони обіцяють різні додаткові потяги тощо. Для них це болісна тема. І я так розумію, що дійсно громадяни росії, які планували незаконно відпочивати на території Криму, відмовляються від цієї ідеї, враховуючи війну росії проти України", – розповідає Клюжев. За його словами, для корумпованої системи окупованого Криму ситуація з новоокупованими територіями – не просто виклик, а й можливість прикрити ті проблеми, які були створені у них. І все це – шляхом обґрунтування своєї участі в утриманні або захопленні нових територій.
Така сама історія, як він вважає, стосується і новоокупованих територій Донеччини та Луганщини, де триває боротьба представників навіть безпосередньо російських регіонів за піар на цих територіях, насамперед у Маріуполі. "Крім якогось конкретного інтересу щодо контролю ресурсів, тут ще є намагання показати, що ми, власне, є необхідні системі путінській для того, щоб отримати бонуси і прикрити певні проблеми, які в них є на своїх територіях, а не на захоплених," – вважає Клюжев.
Ще один тренд на новозахоплених територіях Донеччини та Луганщини – встановлення нових окупаційних адміністрацій та їх підрозділів – від так званого пенсійного фонду до так званих прокуратур та міліцій. Це відбувається особливо цинічно – навіть у повністю зруйнованих населених пунктах. "Я не готовий робити прогнози щодо планів росії. Якщо вони дійсно хочуть контролювати цю територію (Маріуполь – ред.) – у них вийде. Але є враження, що вони всі усвідомлюють неможливість відновлення усього того, що вони зруйнували зухвалими методами ведення війни", – зазначає Клюжев.
Крім того, за словами аналітика, представники окупаційних адміністрацій Донеччини та Луганщини дуже кумедно намагаються продемонструвати, що вони після визнання путіним вийшли на дипломатичний рівень. Як велике досягнення подають в інформаційному полі зустріч у Москві так званих міністрів закордонних справ "л/днр" із послом КНДР в рф. При цьому сама ж росія не поспішає призначати "послів" у псевдореспубліки.
Цікавим сигналом, на думку аналітика, є ситуація щодо економічної та освітньої інтеграції "л/днр" із росією. Так, цього тижня було багато заяв про те, що мешканці окупованих територій Донеччини та Луганщини можуть знімати гроші з карток російських банків. Однак реалізовано це через сумнівний південноосетинський банк, який і так давно діяв на цих територіях. "З одного боку путін визнає ці території. А з іншого боку не хоче уряд росії підставляти свої фінансові інституції під можливий удар санкцій додатковий, тому використовує ці прокладки", – вважає Клюжев.
Така сама ситуація і з подальшою інтеграцією закладів освіти. На окупованих територіях ввели концепт "парасолькових університетів" – встановлення кураторів із російських вищих навчальних закладів над так званими "університетами" в Донецьку і Луганську. Молоді при цьому обіцяють видавати подвійний диплом. Подібне вже відбувалося й раніше, але цей новий етап після визнання територій путіним подають як теперішнє величезне досягнення.
Також актуальною була тема примусової мобілізації з окупованих територій, що є воєнним злочином. Цього тижня окупаційні адміністрації розширили підстави для відстрочки від мобілізації, що може бути реакцією на нагнітання настроїв серед мешканців окупованих Донеччини та Луганщини.
Як зазначає запрошена експертка з питань політики щодо внутрішньо переміщених осіб, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, зараз українська держава опинилася в ситуації, коли їй потрібно "з коліс" перебудовувати політику щодо внутрішньо переміщених осіб та окупованих територій. "На момент повномасштабного вторгнення в Україні офіційно налічувалось приблизно 1,5 млн переселенців. З них приблизно третина залишалась на окупованих територіях. Ми не знаємо, скільки насправді було переселенців, але зараз, за оцінками Міжнародної організації з міграції, це більше 7 млн переселенців", – підкреслює вона.
До 24 лютого держава Україна декларувала, що основна політика в сфері внутрішнього переміщення – це інтеграція переселенців. Наразі, за словами експертки, про це вже не йдеться, бо зараз ми не знаємо повноцінного обличчя внутрішнього переміщення через брак інформації та складнощі із запуском процесу реєстрації. "Якщо говорити принципово, то насправді внутрішнє переміщення зараз це дуже інше явище, ніж було у 2014 році. І зараз політика має бути направлена і на адаптацію переселенців у нових умовах, і на інтеграцію тих, хто захоче залишитися в приймаючих громадах, і на повернення пізніше до попередніх місць проживання", – говорить Луньова.
Як зазначає експертка, зараз держава йде шляхом гасіння пожеж. Спочатку допомогу надали всім, але з травня підтримку надають лише тим, хто виїхав з окупованих територій або чиє житло розташоване на підконтрольній території, але зруйноване. Держава йде шляхом допомоги найбільш нужденним. З іншого боку, Україні не потрібно з нуля готувати всю нормативно-правову базу. З 2014 року є профільний ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" і профільна постанова Кабінету Міністрів, тобто базові гарантії. За її словами Альони Луньової, необхідно тільки адаптувати ці гарантії під увосьмеро більше кількість переселенців, що, звісно, складно, але можливо.
Також важливим моментом є те, що законодавство, яке стосується фінансової підтримки переселенців, за останні 3 місяці змінилося 4 чи 5 разів. Як зазначає спікерка, політика ще не постійна, вона непередбачувана. Для порівняння: на підтримку переселенців на цей рік у бюджеті було передбачили 3 млрд грн, а після 24 лютого бюджет на місяць на підтримку переселенців сстановить уже 6 млрд грн. Це абсолютно непідйомні кошти для держави. "Тому від простоти в адмініструванні необхідно переходити до більш складної системи, але з врахуванням потреб. А для того треба трошки складніша система управління наданням послуг і трохи складніше навчання людей, які зараз реєструють і надають допомогу переселенцям", – вважає експертка.
Якщо порівнювати з вимушеним переселенням 2014 року, то раніше деякі чиновники дозволяли собі тези про тимчасовість проблем переселенців і, відповідно, їх ігнорування. Навіть попри те, що, відповідно до соціологічних опитувань, близько 80% переселенців не планували повертатися, а хотіли інтегруватися у громади, які їх приймали. "Я бачу зараз, що нема такого пручання стосовно якихось програм довготривалої інтеграції. Але питання, наскільки люди хочуть інтегруватися в приймаючі громади. Бо багато людей приїхали в громади, де їм складно буде інтегруватись: через нестачу робочих місць, через те, що це маленькі населені пункти чи ті населені пункти, що просто не були розраховані на таку велику кількість людей. … Але зараз точно є недостатнє розуміння державою, що, власне, необхідно. Бо немає більш-менш сталої системи оцінки потреб ВПО і прогнозування", – зазначає Луньова. Втім, за її словами, зараз є важливий сигнал, що показує небажання відкладати ці питання, як у 2014 році. Так, у Національній раді з відновлення України від наслідків війни є підгрупа щодо повернення громадян України. Напрямки її роботи – як повернення ВПО на місця попереднього проживання, так і інтеграція їхз у нові громади.
Основними трендами щодо внутрішнього переміщення, на думку експертки, є певна непередбачуваність фінансової підтримки, простота адміністрування цієї підтримки (відсутність обмежень чи різних підстав надання допомоги), наявність певної рамкової нормативної бази, у якій ми рухаємося.
Щодо окупованих територій, як зауважує Альона Луньова, державні підходи нібито не змінилися, бо межі тимчасово окупованих територій де-юре теж не змінилися. "Держава зараз, станом на сьогодні, не визначила ті території, які де-факто знаходяться під окупацією, які у всіх санкціях з міжнародного гуманітарного права є окупованими. Вони не окуповані відповідно до національного законодавства", – розповідає вона. Це ускладнює поширення рішень, які раніше застосовувалися до окупованих територій. Разом із тим, набули чинності зміни до ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який до цього часу стосувався лише Криму, а зараз – всіх окупованих територій. Але там немає перебудови підходу.
"Що суттєво відрізняє ситуацію 2014 року від 2022 року – тоді для людей, які залишились в окупації, ситуація була незрозуміла. Як і зараз, насправді. Вони не знали, коли територія буде звільнена і чи буде, як їм треба поводитися, як співпрацювати/не співпрацювати, зберігати/не зберігати зв'язки зі своєю роботою. Зараз вона також незрозуміла, тільки додалася стаття Кримінального кодексу. Тому що, на жаль, єдину відповідь, яку держава надала мешканцям окупованих територій, це додала дві нові статті до ККУ – про колабораційну діяльність і посібництво державі-окупанту. Це суттєвим чином ускладнило зв'язок з мешканцями окупованих територій. Його і так немає, бо є лінія фронту", – наголошує Луньова.
Тож зараз люди залишаються в блокаді на окупованій території без можливості виїхати. За словами експертки, в цій ситуації люди фактично від початку, там не було дискусії "виїхати чи не виїхати" – зробити це просто не було можливості. А зараз ще й ввели кримінальну відповідальність широкого трактування.
"Треба чітко аналізувати практику 2014-2015 років і треба вчитися. У нас є негативний досвід, коли ми забрали гривню з окупованих територій – туди дуже швидко зайшов рубль. І на цьому все. Валюту дуже легко вивести з оберту, але тут дуже важливо зберігати", – каже вона.
Експертка зазначає, що наше завдання як держави – утримувати з людьми в окупації якомога щільніший зв'язок, не кидати їх без комунікації, намагатися всіма можливими каналами спілкуватися з ними, тим більше, що там є зв'язок.
Що стосується тенденцій на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Миколаївської областей, то аналітик ОПОРИ Олександр Неберикут вважає: "Жодної повноцінної стратегії управління цими новозахопленими територіями в російської федерації немає. Це або хаос, або, по суті, імітація".
Він зазначив, що на цих територіях існує мережа так званих "військово-цивільних адміністрацій". Утім, насправді там панує хаос із погляду субординації і комплектності цих органів. Така імітація у вигляді віддзеркалення наших кроків (військово-цивільні адміністрації, регіони-куратори тощо), на думку аналітика, може призвести за тиждень-два і до такої самої російської імітації "Плану Маршала".
Неберикут вважає, що це все тепер конструюють на ходу, бо був чіткий розрахунок на те, що спрацює уявлення про те, як себе поведуть регіони. Ймовірно, вважали, що буде більше колабораціонізму та лояльності, особливо з боку статусних людей – посадовців. Саме тому зараз доводиться робити ставку на приїжджих. Якщо подивитися на загальний зведений портрет цих гауляйтерів, то виникає питання, як із таких маргіналів можна зробити показову вітрину й образ влади.
На його думку, ефективність держави і патріотична правильна позиція місцевої влади тут була в тому, що вони не дали підстав забезпечити оцю спадкоємність окупаційної влади, як це було у випадку з Кримом. "Для самої верхівки російської влади в кремлі незрозуміло, якою має бути кінцева мета цієї російської окупації. Очікуваний сценарій для них – це включення цих територій в якості якихось суб'єктів рф. І зараз вони дуже обережно взагалі про це говорять", – каже Неберикут. Він вважає, що для нас певною мірою позитивним сигналом є те, що заготовок не було і все малюється на ходу. На його думку, плану утримання цих новоокупованих територій у них поки немає, але, ймовірно, є план втечі через Крим.
Підсумовуючи, старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев нагадує приклад території ОРДЛО: "Відсутність будь-якої інвестиції з боку окупанта в території ще не означає, що окупант збирається відмовитись від цієї території". Він також закликає не просто чекати якихось важливих рішень з боку держави-окупанта, а карати його безпосередньо на всіх етапах.
Відеозапис трансляції доступний для перегляду на Facebook-сторінці та на YouTube-каналі ОПОРИ.