Росія продовжує жити імперіалістичним минулим, вважаючи, що має право тримати у сфері свого впливу колишні країни СРСР та визначати їх зовнішньополітичний курс. Вірменія не стала виключення у загарбницьких прагненнях Кремля. Для путінського режиму можливість розвороту Єревану на захід є неприйнятним, тому Вірменія, як і Україна входять у “червоні лінії” Москви щодо не включення наших країн у західні об’єднання, зокрема НАТО.
Однак територіальний конфлікт з Азербайджаном за Нагорний Карабах продемонстрували вірменам ненадійність такого союзника як Росія, та водночас повну безкорисність проросійського військового об’єднання ОДКБ. Нагадаємо, що Азербайджан і Вірменія десятиліттями воювали за регіон Нагірного Карабаху, який був переважно населений вірменами, але згідно з міжнародним правом належав Азербайджану.
Розміщені у Карабаху російські “миротворці” були абсолютно пасивними під час війни 19 вересня, коли Азербайджан військовою силою повернув собі спірний регіон. Ба більше, Москва відверто підігравала діям Баку. Крім того, що Росія майже напевно знала про військові наміри Азербайджану, російські миротворці привезли владі Нагірного Карабаху текст капітуляції, серед якого був заклик до вірменської армії залишити регіон. Хоча офіційно Вірменія заперечувала причетність до підтримки карабаських військових сил.
Тому після карабаських подій Вірменія у підписанні мирної угоди з Азербайджаном покладається на посередництво Заходу. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян визнав, що залежність країни у сфері безпеки від Росії виявилось стратегічною помилкою. У грудні минулого року керівництва Вірменії та Азербайджану у спільній заяві погодились, що “випала історична можливість для досягнення довгоочікуваного миру в регіоні”. Відтак процес підготовки мирної угоди між країни був розпочатий та триває нині.
Попри те, що на вірмено-азербайджанському кордоні досі виникають сутички, сторони провели низку зустрічей щодо роботою над текстом мирного врегулювання відносин. І що важливо вони відбуваються у тристоронньому форматі за участі представників західних країн. Приміром, у кінці лютого в Німеччині тривали перемовини міністрів закордонних справ Азербайджану та Вірменії, чому передувала зустріч лідерів країн Ніколи Пашиняна та Ільхама Алієва за участі канцлера Німеччини Олафа Шольца на полях Мюнхенської безпекової конференції.
Для Росії, яка багато років “влагоджувала” конфлікт, підписання мирної угоди між країнами за посередництва Заходу стане геополітичною поразкою, саме тому вона залишається єдиною зацікавленою стороною у продовженні напруження на кордоні кавказьких країн. Росія постійно закликає Вірменію відновити роботу тристоронніх механізмів за участі Росії, адже нібито саме ці контакти показали найбільшу свою ефективність. Натомість західне посередництво рупори Кремля окреслюють як спосіб з дестабілізації регіону, яке виникло з почуття “ревнощів і озлобленості” Заходу.
Також, ймовірно, Кремль розраховує, що через напруження на кордоні Вірменії та Азербайджану буде гальмуватись послідовний процес західного розвороту вірменів. І не дарма Кремль напружився, адже останнім часом Єреван все активніше почав віддалятися з російського впливу. Через вищезазначені події Вірменія заморозила свою участь в ОДКБ та не бачить переваг у присутності військових баз РФ у Вірменії. До того ж Єреван офіційно повідомив Москву про намір відмовитись від послуг російських прикордонників для охорони у своєму головному міжнародному аеропорті “Зварноц”.
Росія ж стверджує, що Вірменія продовжує залишатись повноправним членом військового об’єднання, але застерігла, що розміщення на території військ третіх країн може призвести до виключення Вірменії з ОДКБ. Нервозність росіян пов’язана зокрема з тим, що у березні вперше за десять років на своїй посаді країну відвідав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, а також з посиленням військової співпраці Вірменії та Франції.
Звичайно у військовому розвороті на захід Єреван обдумує російську загрозу, зважаючи на український приклад. Паралельно влада Вірменії захищає готовність до компромісу з Азербайджаном щодо деяких прикордонних територій, оскільки не хоче допустити нової війни. 23 квітня стало відомо, що Азербайджан та Вірменія розпочали процедуру демаркації кордону, встановивши перший прикордонний стовп на спільній ділянці кордону. Тому поки не підписаний мирний договір з Баку вірмени не роблять поспішних кроків, але вже твердо переконані у пріоритетності оборонних відносин зі Сполученими Штатами, Францією, Індією та Грузією.
В політичному та економічному плані Вірменія також просигналізувала Росії про зміну курсу країни. Спочатку спікер парламенту Вірменії Ален Симонян заявив, що країна може взяти курс на вступ до ЄС і отримання статусу кандидата, а вже через два тижні Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка пропонує розглянути можливість членства Вірменії в ЄС.
Разом з цим вірменські банки припинили приймати картки російської платіжної системи “Мир”, а на початку квітня у Брюсселі прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн та держсекретар США Ентоні Блінкен обговорили подальше зближення Вірменії із Заходом. На зустрічі західні лідери анонсували нову амбітну програму партнерства, пообіцяли нові інвестиції в інфраструктурні проєкти, а також в галузі управління та економіки. Своєю чергою Пашинян повідомив про рішучість підвищити конкурентоспроможність вірменського приватного сектору, щоб вийти на нові ринки та покращити інвестиційний клімат у країні.
Відтак Єреван робить сміливі зовнішньополітичні кроки в умовах досить великої економічної та енергетичної залежності Вірменії від Росії, позаяк країна входить в проросійські союзи – Співдружність Незалежних Держав (СНД) та Євразійський економічний союз (ЄАЕС). Треба визнати, що поки у Москви залишається економічні важелі впливу на Єреван.
Росія після зустрічі в Брюсселі одразу закликала Вірменію враховувати у зовнішній політиці “стурбованість сусідніх держав”, додавши, що заявлені в Брюсселі обсяги грантової підтримки не йдуть у жодне порівняння з багатомільярдними вигодами, які Вірменія продовжує отримувати від взаємодії з Москвою та в рамках ЄАЕС та СНД.
Росія не може змиритися з неминучим геополітичним програшом на Південному Кавказі, а тому ми ще не раз почуємо як Захід “вбиває клин” між країнами на Кавказі задля світового протистояння. Однак найбільш влучно нинішній стан речей охарактеризував лідер Вірменії Нікола Пашинян. Прем’єр відзначив, що наразі відбувається перехід від історичних вірмено-російських відносин до реальних, так само як внутрішня трансформація - з історичної Вірменії на справжню Вірменію.
Тож побажаємо вірменам знайти шлях безболісної та водночас ефективної інтеграції із більш перспективним західним ринком, а також налагодити військову-технічну співпрацю з тими країнами, які створять гарантовану архітектуру безпеки Вірменії.
Для Цензор.НЕТ