6 квітня 2024 року у Словаччині відбувся другий тур виборів президента країни. І хоч у першому турі переміг колишній міністр закордонних справ, прозахідний кандидат Іван Корчок, все ж у другому раунді “політичних перегонів” посаду президента здобув спікер парламенту та соратник чинного премʼєра – Петер Пеллегріні, який набрав трохи більш як 53% голосів.
І хоч у Словаччині посада президента відіграє швидше представницьку роль, все ж ці вибори були досить важливими для України. З однієї сторони, президент Словаччини все ж може мати вплив на внутрішню й зовнішню політику країни. А з іншої – вибори відображають прагнення громадян щодо векторів руху їхньої держави.
Фактично весь символізм виборів президента у Словаччині можна проілюструвати словами вже ексочільниці країни, відомої громадської активістки Зузани Чапутової: “Президент може гарантувати конституційність, гідне представництво країни, інтерес до найважливіших для суспільства тем та чинити легітимний тиск для змін”. Але чи буде таким Петер Пеллегріні, який де-факто може допомогти Роберту Фіцо провести таку собі “орбанізацію Словаччини”?
Звісно, ці питання є внутрішньополітичними справами незалежної країни, але це не означає, що для України ці вибори були неважливими. Адже хоч і багато хто переконує, що Петер Пеллегріні – людина з прозахідними поглядами, деякі його заяви є доволі контраверсійними. Так, Пеллегріні перед другим туром виборів почав позиціонувати себе як "президент миру", зокрема, розміщуючи на білбордах обіцянки не допустити відправки словацьких військових в Україну. Новообраний президент також казав, що обидві сторони (і Росія, і Україна) мають припинити ведення вогню, а українській армії, як він наголошував, не слід постачати зброю та боєприпаси. Ба більше, Пеллегріні також натякав про “перезавантаження відносин з Росією”, але нібито вже після завершення війни.
Примітно, що цілком ймовірно, що обратися на посаду президента політику допоміг візит до президента Угорщина – Віктора Орбана. Адже у другому турі більшість етнічних угорців Словаччини віддали голоси саме за провладного кандидата Петер Пеллегріні.
Але чи означають результати виборів у Словаччині, що країна остаточно перетворилась на ворога Україна? Питання складне. Але наразі, навіть незважаючи на доволі “недружню риторику”, словацька влада швидше є у власному розумінні прагматичною та певною мірою україноскептичною. І надія на потепління стосунків дійсно є.
Значною мірою цьому сприяли консультації очільників українського і словацького урядів. Перша з них відбулась ще 26 січня, а друга – 11 квітня. Саме остання зустріч у прикордонному словацькому місті Міхаловце може відкрити нову сторінку співпраці уряду Роберта Фіцо з Україною. Так, словацький премʼєр заявив, що в уряді Словаччини "мають серце, розуміють вашу ситуацію і хочуть бути максимально корисними".
Вже згодом стало відомо і про ряд домовленостей. Зокрема, запуск до кінця року цього планують запустити пряме пасажирське залізничне сполучення Київ – Кошице, а до 2028 року планують завершити реконструкцію та модернізацію електричного інтерконектора "Мукачево – Вельке Капушани", що збільшить можливості експорту та імпорту електроенергії. Також країни домовились опрацювати скасування обмежень на українську агропродукцію. Крім того, Словаччина візьме участь у Саміті миру у Швейцарії та розпочне спільне виробництво із нашою державою інженерної техніки для розмінування.
Тож, як бачимо, з однієї сторони є доволі проросійські заяви, що новообраного президента Словаччини Петера Пеллегріні, що премʼєра країни Роберта Фіцо, які, проте, цілком можуть бути спрямовані переважно для внутрішньої аудиторії. Адже з іншого боку, офіційна Братислава не закриває вікно можливостей для співпраці зі своїм найбільш сусідом, хоч і робить це доволі поетапно.
Для Цензор.НЕТ