Український наступ на Курщині розпочався 6 серпня 2024 року. Хоча Росія, швидше за все, знала про нього, вона, як пишуть The Guardian, не вважала цей крок реалістичним через брак ресурсів у Збройних Силах України. Саме тому перехід українських військ через російський кордон виявився для держави-агресора несподіванкою. 

Аналіз ворожого інфопростору протягом першого місяця бойових дій на Курщині — це гарна можливість дослідити реакцію російської пропаганди на цілком неочікувану для неї подію. А проросійські телеграм-канали — чудове місце, аби простежити, як працює ворожа пропагандистська машина, не маючи наперед заготовлених “методичок” та інструкцій для реагування на події такого масштабу. 

Ми прослідкували, як російська пропаганда адаптувалася до нових умов, які комунікаційні стратегії вибудовувала та які зміни внесла в інформаційний фон всередині країни-агресора. Також на прикладі Росії можна побачити, як авторитарні централізовані інформаційні системи реагують на раптові для них події та як згодом налагоджують процес. Через свою вайлуватість російська машина пропаганди спершу дещо губилася, не встигаючи повністю проконтролювати роботу ЗМІ й соцмереж, однак згодом налагодила роботу: створювала і поширювала необхідні режиму наративи задля заспокоєння, підбадьорення й об’єднання суспільства навколо образу спільного ворога та водночас посилення ненависті до нього.

На прикладі територіально різних груп телеграм-каналів ми хотіли віднайти особливості (якщо такі були), притаманні кожній групі. Так ми, наприклад, могли б зрозуміти, які меседжі створюють без наказів згори. І навпаки, якщо певні наративи надиктовані згори, частина з них могла працювати винятково на населення певної території (зокрема Курщини). Також нам було важливо прослідкувати, які образи й міфи створює російська пропаганда про Україну, її військових та політиків. 

Методологія 

Для дослідження російського інфопростору в перший місяць бойових дій на Курщині (6 серпня — 6 вересня 2024 року) ми обрали чотири групи телеграм-каналів: 

  • так звані “z-блогери” та “воєнні аналітики” — телеграм-канали, основний контент яких складається з військових новин, кадрів із фронту, а також аналізу військових стратегій і політики. Ця група не має чіткої територіальної прив’язки й орієнтована на широку російську авдиторію (“Джокер ДНР”, “Рамзай”, “Клим Жуков” тощо)

  • місцеві російські телеграм-канали — канали, основна діяльність яких зосереджена на окремих містах або областях РФ. До цієї групи ввійшли звичайні новинні медіа, які не спеціалізуються на висвітленні військових подій і не публікують новини про війну постійно (“Москва Live”, “ЧП Грозный 95”, “Telegram Владивостока” тощо).

  • телеграм-канали Курщини — канали, які не спеціалізуються лише на новинах про війну. Їх включення до дослідження дозволяє визначити, чи повторюються однакові наративи в телеграм-каналах регіонів, охоплених військовими діями (“КУРСКИЙ БОМОНДЪ”, “Типичный Курск” тощо). 

  • телеграм-канали Білгородщини — канали, які не спеціалізуються лише на новинах про війну. Їх ми обрали, щоб дослідити реакцію інформаційного простору іншої прикордонної області на просування ЗСУ російськими територіями, а також оцінити наративи й настрої, які поширюються через месенджер в цьому регіоні (“Жесть Белгород”, “Настоящий Гладков” тощо).

Усі місцеві телеграм-канали (включно з каналами вже згаданого прикордоння) ми відібрали за допомогою каталогу російських телеграм каналів на сайті “TgStat”. 

Телеграм-канали ми розподілили на категорії за географічним розташуванням, історичним і культурним значенням, економічними характеристиками, етнічним складом та кількістю населення (здебільшого це більш-менш відомі великі міста, обласні центри). Для кожної категорії ми відібрали по одному представнику. Наприклад, серед промислових центрів зупинилися на Красноярському краї, де на півночі розташоване велике індустріальне місто Норильськ, відоме екологічними проблемами, а серед центрів національних республік ми обрали столицю Чеченської Республіки — місто Грозний та столицю найбільшого федеративного субʼєкта Росії — місто Якутськ. Ще ми завантажили телеграм-канали для Москви й Санкт-Петербурга, Казані й Новосибірська, Владивостока і Краснодара. 

Сумарно зі всіх міст, крім прикордонних, ми відібрали 214 каналів із найбільшою кількістю охоплень. Для Курська та Білгорода було обрано по 24 найпопулярніші канали з кожного міста.

Також ми відібрали 79 загальноросійських телеграм-каналів. Серед них — канали воєнних блогерів та аналітиків (часто анонімні), а також більш-менш відомих публічних осіб, наприклад пропагандисток Маргаріти Сімоньян та Ольги Скабєєвої, російських військових підрозділів та окремих солдатів. Ці канали ми взяли з нашої бази проросійських телеграм-каналів, яку сформували ще влітку 2022 року і яку поступово розширюємо.

Збір і обробка даних

Для всіх відібраних каналів ми завантажили повідомлення з 6 серпня 2024 року, тобто початку Курської операції, до 6 вересня 2024 року з ключовим словом “Курск” (для телеграм-каналів з Курщини ключові слова були “всу”, “курская область”).

Також ми виключили з вибірки “сухі” новини про пересування, запуск чи збиття різних типів військової техніки (наприклад БПЛА, Мі-82 тощо). Формуючи вибірку повідомлень для Бєлгорода, додатково ми видалили всі пости зі словами “ракетная опасность”. 

Загалом було зібрано 17 942 публікації. Для кожної з чотирьох категорій ми зробили стратифіковану вибірку з 500 повідомлень, тож у результаті наша вибірка містила 2000 повідомлень.

Ми прочитали усі 2000 повідомлень, відфільтрували нерелевантний контент, який не стосувався української операції на Курщині, класифікували дописи за темами й визначили основні наративи. 

Окремо варто підкреслити, що ми аналізували контент повідомлень, а не канали, які їх публікували. Також кожне окреме повідомлення могло одночасно містити декілька наративів. Тож фінальний датасет, який ліг в основу цього дослідження, складався з 1442 дописів, а саме:

  • 449 публікацій у загальноросійських воєнних каналах. 

  • 402 публікацій у каналах Курської області.

  • 340 публікацій у каналах локальних медіа. 

  • 251 публікації у каналах Білгородщини. 

Ключові знахідки

Курська операція неабияк сколихнула російське суспільство. Це особливо помітно з публікацій “воєнкорів” і “z-блогерів”, які після 6 серпня 2024 року (початок операції) присвятили Курську стільки ж публікацій, як і за весь час свого існування до цієї дати. Схожа ситуація склалася і з локальними медіа: телеграм-канали, які ми дослідили, за місяць операції написали третину від загальної кількості повідомлень зі згадками Курська. 

Загалом меседжі каналів коливалися від заперечення масштабу подій і тверджень про повний контроль Росії над ситуацією до порівнянь операції ЗСУ з Курською битвою 1943 року та виправдань за перехід українських військ через російський кордон. Пропагандисти зосередилися на підтримці морального духу росіян, використовуючи пафосні історії героїзму, фейки та звіти про незліченні (й ніким, окрім них, не підтверджені) випадки знищення української техніки. 

Ймовірно, за кілька днів після початку бойових дій на Курщині російський уряд надіслав своїм пропагандистським ресурсам (у тому числі телеграм-каналам) інструкцію про те, як висвітлювати ситуацію на цій ділянці фронту. Про це, зокрема, писало російське видання “Медуза”. Кремль закликав лояльні медіа уникати нагнітання навколо вторгнення, не згадувати про “новий фронт” чи можливі загрози для Курської АЕС і порівнювати все, що відбувається, з битвами часів Другої світової. Втім, за місяць не було жодного дня, коли б канали затихали й не писали про Курськ. 

Ми зупинимося на темах, персоналіях і подіях, котрі, як ми виявили, були однаково важливими та часто повторювалися майже у всіх проаналізованих каналів незалежно від їхнього походження. Нижче детальніше описано зміст цих меседжів.

1.Усі досліджені нами російські телеграм-канали формують картину абсолютної переваги РФ у Курській операції. Героїзація російських військових контрастує з одночасним приниженням української армії. Наративи про відчай українських солдатів і втрати техніки створюють враження тотальної поразки ЗСУ й неминучої перемоги Росії. Такими меседжами телеграм-канали заспокоюють своїх читачів, намагаючись створити враження, що все під контролем, що для російських солдатів немає невиконуваних завдань і що рано чи пізно українська армія капітулює. 

2. Третина публікацій про Курську операцію в російських телеграм-каналах пронизані мовою ненависті, що спрямована на дискредитацію українських військових, політиків і закордонних союзників України. Z-автори розповідають історії про нібито знущання з цивільних росіян, навмисні удари ЗСУ по цивільній інфраструктурі, випадки мародерства тощо. Неодноразово згадують про нібито план України захопити Курську АЕС в Курчатові або, що гірше, влаштувати там теракт. 

Систематично телеграм-канали додавали тривоги повідомленнями про нібито обстріли АЕС українською армією. Міністерство закордонних справ України спростувало інформацію про подібні випадки: “...Збройні Сили України суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права і не атакують цивільне населення чи об'єкти цивільної інфраструктури”. Також росіяни намагалися заручитися підтримкою МАГАТЕ, але після візиту на станцію факт її обстрілів не підтвердили. Міжнародна організація не визнала за потрібне розмістити там постійну місію, як це зробили на чотирьох українських станціях, включно із Запорізькою.

Такі повідомлення формують негативний образ України як агресора, виправдовуючи злочини Росії та дегуманізуючи українців і всіх, хто їх підтримує. Ця стратегія дозволяє об’єднувати росіян навколо ідеї боротьби зі “спільним ворогом”. Прикметно, що російська пропаганда часто звинувачує Україну в діях, які вчиняє сама.

Українців, крім багатьох інших лайливих слів, називають “бандерівцями”, “нацистами” чи “фашистами” — термінами, які мають глибоке історичне підґрунтя. Вони відсилають до радянського міфу про перемогу у “Великій Вітчизняній війні”. Цей міф, створений за часів Брежнєва, применшує роль союзників у Другій світовій, замовчує злочини Червоної армії та зображує росіян як єдиних переможців над нацизмом. Сьогодні цей образ слугує засобом консолідації суспільства та виправдання війни, а роль абсолютного зла в ньому відведена українцям.

3. Цей наратив підкріплюється порівнянням сучасної Курської операції з Курською битвою 1943 року, яка є частиною радянської історичної міфології. Ідея “циклічності історії” та “героїчних традицій Червоної армії” має зміцнити віру росіян у власну перемогу.

4. Аби підкріпити образ російського солдата як мужнього й відважного, телеграм-канали багаті на героїчні історії, правдивість яких оцінити складно. Неодноразово публікували розповідь про бурятського десантника Бато, який чи не голіруч врятував роту строковиків, або ж історію про відважного солдата, який нібито спалив військовий автомобіль під носом українських військових. 

5. У завантажених нами телеграм-дописах найчастіше згадується Апті Алаудінов — чеченський військовий, командир батальйону “Ахмат” і чи не головний “політрук” країни. Як пише ВВС, він частіше за інших офіційних осіб РФ коментує ситуацію на Курщині. Алаудінов розповідає про силу і міць російських військових, переконує росіян у контрольованості ситуації та регулярно звітує про звільнення Курської області від ЗСУ. Його риторика — це і офіційні виважені заяви, і доволі емоційні дописи. Втім, часто його коментарі взаємно суперечливі: наприклад, він розповідав, що ЗСУ не змогли взяти в полон жодного кадирівця, але потім сам відхрестився від цих слів. Або ж одного серпневого тижня Алаудінов пʼять разів починав день із заяв про те, що Росія зупинила українські війська в Курській області. Водночас сам батальйон “Ахмат”, який керує пан Апті, не має великої поваги навіть серед самих росіян: z-”воєнкори” називають “Ахмат” “тікток-військом”. 

6. Усі групи телеграм-каналів, попри виражену неприхильність до Заходу, посилалися на європейські або американські медіа. Втім, ці матеріали частково або повністю були ними вигадані — або інформація в цих статтях була перекручена, виставлена без повного контексту та у вигідному для росіян світлі. Жодне із завантажених нами повідомлень не містило прямого посилання на згадані в них закордонні статті. 

Наприклад, телеграм-канали посилалися на німецьке видання BILD, публікуючи вигадані історії про те, що його головний редактор Пауль Ронцхаймер брав інтерв'ю в Зеленського, коли той нібито був "у неадекватному стані", або що Німеччина припиняє військову допомогу Україні. Згадували й британське Sunday Times, яке пророкує катастрофу українській армії. Згадки цих статей трапляються найчастіше, хоча нижче в тексті ми згадаємо й про інші публікації західних ЗМІ, згадані російською пропагандою. 

7. Усі канали пропагують замороження процесу перемовин, поки українські війська не покинуть територію РФ, а деякі публікують дописи із закликами до подальшої ескалації воєнних дій — зокрема згадують про необхідність погіршувати життя звичайних українців ударами по енергетичних обʼєктах. 

8. У всіх телеграм-каналах були дописи про допомогу постраждалим росіянам. Розповіді про єдність, допомогу переселенцям із Курщини, роботу волонтерів та приклади колективного протистояння ворогу мали сприяти відчуттю народної єдності в скрутний час. У дописах часто з’являються заклики до мобілізації, збору гуманітарної допомоги та підтримки мешканців Курської області. 

Основна частина

За результатами аналізу прочитаних повідомлень ми виокремили чотири ключові теми, за якими розподілили виявлені наративи. 

1. Військові дії на Курщині. Таких дописів виявилося найбільше — 818 (35,81%). У цю групу входять, з одного боку, повідомлення з вихвалянням російської армії, її героїзацією та оспівуванням. З іншого боку, російська пропаганда розповідає про слабкість і недієздатність української армії, а саму операцію ЗСУ називає провальною і безнадійною. У цій категорії наративи стосуються винятково інституційних проблем в українському війську та недоліків тактики ведення бойових дій.

2. Хейтспіч та дискредитація. Ці 760 публікацій (33,27%) містять мову ворожнечі й спрямовані на дискредитацію українських та іноземних солдатів, які воюють на боці України, українських політиків і західних партнерів України. Тут ми зосереджуємо увагу на злочинах, які російська пропаганда приписує українським військовим, створюючи для них образ “нелюдів-терористів”. 

3. Підтримка і єдність всередині російського суспільства. Це публікації як із закликами об'єднуватися проти спільного ворога та допомагати своїм, так і з тривогою щодо просування українських військ, критикою місцевих політиків та вищого військового керівництва, визнанням воєнних загроз і труднощів, які ставило просування ЗСУ перед російськими військами. Таких текстів було 528 (23,12%). Втім, складно оцінити, наскільки зображені настрої відповідають реальній ситуації. 

4. Мотиви й наслідки Курської операції. Ця тема наповнена припущеннями проросійських телеграм-каналів про те, що передувало наступу на Курськ, які проблеми прагнула розв’язати українська влада та яким буде майбутнє України після наступу на Курщині. Z-блогери розповідали читачам, що завдяки цій операції керівництво України нібито прагне підсилити своє становище під час майбутніх перемовин, намагається піти ва-банк у війні та вразити “західне керівництво”. Таких публікацій було найменше — лише 139 (6,04%). 

Протягом місяця після початку операції ЗСУ на Курщині ці чотири теми згадувалися в телеграм-дописах із різною інтенсивністю.

У перші дні Курської операції публікації телеграм-канали були переважно насичені хейтспічем і дискредитацією. Вже наприкінці першого тижня кількість таких дописів зменшилася і залишалася відносно стабільною до кінця серпня. 30 серпня хейтспіч знову різко зріс, перевищивши воєнні обговорення, але вже наступного дня цей показник знову впав. У той день багато писали про нібито обстріли цивільних, вчинені ЗСУ. 

Воєнна риторика домінувала в перші два тижні операції. Найвищий пік таких публікацій припав на середину серпня. У центрі уваги були історії про героїзм російських солдатів, заяви про повний контроль над ситуацією та значні втрати ЗСУ. Наприкінці серпня воєнні теми та мова ворожнечі у публікаціях йшли нога в ногу.

На початку операції активно обговорювалися теми згуртованості й тривоги серед російського суспільства, пошуків винних у провалах і необхідності допомоги постраждалим. Пікові дні припали на 7 і 10 серпня, після чого кількість згадок цих тем поступово скорочувалася. Політичні теми залишалися найменш популярними. Пік припав на 12 серпня, після чого їхня частка стабільно знижувалася й до початку вересня майже зникла.

На початку вересня кількість повідомлень зі згадками кожної з виокремлених нами тем зменшилася через спад уваги до Курської операції. Хоча хейтспіч залишався доволі стабільною частиною риторики, його частка у вересні теж скоротилася.

Локальні медіа

Аналіз активності місцевих телеграм-каналів

У перший тиждень Курської операції відбувся сплеск активності локальних телеграм-каналів, хоча канали одних міст писали про ці події дещо більше за інші. 

Найбільше в нашій вибірці про бойові дії на Курщині писали телеграм-канали Казані та Краснодарського краю. У ключових культурних і політичних центрах РФ — Москві й Санкт-Петербурзі — спостерігалася середня активність, як і в каналах регіонів із великою кількістю етнічних меншин, Грозного та Якутська. Найменша активність була у найвіддаленіших від місця ведення бойових дій частинах Росії, наприклад у Владивостоці. 

22 серпня 2024 року помітний невеликий сплеск згадок Курської області: ймовірно, це повʼязано з нарадою щодо “ситуації в регіонах, які межують з Україною”, яку провів особисто Владімір Путін. Він пообіцяв виплати для постраждалих на Курщині, та нагородив волонтера з Краснодарського краю за допомогу жителям області. Волонтер Фьодор Геращенко нібито потрапив під обстріл ЗСУ, коли допомагав евакуйовувати цивільних. Він є членом “Народного Фронту” — організації, яку очолює сам президент РФ і яка, за офіційною інформацією, займається боротьбою з корупцією та захистом прав громадян. Про цей рух ми вже згадували у дослідженні про російську культурну політику на тимчасово окупованих територіях України. 

26 серпня й 1 вересня 2024 також помітне зростання згадок Курщини, адже у ці дні ЗСУ атакували РФ БПЛА, які летіли вглиб Росії якраз через Курську область. 

З середини серпня кількість публікацій загалом знизилася й стала більш стабільною. В кінці серпня і на початку вересня російський інфопростір став геть спокійний щодо Курщини — трапляються лише окремі пікові значення в деяких містах. 

Про що ж писали?

Локальні медіа найбільше зосереджувалися на публікаціях, які містили хейтспіч та дискредитацію (229 повідомлень). Менше уваги приділяли висвітленню ситуації на полі бою (168 публікацій) та громадським ініціативам із допомоги переселенцям або бойовим підрозділам (приблизно 100 публікацій). Найрідше ці ресурси публікували обговорення мотивів та наслідків Курської операції, а також дописи про причини операції, плани України, мирні перемовини тощо. 

Воєнні питання

Міць російської армії

Російські телеграм-канали просувають образ військових РФ як сміливих, мужніх, відданих службі воїнів (125 повідомлень). З каналів усіх досліджених міст чеченські найжорстокіше описують бойові дії. У них часто згадують названого вище чеченського командира Апті Алаудінова. Наприклад, 12 серпня 2024 року він стверджував, що жоден солдат батальйону “Ахмат” не здався в полон.

10 серпня 2024 року Алаудінов узагалі закликав російських чоловіків брати зброю в руки і йти захищати свою землю. “Я закликаю всіх вас взяти участь у цій вирішальній битві, тому що після цієї битви Україна впаде. Це впаде не Україна, а весь блок НАТО, вся Європа і Америка, які підтримують Україну. Впадуть вони всі разом взяті. Всі, хто хоче взяти участь у цій вирішальній битві, можуть піти, укласти контракт і піти на фронт”,— таку промову Алаудінова репостили деякі регіональні телеграм-канали. 

9 серпня, як писав чеченський телеграм-канал, батальйон “Ахмат” разом з іншими бойовими підрозділами та прикордонним загоном нібито “зачищав” Курську область від “бандерівців”. Того ж дня Рамзан Кадиров підбадьорив росіян, заявивши: “Почекайте день-два, і будуть гарні результати!”. А начальник генштабу РФ Герасімов обіцяв Путіну (і, очевидно, всім читачам каналів, де цю заяву опублікували), що “операція буде завершена розгромом противника”. 

Місцеві телеграм-канали публікували дописи про “високу майстерність” російської армії: “Натівська техніка перетворюється на металобрухт, а подвиги російських солдатів увійдуть в історію”. Також російська пропаганда наповнювала інфопростір надихаючим контентом, наприклад уже згаданими героїчними історіями: про десантника Бато та про солдата, який спалив автомобіль, поки українські військові нібито ховалися в кущах. 

Втрати України та солдати ЗСУ, що втратили надію 

Чимало уваги в локальних каналах приділено темі знищення української техніки, особливо західного виробництва (121 публікація). Автори повідомлень наголошують, що техніка НАТО неефективна і “гарно горить синім полумʼям”. Також місцеві канали публікують звіти міноборони РФ із детальним підрахунком втраченої українцями зброї, підбадьорливо пишуть про знищені комплекси Patriot, бронетранспортери Stryker, трофейні американські машини, начинені “старлінками”, та інше озброєння. 

Створення образу українських солдатів як деморалізованих — ще один ключовий меседж (60 публікацій). Місцеві канали описують українських військових як таких, що тікають, залишаючи техніку й тіла загиблих. У текстах фігурують повідомлення про полонених та відчай серед військових ЗСУ. Також трапляються звіти Міноборони зі згадками про знищення чи не півтисячі українських військових за один день. Звісно, серед українських військових, на жаль є полонені й загиблі, однак російська пропаганда завищує реальні цифри у кілька разів.

Загальний тон таких меседжів спрямований на приниження української армії, підкреслення її слабкості й неспроможності. Воєнні наративи локальних медіа не мають особливої риторики, яка б сильно відрізняла їх від інших медіа. 

Єдність і тривога

“Російський народ — це єдиний організм. Якщо в одному регіоні боляче, інші відчувають цей біль теж”, — сказав мер Новосибірська відразу після наступу ЗСУ на Курщині. Його слова найкраще описують те, що намагається вималювати російська пропаганда в регіональному інфопросторі. 

Телеграм-дописи намагаються показувати росіян максимально обʼєднаними на фоні наступу на Курщині (104 публікації). Вся країна гуртується, щоб протистояти “бойовикам простроченого режиму Зеленського”. Бойові дії на території РФ, за словами пропаганди, — це виклик, який вимагає солідарності росіян. 

Цей наратив підкріплюється демонстрацією турботи влади про постраждалих. Російський президент тримає ситуацію “під контролем” та розпорядився виплатити по 10 тисяч рублів (близько 4 тисяч гривень) постраждалим мешканцям Курської області. “Найщиріші слова підтримки” передав курянам голова Кубані, “найщиріші співчуття” висловив мер Петербурга і багато інших російських політиків. Це все, звісно, разом з гуманітарною допомогою й обіцянками розселити евакуйованих. Частину з них, до речі, розселили в окупованих українських областях та Криму.

Інколи у регіональних телеграм-каналах розповідали й про символічні знаки підтримки Курщини. Наприклад, у Казані на стадіоні вивісили величезний банер на підтримку Курська, а в центрі Магадана відбувся “Марш на Вашингтон за Курськ”. До речі, після дійства в Магадані ініціативу підхопив Владивосток, а до цього аналогічний захід провели в Москві. 

Допомога постраждалим стала нагодою для політиків та владної партії “Єдина Росія” показати свою активність і попіаритися в новинних телеграм-каналах. Серед проаналізованих публікацій допомогу здебільшого ініціюють наближені до влади молодіжні й волонтерські організації. Крім висвітлення проявів турботи влади та акцій публічної гуманітарної підтримки Курщини, місцеві ресурси розповідають про сплеск охочих мобілізуватися у зв’язку з наступом українських Збройних Сил.

Швидше за все, такими новинами керівництво РФ прагне залучити до армії більше добровольців. Місцеві телеграм-канали наводять слова політиків, культурних діячів, наприклад російського філософа Олександра Дугіна, та військових про необхідність ставати на захист батьківщини (повідомлень зі схожими наративами ми відзначили 14). Так, бізнесмен із Санкт-Петербурга, який займається виготовлення надгробків, закликав чоловіків не їхати з Курська і брати участь у захисті регіону. А депутат держдуми Віталій Мілонов звернувся до жителів Курської області із закликом укладати контракти з Міноборони. Він підкреслив, що захищати країну мають місцеві чоловіки, тоді як евакуація має бути дозволена лише для жінок, дітей та літніх людей. Крім солдатів, через місцеві медіа в Курськ шукають охочих копати окопи. 

Хейтспіч та дискредитація

У публікаціях локальних каналів українських військових називають зневажливими термінами, що мають на меті дегуманізацію й посилення ненависті: “укрофашисти”, “неофашисти” “нацисти”, “бандерівці”, “сатанинська банда” тощо. Україну як сторону конфлікту описують як “кровожерливу” та “нелюдяну” країну, керівництво якої навмисно атакує цивільних і провокує людські жертви (145 повідомлень). Найпопулярніша історія “злочинів українських військових”, яку висвітлює російська пропаганда в локальних ЗМІ, — про вагітну жінку, котру нібито вбив український солдат на дорозі, по якій евакуювалися цивільні жителі прикордонного міста Суджа. 

Російська пропаганда розповідає, що українські військові нібито тероризують мирне населення. Мовляв, за наказом “простроченого режиму Зеленського” вони завдають ударів по цивільних будівлях, житлових будинках та автомобілів швидкої (публікацій із критикою українського керівництва — 14). 

Додатково пропаганда використовує карикатурні приклади, щоб паплюжити образ тих, хто підтримує Україну. Наприклад, через новину про голого божевільного, який бігає у Санкт-Петербурзі, викрикуючи “свобода Курську” й інші проукраїнські лозунги, телеграм-канали зображають прихильників України як неадекватних і небезпечних. 

Крім того, що українське керівництво, за версією російської пропаганди, терористичне — воно ще й не самостійне. Ним керують “або інопланетяни, або іноземці”, — цитують слова Путіна місцеві телеграм-медіа. Україну зображають як “маріонетку Заходу”, а Курську операцію — як цим Заходом зрежисовану і санкціоновану. Мовляв, Захід підтримує операцію, щоб послабити Росію (повідомлень із дискредитацією Заходу — 29). Аби викликати ще більше обурення, пропаганда розповідає жителям регіонів РФ вигадані новини про американського політика, який нібито “похвалив Зеленського за атаку на мирних жителів” Курщини. Так пропаганда створює уявлення про те, що весь світ протистоїть Росії, тож її громадянам слід об’єднуватися.

Мотиви та наслідки Курської операції

Російська пропаганда показує рішення України наступати на Курськ як багатогранну авантюру, необхідну для виживання “українського режиму” (44 дописи). Водночас іноді трапляються дописи, де мотивацію операції називають “незрозумілою”. 

Найчастіше досліджені нами телеграм-каналах стверджують, що Україна пішла на Курськ, аби посилити свою переговорну позицію перед майбутніми можливими перемовинами. Втім, поруч із такими новинами публікують дописи зі словами російського диктатора про те, що не можна вести переговори з тими, хто “завдає ударів по мирних жителях і ядерній інфраструктурі”. Мабуть, саме з цієї причини Україна і не веде переговори з Росією. 

Окрему увагу приділяють твердженням про нібито плани України захопити Курську АЕС як символічний крок для шантажу Росії та посилення тиску на міжнародну спільноту. Зокрема, уже відомий нам Апті Алаудінов заявляв, що ЗСУ мали план взяти АЕС до 11 серпня та використати її як важіль для ультиматумів Росії. 

Російські місцеві політики, чиї слова публікують у телеграм-каналах, стверджують, що операція в Курській області відбувається з волі “західних покровителів України”. Паралельно циркулює й протилежна за змістом інформація: нібито Зеленський таємно від партнерів організував наступ, або домогтися дозволу використовувати західні ракети на території РФ. Швидше за все, на думку автора, президент хотів вразити “своїх господарів”. Ще, як стверджують російські джерела, Україна почала операцію, аби відвернути російські війська від Донбасу і зупинити просування на Покровському напрямку. Також можна знайти думку, що Україна прагнула залякати Росію і втягнути Захід у пряму війну, отримавши дозвіл на удари по російських містах, що нібито означало б відкриту участь США у конфлікті. 

Загальноросійські телеграм-канали

Динаміка публікацій у загальноросійських каналах (канали не прикріплені до окремої території, а висвітлюють новини та пишуть “аналітику” про фронт) не надто відрізняється від локальних новинних каналів. Кількість публікацій про Курськ скорочувалася майже щодня з невеликими одноденними сплесками. У перші дні вересня сума публікацій була найменшою — приблизно 200 повідомлень на день. 

Стрибок 27 серпня, помітний на графіку, швидше за все, спровокували слова Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського про цілі Курської операції, одна з яких — відвернути сили противника з інших напрямків. Після цього z-канали штампували повідомлення з однаковим змістом: мовляв, Сирський “визнав, що вторгненням на Курську область Київ хотів перекинути значні сили ЗС РФ із Покровського спрямування, проте спроба провалилася”. Однак жодних тверджень про неуспішність операції Сирський не робив. 

Воєнні питання

Роздуми про війну, вихвалення героїчності й мужності російської армії та на противагу їм “докази” недієздатності української — найпопулярніша у z-блогерів тема публікацій про Курськ (306 постів). 

Проблеми ЗСУ

Один із найпоширеніших меседжів — це твердження про брак ресурсів у ЗСУ. Автори переконують, що українській армії не вистачає знань, військових, техніки і навіть пального. “Вони кидають техніку в Курській області, бо її заправляти немає чим”, — іронізують російські z-аналітики. Наратив підтримують сотні публікацій про нібито знищену українську техніку (як, наприклад, ця чи ця), де знищення описують у “промислових масштабах”. За три тижні боїв росіяни нібито знищили сотні одиниць ворожої техніки й більше тисячі українських військовослужбовців — але ці дані неможливо підтвердити. Українські військові, звісно, зазнають втрат, але не в тих масштабах, про які розповідає російська пропаганда. Подібні новини, знову ж таки, підкріплюють звітами міноборони РФ. 

За принципом пропагандистських каналів, якщо техніка не знищена, то вона просто неякісна — особливо натівського виробництва. Іноді росіяни використовують звіти українських підрозділів про втрати техніки на Курщині, але перекручують їх у вигідному для них ракурсі, щоб гіперболізувати ці випадки.

З кінця серпня 2024 року телеграм-канали акцентували на тому, що український наступ виявився невдалим, а ЗСУ нібито перейшли до оборони “без надії на просування”, адже українцям не вдалося “повторити харківський успіх” 2022 року. Мовляв, українська армія зазнала поразки через гідну відсіч російських сил — ЗСУ не передбачили, що росіяни будуть битися до кінця і не відійдуть. 

Крім того, пропаганда робить акцент на залежності ЗСУ від “ресурсів спонсорів” та намаганні підтримувати бойовий дух через “пусті перемоги”. За словами авторів телеграм-дописів, Україна веде наступ там, де може досягти успіху завдяки “кількісній перевазі в людях”, але без ресурсів для звільнення власних територій. Загалом публікацій про проблеми з ресурсами й технікою було 121. 

Поруч із загальним знеціненням та приниженням ЗСУ трапляються рідкісні згадки про позитивні риси української армії (22 дописи). Наприклад, є публікації, де росіяни визнають, що українські військові успішно використовують сучасні технології, зокрема камери спостереження, для контролю переміщення російських військ, та мають перевагу у кількості ударних дронів. “І переваги цієї вони змогли досягти, бо хочуть перемогти, а не заробити абсолютно на всьому”, — розмірковує автор вищезгаданого допису. Канали також розповідали, що українська армія гарно працює в російському інформаційному полі. 

Маніпуляції “свідченнями полонених”

Інколи загальноросійські телеграм-канали публікують дописи зі згадками й “свідченнями” українських полонених (щонайменше 27 публікацій). Людей на відео ми встановити наразі не можемо, однак навіть якщо це справді українські полонені, будь-які їхні слова на відеозаписах цілком вірогідно можуть бути наслідком застосування до них сили, шантажу і тортур. 

Одним із ключових меседжів є твердження про те, що багато українських військових добровільно здаються в полон — нібито цілі підрозділи ЗСУ підіймають “білі прапори”. Якщо є можливість згадати про полон іноземних військових, про це теж обовʼязково пишуть. Через телеграм російська пропаганда закликає українців до подібних дій, наголошуючи на “гуманному” ставленні до них російських сил. 

Сильна російська армія

Знову ж таки, російських військових зображають як непереможних, надзвичайно витривалих і відданих своїй справі (92 дописи). Проросійські канали акцентують, що російські солдати готові воювати без їжі й відпочинку, невтомно завдаючи втрат супротивнику. Також розповідають, що на Курщину прибувають “елітні російські підрозділи” з Донбасу. Картинку про вправність російських солдатів підтримують уже згадані вище повідомлення про знищення української техніки. 

З 8 серпня 2024 року (на другий день наступу ЗСУ) російська армія “збирала каральний кулак”, щоб погнати українську армію “аж до Сум”. Як бачимо, кулак досі збирається — ось уже кілька місяців. З того ж дня у повідомленнях проросійських каналів з’являються обіцянки, що вже за тиждень чи два українські сили будуть витіснені з Курської області. Однак автори деяких каналів визнають, що зіткнення на їхній території — це проблема, яку необхідно розв'язувати. 

Крім новин з обіцянками ось-ось витиснути українців з території РФ та згадками про тисячі знищених бронетранспортерів, телеграм-пропаганда публікує притаманні для всіх груп каналів емоційно забарвлені героїчні історії. Ми вже згадували про нібито спалену заглохлу українську бойову машину. За версією z-блогерів, солдати ЗСУ в цей час “десь бродили”. Ще одна легендарна історія — битва за Локню, де російські бійці нібито ніс до носа зіткнулися з українською колоною. Не маючи протитанкових засобів, російські солдати пішли в атаку з останніми патронами, захопили іноземні гранатомети з українських машин і знищили ворожу техніку.

Також телеграм-канали поширюють мотиваційні послання, щоб надихнути і військових, і, напевне, тих, хто вагається, чи варто долучатися до російської армії. Одне з таких послань перераховує, за кого повинні боротися російські військові: це і “за вбитих дівчат, замучених товаришів, розстріляних і змучених цивільних, за бабусю, яка захищала прапор СССР, і за дідуся який закликав звільнити від сволоти російську землю”. Або ж публікують пасіонарні вірші на чотири рядочки: “За Честь жены, за жизнь детей, За счастье Родины своей, За наши нивы и луга -- Убей захватчика-врага!“

Z-автори, що притаманно й іншим каналам, порівнюють сучасну Курську операцію з битвою на Курській дузі 1943 року. “Знову танки та бронемашини з хрестами на полях Курської землі. Зауважте, не просто танки, а ‘знов танки’”, — пишуть пропагандисти (19 публікацій).

Разом з тим, проросійські телеграм-канали намагаються не надто часто згадувати про проблеми на Курщині, зміщуючи фокус уваги на “успішні” дії російської армії на інших фронтах, зокрема Покровському і Торецькому напрямках. Автори публікацій наголошують, що там українські сили зазнають серйозних втрат і втрачають позиції. В цілому російська пропаганда поширює тезу, що події на Курщині — це спланована операція ЗСУ задля відволікання російських резервів з інших ділянок фронту. Але, переконують росіяни, цей план не мав успіху.

Росія може зі всім розібратися сама 

Телеграм-канали наголошували, що Росія нібито може впоратися з будь-якими викликами самостійно і не потребує допомоги від союзників по договору “Про колективну безпеку” (Білорусь, Казахстан тощо). Вони стверджували, що звертатися по підтримку — принизливо, і Росія не має в цьому потреби. Однак уже за кілька тижнів РФ залучила допомогу від Північної Кореї для протидії ЗСУ на Курщині, що підриває цей наратив.

На початку операції деякі канали обговорювали вплив дій ЗСУ на міжнародну репутацію Росії. Вони визнавали, що український наступ бʼє по іміджу Росії у світі. Втім, зазначають вони, це не надто велика проблема, адже він і так уже зіпсований. “Що б ми не робили, ми для них погані”, — відрізав автор одного із z-каналів. 

Попри ненависть до Заходу, як ми вже згадували, пропагандистські дописи посилаються на європейську й американську пресу. Вони ніби наголошують, що навіть найближчі союзники України не вірять у її успіх в цій “авантюрі”. 

Зокрема, телеграм-канали регулярно “цитують” заяви західних аналітиків та медіа, які мали б підкреслювати провал наступу ЗСУ. Наприклад, вони посилаються на статтю в Bloomberg, де Курська операція нібито названа “найпровальнішою у XXI столітті” з огляду на співвідношення витрат і досягнутих результатів, — інтервʼю з генералом у відставці Бредлі Геріком. На щастя, “Вокс Україна” виявили, що такої публікації на сторінках Bloomberg ніколи не існувало, а ексгенерал ніколи нічого подібного не казав, тож інформація на каналі — фейк. 

Аби підтвердити, що Росії вдалося зупинити наступ на Курщині, телеграм-канали посилаються на статтю The New York Times та “OSINT-експертів”. У таких дописах часто немає посилань на конкретні публікації чи прямі цитати аналітиків. Каналам достатньо посилання на авторитетність джерел, щоб підкріпити власну риторику.

Помста українцям за Курськ

Наголошуючи на силі та потужних можливостях РФ, телеграм-канали просувають риторику помсти за наступ України на російські території (14 дописів). Такі меседжі підкреслюють необхідність перейти від “операції з повернення територій” до масштабної кампанії з повним підкоренням України. Досліджені нами ресурси часто репостили заяву Дмітрія Мєдвєдєва із закликом “іти до Одеси, Харкова, Дніпра, Миколаєва, Києва та далі” і “покарати нацистів”. У риториці каналів спостерігаємо не лише заклики вигнати ЗСУ з російської землі, а й наратив, яким супроводжується усе повномасштабне вторгнення, — знищення “фашистського київського режиму”. 

Апелюючи до злочинів і тактики “знелюднення”, які нібито веде українська армія, телеграм-канали пропагують ідею знищення нашої держави. Аби примусити Україну капітулювати, зробити життя цивільних нестерпним і придушити мобілізаційні резерви, канали закликають до подальшого знищення української інфраструктури. Наприклад, “воєнний аналітик” Юрій Котьонок пропонував вдарити по каскаду водосховищ на Дніпрі, щоб спричинити затоплення й гуманітарну катастрофу на Київщині. Його слова репостили інші z-канали з більш ніж стотисячною авдиторією. “Достатньо підірвати "Київське море" та "Запорізьке море", щоб під зиму отримати реально затоплене лівобережжя Києва разом із метро, ​​бункерами, островом, де знаходиться ГУР”, — писав пропагандист. 

У перший тиждень вересня повідомлення на тему війни в проросійських каналах стали менш різноманітними. Більшість текстів зводяться до емоційних звітів про “успішні атаки” російської армії та приниження супротивника.

Хейтспіч та дискредитація

Явна мова ворожнечі й дискредитація українських військових та керівництва України — неодмінна частина російського інфопростору (239 публікацій). 

Звинувачення у тероризмі та злочинах проти мирного населення

У досліджених нами публікаціях часто йдеться про те, що дії ЗСУ на Курщині спрямовані на терор цивільного населення — наприклад, описують “наслідки ударів нацистів по мирних жителях”. Паралельно проросійські канали поширюють історії про “звірства” українських військових: скажімо, про те, що останні возять із собою знаряддя, аби ставити на ворогах клеймо з тризубом. Пропагандисти називають військових “фашистами”, які нібито вчиняють злочини проти російських жінок і дітей на Курщині (90 дописів). 

Також росіяни посилаються на західні медіа для дискредитації ЗСУ. Зокрема, як воєнний злочин описують свідчення українського військового для Financial Times: він ділиться враженнями про перші дні пересування його підрозділу Курською областю та розповідає, що росіян це застало зненацька. 

Паралельно підписників лякають терактом на атомній станції (10 згадок). “Ворог рухається в бік Курської АЕС. Нам всім завтра хохли можуть влаштувати другий Чорнобиль”, — панікував автор одного з каналів. Z-ресурси писали, що за сто метрів від сховища переробленого ядерного палива нібито знайшли уламки українського дрона. Про цей “інцидент” росіяни повідомили МАГАТЕ. Звісно, згодом російські медіа написали, що голова МАГАТЕ побачив залишки нападу українських дронів на фасаді АЕС в Курчатові — але ця ж організація не знайшла КамАЗи в машинному залі ЗАЕС.

“Свідчення” полонених

Загальноросійські телеграм-канали використовують “свідчення полонених” як доказ злочинів і тероризму ЗСУ. Частина повідомлень із “полоненими” мають на меті дискредитацію українського військового керівництва. Наприклад, людина, яку представили як полоненого українського військового, розповіла, що солдатів ЗСУ саджають у клітки за відмову виконувати накази або навіть розстрілюють за невиконання бойових завдань. 

Утім, як стверджують звільнені з полону українські воїни, в більшості випадків тих, хто опинився в російському полоні, катують, аби вони розповідали необхідні режиму тези. А такі “зізнання” лише свідчать про злочинність російської системи. 

Дискредитація ЗСУ підкріплюється емоційно забарвленими заявами: мовляв, українські війська ведуть бойові дії винятково для залякування цивільних. “Вони мають своє поняття ‘гібридно-інфо-національної’ війни. Якщо десь людина за мірками України надто добре почувається, то треба туди прийти, когось убити, решту максимально налякати. Щоб боялися повторення, щоб боялися довіряти своїм, щоб тричі подумали перед тим, як не те що задонатити, а просто лайк поставити в мережі. Щоб коли наші йдуть у наступ, мешканці тулилися по кутках і плакали від того, що буде з ними.”, — розповідає канал “Сводки ополчения Новороссии Z.O.V.”. Ймовірно, російські пропагандисти вважають, що Україна керується тими самими підходами, що й російське керівництво.

Дискредитація Заходу 

Як і локальні канали, загальноросійські ресурси ненавидять “колективний Захід” та його союзників (58 дописів). У телеграмі пишуть, що “Захід мріяв знищити Росію до рівня Африки, щоб грабувати її ресурси”, вводячи Курську операцію ЗСУ у логічний ряд до давно відомої конспірологічної теорії про змову глобального Заходу проти Росії. Інший допис порівнює нібито руйнування українськими військовими церков на Курщині з “рванням Корану” ізраїльськими військовими, дискредитуючи через непідтверджені звинувачення одночасно і українських солдатів, і ізраїльських. 

Єдність і тривога

Проросійські воєнні телеграм-канали або закликають єднатися та розповідають про героїчних і відважних волонтерів, або скаржаться на місцеву владу, яка вчасно не зреагувала на перехід ЗСУ російського кордону (169 публікацій). 

Героїзація волонтерів та заклики до єднання 

Щоб підкреслити необхідність єднання, ці канали публікують заяви про “кування єдиного російського народу з курським характером” (46 повідомлень). Утім, навряд чи хтось справді розуміє, який у Курська характер.

Також телеграм-канали просувають приклади самовідданості й жертовності простих людей. Зокрема, згадують історію священнослужителя, який допомагає евакуювати населення з небезпечних зон під “хаотичним вогнем ЗСУ”, та волонтерів, які гинуть під час таких операцій від “українських ракет”. Розповідають і про героїчну молодь, яка за кілька років до наступу ЗСУ на Курськ почала готуватися до війни за власної ініціативи, формуючи таку собі “тероборону”. 6 серпня 2024 року ці люди самоорганізувалися та поїхали захищати Суджу. 

Критика місцевої влади

Поряд із закликами до єдності іноді телеграм-канали критикують місцеву владу та високопосадовців (40 дописів). Їх звинувачують у безініціативності, повільній реакції на напад і відсутності чітких планів евакуації з прифронтових районів. Наприклад, ідеться про те, що МНС і волонтери самостійно евакуюють людей, тоді як влада нібито не виконала своїх обов’язків. Інший популярний меседж стосується слабкості російських правоохоронних органів, які, за словами пропагандистів, “бояться приймати рішення і діяти рішуче, побоюючись звинувачень у надмірній жорсткості”. 

Мотиви та наслідки Курської операції

Загальноросійські телеграм-канали, як і всі інші з досліджених нами, висміюють та знецінюють завдання, які, на їхню думку, Україна хотіла виконати, завівши свої війська у Курську область. Воєнкори та блогери прогнозують провал операції, наголошуючи на нібито вразливості ліній постачання ЗСУ, і навіть передбачають “останній етап СВО” до листопада 2024 року, який, на думку авторів, завершиться капітуляцією України (таких публікацій — 71).

Крім того, російська пропаганда акцентує на залежності України від Заходу та її бажанні вразити донорів — адже вся операція начебто має на меті отримання додаткової фінансової й військової допомоги. У повідомленнях підкреслюють спроби Києва відтягнути російські сили з інших напрямків, про що ми писали вище у контексті маніпулятивних посилань на слова українського командування.

Курськ

Активність курських каналів

Як і в попередніх групах, із початком Курської операції частота повідомлень у місцевих телеграм-каналах Курщини різко зросла. Ці канали зберігають стабільний інтерес до українського наступу, на відміну від інших міст, де кількість згадок про Курськ відчутно зменшується вже з кінця серпня.

У повідомленнях телеграм-каналів не допускається думка про Курську операцію як справедливу відповідь на російські воєнні дії в Україні. Натомість використовують терміни “жорстокий напад”, “терористичні атаки”, “вторгнення”. 

Воєнні питання

У росіян все під контролем і з ними правда

Серед усіх груп телеграм-каналів саме курські новинарні найбільше переймалися підтримкою морального духу росіян (181 повідомлення) — імовірно, через територіальну близькість операції ЗСУ. В перші дні українського наступу, ще до ймовірного отримання “методички”, російська пропаганда намагалася зберігати спокій читачів і заперечувала факт наявності українських військових на території РФ. Вона обмежувалася розповідями про рядові “озброєні провокації”, сутички з “ДРГ” або дії “15 напівп’яних військових, які швидко втекли”. З тією ж метою будь-які новини про успіх ЗСУ на Курщині закликали сприймати як фейк чи ІПСО. 

У перші дні канали пояснювали "збройні заворушення" в Курській області як спробу України створити “медійну картинку”. Нібито “бойові” дії на кордоні відбуваються для створення контенту українськими військовими і подальшої ІПСО про воєнні успіхи ЗСУ. Росіяни навіть вигадали нову структурну одиницю ЗСУ — “тікток-підрозділи” — або надихнулися тим, як українські й закордонні (і навіть деякі російські) медійники називають “тікток-військами” кадирівців. 

Також протягом першого місяця операції телеграм-канали переповнювали регулярні повідомлення про масове знищення української військової техніки, зокрема закордонної. Пропаганда активно висвітлювала пафосні заяви про знешкодження особового складу ЗСУ, авіабомб і драматичні подвиги росіян (наприклад, про те, як командир пожертвував собою заради 18 підлеглих).

Траплялися й свідчення про те, що Курська операція є громадянською війною всередині РФ, адже українців як нації не існує, а людей по інший бік фронту називали росіянами, які продалися. Дезертирство українського військового подавали як благородний вчинок — перехід “раба Байдена, який воює за наркомана Зеленського” на бік "світла і правди", перетворення в “русского”. Між українськістю та “безмозким нацизмом” у таких повідомленнях ставлять знак рівності. 

Хейтспіч та дискредитація

Курські канали, як і всі інші, систематично використовували мову ворожнечі, знеособлюючи українську армію і вживаючи щодо неї образливі вислови, про які ми вже згадували вище. 

Російські мрії про трибунал для ЗСУ

Наратив про те, що "ЗСУ — безжальні терористи, які обстрілюють мирних жителів", посів друге місце за поширеністю в курських каналах (136 повідомлень). Ще в перші дні операції росіяни порушили проти ЗСУ низку кримінальних справ за тероризм, вбивства, посягання на вбивства і не тільки. Водночас вони знову згадали поняття “воєнні злочини”, приписуючи їх українським військовим — натомість натрапити на цей термін у прив’язці до росіян неможливо. 

Під дописами про прильоти по українських містах (наприклад, про удар по готелю в Кривому Розі, внаслідок якого загинуло 4 людини і 5 постраждало) росіяни радіють — і жодного слова про порушення законів та звичаїв війни. Але якщо з’являється можливість “перевести стрілки” на ЗСУ, то магічним чином те, що в одному дописі тішило росіян, в іншому стає “безпрецедентним прикладом жорстокості українців”. Всіма пропагандистськими силами російські медіа переконують громадян РФ і весь світ, що геноцид у Бучі чи обстріли Маріуполя — справа рук українських військових. Ці приклади яскраво ілюструють маніпулятивну тактику "віддзеркалення". Її ідея — відвернути увагу від суті обговорення або перескерувати дискусію в інше русло. В таких ситуаціях одна зі сторін перекладає власну провину на опонента.

Наприкінці першого тижня української операції на Курщині Центр протидії дезінформації (далі — ЦПД) і СБУ попереджали про можливі інсценування росіянами воєнних злочинів, нібито вчинених ЗСУ. Одним із перших таких фейків стало відео, де начебто ЗСУ в касках із нацистською символікою принижують місцевого дідуся, якого після відео вбивають. Російські медіа навіть “ідентифікували” одного з українських військових на відео як такого собі 38-річного Василя Данилюка з Городенки Івано-Франківської області. Ба більше, російський політик Лєонід Слуцкій оголосив нагороду в 5 мільйонів рублів за затримання “бойовиків” з відео. ЦПД знайшов Василя з Городенки за поширеними росіянами даними і встановив, що чоловік не залишав Києва, а його зовнішність та голос не збігаються з людиною з відео. Дідуся, над яким нібито познущалися, незабаром знайшли живим.

Також курські канали писали про нібито прицільні обстріли машин мирного населення, гуманітарних місій і цивільної інфраструктури, звинувачували ЗСУ у використанні хімічної зброї, взятті в полон цивільного населення і мародерстві. Зокрема, росіяни створили фейковий доказ мародерства ЗСУ, поширюючи скриншоти з ОЛХ, на яких нібито продають трофейні ікони з Курщини. 

Ще курські телеграм-канали часто використовували тему постраждалих дітей. Наприклад, вони писали про поранених дітей і викладали відважні історії про те, як дорослі закривали дітей спинами від куль ЗСУ. Текст однієї з подібних історій — про трьох розстріляних дітей — незмінний від однієї статті до іншої. 

Водночас у російських джерелах майже немає матеріалів із портретами загиблих для вшанування їхньої пам’яті. Медіа часто використовують стокові фото, а іноді одним і тим самим зображенням ілюструють різні новини. Іноді також до публікацій додають невідповідні фото. Наприклад, тут у новину про те, як жителька Курської області прикрила собою племінника під час нібито обстрілу ЗСУ, прикріпили фото дівчини, яким на інших новинних сайтах ілюструють історію про фельдшерку, що їхала в складі екіпажу швидкої допомоги і зазнала поранень разом із колегами. Про те, що ця дівчина закрила собою дитину, на інших інформаційних ресурсах не йдеться. 

Курська АЕС

Телеграм-канали Курщини лякали своїх підписників тим, що Україна може підірвати Курську АЕС у Курчатові й звинуватити в цьому РФ. Як і у випадку інформаційної ситуації з ЗАЕС, про яку ми писали в цьому досліджені, росіяни розігрували роль героїв, які протистоять вигаданій ядерній загрозі від України. Тоді Міністерство внутрішніх справ України спростувало інформацію про будь-які спроби ударів ЗСУ по Курській чи Запорізькій АЕС. Постійний фігурант новин про перебіг боїв на Курщині Апті Алаудінов заявляв, що взяття АЕС у Курчатові мало стати важелем впливу у перемовинах з РФ. “Між рядків” новинарні доєднували до статусу правопорушників країни Заходу, які “безсердечно” спостерігають, як гинуть цивільні росіяни.

“Курська операція — український провал”

Паралельно кремлівська пропаганда просувала меседж про неспроможність України утримувати російські території. Один новинний канал використовував такий “солідний” аргумент, як коментар в телеграмі від українця, який стверджував, що в України закінчуються ресурси. У коментарі згадувалося фото знищеної української техніки, яке він начебто бачив у телеграм-каналі "Скадовський захисник". Однак ми не знайшли в цьому каналі дописів, які б відповідали даті такої новини.

Як і всі інші з досліджених нами, курські телеграм-канали маніпулюють думкою читачів через згадки західних ЗМІ. Пропаганда використовує не всю інформацію з цих статей, а лише ту, яка подає ситуацію у вигідному для РФ світлі. Наприклад, росіяни посилалися на статтю Financial Times, акцентуючи на сумнівах аналітиків щодо доцільності проведення Курської операції. Ця стаття вийшла 7 серпня 2024 року — на той час українська влада ще офіційно не заявляла про мету операції на Курщині, але саме про неї розмірковували експерти у матеріалі. Загалом оригінальна стаття збалансована за змістом без радикальних позитивних чи негативних оцінок. 

Багато було й “підтверджень” російському наративу, що тягнеться ще з 2014 року, — про зовнішнє управління Україною та засилля іноземних найманців у рядах ЗСУ. Зокрема, про тисячі знищених іноземців у ході Курської операції заявляв (неправдиво) Апті Алаудінов. У дописах про закордонні угруповання використовують фото “американців” з інстаграм-аккаунту Forward Observations Group, який насправді є брендом військового спорядження, а на самому фото зображені українці.

Єдність і тривога

Третім за частотою наративом у курських каналах стали дописи про всеросійське єднання навколо постраждалих (59 повідомлень). Ці дописи переважно наповнені емоційними текстами про волонтерські ініціативи, гуманітарні та грошові збори. Частими були історії про “героїчну” евакуацію мирного населення, коли ЗСУ нібито не переставали вести вогонь по цивільних. Одна з таких — історія про поліцейських, які детально продумали план вивезення маломобільного пенсіонера, щоб уникнути обстрілів української армії. 

Окремо телеграм-канали висвітлювали урядову підтримку потерпілих, зокрема відстрочку від сплати кредитів і грошові виплати. Владіміра Путіна подавали як рішучого лідера, який переймається долею населення та доручає невідкладно надати допомогу жителям Курщини. Численними є й розповіді про допомогу від організації “Народний фронт”, про яку ми згадували раніше. Така її активність та регулярні згадки про неї теж формують позитивну репутацію президента. 

І все ж є проблеми

Водночас у місцевих телеграм-каналах Курщини знайшлося місце обережній критиці командирів. Роман Альохін, який називає себе політологом, навіть припускав, що українська влада дуже ерудована у військових питаннях. Автори деяких дописів нарікають на ігнорування доповідей про підготовку ворожих атак. “Три постріли з танка знадобилося ЗСУ, щоб пройти через лінію захисту в Курській області”, — такими словами починається допис про стурбованість внутрішньою корупцією.

Також дописувачі тривожилися через закріплення українців після місяця просування “тікток-підрозділів ЗСУ”. Роман Альохін писав: “Ми вже Київ за 3 дні брали, у підсумку ворог у Курській області. Багато хто не так давно говорив, що Зеленський вимолює перемир'я, бо бачить кінець, але ЗСУ понад 3 тижні господарюють на території ‘канонічної’ Росії”. Подібних повідомлень кількісно найменше — 32. 

Бєлгород

Як і в телеграм-каналах Курщини, у бєлгородських каналах після сплеску на початку серпня середня кількість дописів про Курську операцію все одно вища за інші локальні та загальноросійські телеграм-канали.

Воєнні питання

У бєлгородській групі телеграм-каналів найбільш повторюваним є меседж звеличення російської армії (110 повідомлень). Унікальних за змістом історій, порівняно з іншими групами каналів, серед новин немає. Проаналізовані нами ресурси часто поширювали вже новини з інших російських каналів, дублювали інформацію з офіційних державних джерел та мінімально додавали емоцій “від себе”.

Український наступ спочатку не подавали як щось серйозне. Канали поширювали історію про зіткнення з українськими ДРГ, які дуже скоро відійшли на свою територію, або повідомляли, що станом на 17 серпня майже “всі резерви ЗСУ вже виснажені”. Закономірною була й наявність у дописах Апті Алаудінова, який доповідав про сумну ситуацію для українських військових на курському напрямку. Особливими приводами для гордості в бєлгородських каналах, як і в інших групах, були знищення “чергового американського бронеавтомобіля” чи “канадського броньовика Roshel SARV”. А звіти про точну кількість знищеного українського особового складу та завдані удари по критичній інфраструктурі України ставали традиційними. “Ворог буде розбитий, перемога буде за нами — під цим девізом 81 рік тому наша армія здобула перемогу в Курській битві, так буде і цього разу” — блискуче виконували канали кремлівську “методичку”.

Єдність і тривога

Як і в телеграм-каналах Курської області, на Бєлгородщині дії української армії використовували як основу для публікацій із закликами до народного єднання. Як зазначив губернатор регіону Вячеслав Гладков, “...Бєлгородська область, як ніхто інший, розуміє, що таке агресія з боку України…”. Наратив єднання став другим за поширенням у цій групі каналів (41 повідомлення).

Також росіян інформували про “кредитні канікули” й “одноразові виплати” для постраждалих. Владіміра Путіна показували як розсудливого очільника держави, котрий давав доручення розв'язати питання з навчанням евакуйованих дітей, забезпеченням фінансування територіальної оборони та іншими необхідними для переміщених осіб питаннями.

Підіймали дух бєлгородців історіями “героїчної” евакуації місцевого населення. Наприклад, писали про хлопця Івана із Суджі, який під час українського обстрілу міста нібито сховався у цегляній будівлі, а згодом, ризикуючи життям, повернувся, щоб врятувати матір, яка не хотіла залишати дім через кішку. Попри попередження російських військових про небезпеку, Іван вивіз матір автобусом, а сам пішки подолав 60 км під обстрілами, ховаючись від дронів і ворогів. І все ж загадкою лишається те, чому Івану не знайшлося місця в автобусі.

Телеграм-канали також поширювали новини про донати для мешканців прикордоння, зібрані на концертах популярних співаків та співачок, зокрема Ґріґорія Лєпса.

Страх

Серед уже звичних нам повідомлень, описаних вище, ми виявили кілька новин про знищення колон російської техніки та значні втрати серед російських військових. Ці повідомлення подані нейтрально, без суб’єктивних оцінок чи виправдань. Однак активність користувачів у коментарях під такими дописами вища в десятки разів. У дискусіях росіяни переважно переконують одне одного у фейковості цієї інформації. Часом подібні дописи ставали приводом для сумнівів — громадяни аналізували відповідність різних заяв одна одній. У дописі про угруповання ЗСУ в 5 тисяч військових навпроти Рильська за 9 серпня пишуть, що українські військові підігнали важку техніку і починають робити укріплення на території РФ. Під ним росіяни висловлювали невдоволення діями своєї армії, бо на кордоні мало би стояти близько 30 тисяч російських військових — а офіційні джерела на той момент писали тільки про 1 тисячу українських солдатів під Курськом. Простір для подібних дописів та дискусій існував тільки в період відсутності загальної інструкції з наративів для медіа.

Хейтспіч та дискредитація

Згадки про можливі провокації ЗСУ на Курській АЕС чи начебто факти вчинення там диверсії в бєлгородських каналах є четвертими за кількістю (20 повідомлень). Згадки про Курську АЕС серед бєлгородських каналів частіші, ніж в інших. Реальність планів ЗСУ щодо Курської АЕС підкріплювали словами нібито українського військовополоненого. Він стверджував, що підготовка до підриву станції була прямим наказом Головнокомандувача ЗСУ Сирського, а до операції залучалися й “натівські інструктори”.

Найбільш уживаним визначенням для українських військових у білгородських телеграм-каналах став термін “нацисти”. Також ми помітили створення образу українського військового як мародера, злочинця та вбивці (39 повідомлень). Багато писали про начебто жорстоке поводження з місцевим населенням, наприклад про обстріл ЗСУ житлових будинків і цивільних машин, через який люди змушені були ховатися в кущах. Поширювали й свідчення місцевих про те, що українські військові “беруть у полон мирне населення” і згодом використовують їх як “живий щит”. 

Водночас типової для інших груп каналів апеляції до дітей як “жертв ЗСУ” майже не було. Міф про величезну кількість іноземців у лавах ЗСУ теж не виявився популярним у каналах Бєлгородщини (хіба що зовсім трохи — ось приклад).

Мотиви та наслідки Курської операції

Значущими за поширеністю в бєлгородській групі дописів були емоційні нарікання на Курську операцію як “кінцеву точку” можливостей мирних перемовин з Україною. Найчастіше автори посилалися на слова Лаврова: “Після вторгнення України в Курську область переговорів із Києвом бути не може”. Менше цитували Мєдвєдєва: “Після вчинення неонацистами акту тероризму в Курській області все стало на свої місця. Довільна балаканина не уповноважених ніким посередників на тему прекрасного світу припинена. Тепер усі все розуміють, нехай і не говорять вголос. Розуміють, що більше ніяких переговорів до повного розгрому ворога!”.

 

Авторки:

  • Ольга Бєдовська
  • Карина Веретильна