Початок нової фази російсько-української війни прогнозовано не міг не викликати значних змін в українському законодавстві. Народні депутати не обійшли увагою і Кримінальний кодекс – за неповні два місяці війни вони прийняли 10 законів про зміни до нього.

Зокрема, посилили відповідальність за деякі злочини проти основ національної безпеки; за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції; за виправдовування, визнання правомірною і заперечення збройної агресії російської федерації проти України; за колабораційну діяльність; за крадіжку, грабіж, розбій. Верховна Рада проголосувала за зміни для захисту захисників України від можливого кримінального переслідування,  а також забезпечила право українцям і всім людям доброї волі, які на законних підставах перебувають на території нашої держави, зі зброєю в руках брати участь у захисті України.

Однак, на жаль, Президент досі не підписав довгоочікуваний закон, який вдосконалює в Кримінальному кодексі визначення воєнних злочинів та посилює відповідальність за їх скоєння.

Третього березня український парламент прийняв одразу 5 законів про зміни до Кримінального кодексу в зв’язку з воєнним станом та новим витком агресії російської федерації.

Законом 2113-IX депутати значно посилили відповідальність за деякі злочини проти основ національної безпеки України. Тепер державна зрада або диверсія, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.

Своєю чергою, закон 2110-IX посилив кримінальну відповідальність за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції. Внесено зміни у часто цитовану статтю 161 ККУ стосовно порушення рівноправності громадян, куди до звичних ознак (расової, національної, релігійних переконань, інвалідності) додали ознаку регіональної належності – належності особи за народженням чи проживанням до регіону – частини території України або території компактного розселення українців за межами території України, – що відрізняється від інших територій за низкою історичних, географічних, мовних та інших ознак. 

Крім того, тепер кримінально караними є образа честі і гідності військовослужбовця, який захищає Україну, погроза військовослужбовцю, його близьким родичам чи членам його сім’ї. Країна мусить захищати своїх захисників. 

До того ж до кримінальної відповідальності притягатимуть за виправдовування, визнання правомірною і заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікацію (прославлення) її учасників.

Із цим нововведенням тісно переплітається закон 2108-IX, яким нарешті на 8-му році війни встановлено кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність – співпрацю з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією, збройними чи воєнізованими формуваннями у військовій, адміністративній, політичній, інформаційній, господарській та трудовій сферах. Однак варто звернути увагу, що введена у Кримінальний Кодекс України стаття 111-1 «Колабораційна діяльність» містить і невиправдані норми, які встановлюють значно нижчу відповідальність за вчинені порушення, ніж норми, які застосовувалися до її прийняття. Скажімо, тепер пропаганда у закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України буде кваліфікуватися за ч. 3 ст. 111-1 КК України, яка передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років. Водночас до прийняття цих змін таку особу прилягали б до відповідальності за ч. 2 ст. 111 КК України (покарання – позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна).

Із прийняттям закону 2117-IX крадіжка, грабіж, розбій, вимагання чи заволодіння майном, що скоєні в умовах воєнного або надзвичайного станів, прирівняні до злочинів, вчинених в особливо великих розмірах або організованою групою осіб. Крім того, посилена відповідальність за мародерство – злочинці тепер отримуватимуть від 5 до 10 років позбавлення волі (до прийняття закону передбачений строк ув'язнення становив від 3 до 10 років).

Закон 2114-IX забезпечив право українцям і всім людям доброї волі, які на законних підставах перебувають на території нашої держави, зі зброєю в руках брати участь у захисті України. Ці особи звільняються від кримінальної відповідальності за застосування наявної або отриманої відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України, вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України.

А вже 15 березня Верховна Рада проголосувала за зміни для захисту захисників України від можливого кримінального переслідування. Закон 2124-IX визначив обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану. Іншими словами, цей закон фактично визнав законними будь-які дії особи, вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, спрямовані на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни з будь-якими негативними для окупанта наслідками за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни.

Ще 4 закони щодо вдосконалення норм Кримінального кодексу для врахування умов воєнного стану парламент прийняв 24 березня. 

Аби не допускати кібератак держави-агресора на сайти державних органів та установ України, закон 2149-IX вніс зміни до Кримінального кодексу щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю в умовах дії воєнного стану. Тепер за здійснення під час воєнного стану несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, яке призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації або якщо вони заподіяли значну шкоду чи створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення чи інших тяжких наслідків, особа буде покарана позбавленням волі на строк від 10 до 15 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Нардепи проголосували і за довгоочікуваний закон 2155-IX, покликаний відбити бажання нечистим на руку особам, які мають доступ до гуманітарної допомоги, наживатися на ній. У Кримінальному кодексі з'явилася нова стаття 201-2. Згідно з нею, продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені як мінімум у значному розмірі, є незаконними. Значний розмір – це перевищення загальної вартості такої гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги неоподатковуваного мінімуму доходів громадян не менше ніж у 350 разів (понад 430 тисяч гривень). Однак максимальне покарання за цей злочин – обмеження волі на строк до 4 років. При цьому розтрата чужого майна у меншому розмірі, ніж передбачено у ст. 201-2 КК, України буде кваліфікуватися за ст. 191 КК України, у якої навіть за частиною першою максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Тобто відповідальність за спеціальною нормою статті 201-2 КК України значно послабшала. 

Законом 2160-IX (уточненим Законом 2178-IX) Верховна Рада вчергове спробувала протидіяти несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану. Тепер за таке поширення винну особу залежно від обставин та наслідків каратимуть позбавленням волі на строк від 3 до 12 років. 

Варто наголосити на ще одній концептуальній проблемі в сфері правового регулювання воєнних злочинів в Україні. 20 травня 2021 року прийнято довгоочікуваний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», який вдосконалює Кримінальний кодекс саме в частині визначення воєнних злочинів. Без таких змін неможливо ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та притягнути окупантів до відповідальності за цілу низку воєнних злочинів. Однак цей закон досі не підписаний Президентом та не оприлюднений, хоча час, встановлений на застосування права вето, давно минув. Натомість 15 квітня Кабмін вніс на розгляд Верховної Ради законопроект 7290 – таку собі урізану версію вищезазначеного закону, що значно звужує можливості притягнення до відповідальності за воєнні злочини, зокрема, командирів підрозділів окупаційної армії та керівництва російської федерації. Правозахисні організації вже готують звернення щодо необхідності комплексного доопрацювати цей законопроєкт та включити до нього основні пропозиції законопроєкту 2679, так і не підписаного Президентом. 

Громадянська мережа ОПОРА продовжуватиме системно інформувати про зміни до Кримінального кодексу в наступних матеріалах.