8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. До того як стати щорічним міжнародним святом, зафіксованим ООН, все починалося з протестів жінок у різних країнах за рівні зарплати та право голосу.

Попри поступ у правильному напрямку в повноцінному відновленні жінок у рівних правах, світові знадобиться ще 132 роки, щоб усунути всі дискримінаційні практики щодо половини населення планети. Так, у свіжому звіті «Глобальний звіт про гендерні розриви 2022» від Світового економічного форуму зазначають, що за рік глобальний гендерний розрив було ліквідовано на 68,1%. У 146 країнах, охоплених індексом 2022 року, гендерний розрив у здоров’ї та виживанні скоротився на 95,8%, освітній рівень — на 94,4%, економічна участь і можливості — на 60,3%, а політичні можливості — на 22%. Хоча жодна країна ще не досягла повного гендерного паритету, 10 найбільших економік усунули принаймні 80% своїх гендерних розривів. Лідирує в світовому рейтингу Ісландія, яка залишається єдиною економікою, що усунула 90,8% свого гендерного розриву. 

Так само гендерні упередження існують і в нових сучасних напрямках життя людини. Так, цього року ООН запропонувала гаслом 8 березня зробити: «DigitALL: Інновації та технології для гендерної рівності». Адже, наприклад, глобальний аналіз 133 систем штучного інтелекту в різних галузях показав, що 44,2% демонструють гендерні упередження. Тобто, наприклад, якість розпізнавання жіночих облич є гіршою. Це, зокрема, пов’язано із тим, що жінки складають лише 22% працівників штучного інтелекту в усьому світі.

Якщо говорити про військову сферу, то в 2019 році жінки становили 10,9% особового складу національних збройних сил країн-членів НАТО — це вдвічі більше, ніж два десятиліття тому. У Міжнародному секретаріаті жінки становлять більший відсоток (41%) персоналу, ніж будь-коли раніше, і виконують більш різноманітні ролі. Кількість жінок на керівних посадах зросла з роками, а на посадах вищого керівництва Альянсу нещодавно досягла 30%, що часто розглядається як переломний момент для стійких, значущих змін. У тому ж 2019 році відсоток жінок у Збройних силах України становив 10,6%, що доволі близько до середнього показника країн НАТО.

А вже після повномасштабного вторгнення Росії, за словами міністра оборони Олексія Резнікова під час виступу на VI Українському жіночому конгресі у листопаді 2022 року, у Збройних Силах України проходять службу 59 786 жінок. З них 41 000 — військовослужбовці, майже 19 000 — цивільні співробітниці. Безпосередньо на передовій участь у бойових діях беруть близько 5000 жінок. Для порівняння тенденції зростання: ще влітку в лавах української армії було 38 629 жінок. І якщо навіть після початку російської війни в Україні у 2014 році жінки претендували переважно на небойові посади (кухарки, медикині), то сьогодні вони можуть бути ким захочуть — водійками, снайперками, артилеристками тощо.

Що стосується політичного представлення, то відповідно до свіжого звіту «Жінки в парламенті 2022» Міжпарламентської спілки (IPU), вперше в усіх чинних парламентах світу не існує випадків відсутності жінок. Хоча минулий рік і показав найменше зростання кількості жіноцтва серед депутаток — на 0,4%, що є найменшим показником за останні 6 років. Такими темпами паритету в парламентах можна буде досягти через більш ніж 80 років. У 2022 році відбувалися парламентські вибори у 47 країнах світу. Там жінки зайняли в середньому 25,8% місць у парламентах. Це на 2,3% більше в порівнянні з попередніми оновленнями в цих законодавчих органах.

В Україні політична рівність обох статей була зафіксована ще на початку XX століття. Так, вибори до Кримського курултаю восени 1917 року стали першими в тюркському та ісламському світі, на яких до законодавчого органу могли обиратися і обралися жінки. Щодо української державності, то у першому складі Української Центральної Ради в 1918 році серед 115 обранців було 11 жінок. У Конституції УНР, зокрема, було сказано: «Ніякої різниці в правах і обов’язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає». Активне і пасивне право виборів тоді отримали чоловіки і жінки віком від 20 pоків.

За часів незалежності України спостерігається тенденція збільшення жінок у парламенті. Так, якщо в першому скликанні Верховної Ради було всього 2,5% жінок (12 депутаток з 475), то в чинному дев’ятому скликанні на момент обрання було обрано найбільший відсоток жінок — 20,9% (92 жінки з 440). З місцевими радами в сучасній Україні ситуація ще більш показова — чим нижчий рівень ради, тим більша кількість у ній жінок. Збільшенню кількості жінок сприяють й зафіксовані у Виборчому кодексі гендерні квоти, які зобов’язують партії включати до свого списку на будь-якому рівні виборів не менше 40% представників протилежної статі.