На початку серпня у відносинах України та Польщі відбулось дипломатичне загострення, зумовлене як внутрішньополітичними процесами у Польщі, так і розбіжностями національних інтересів у двосторонній зовнішній політиці. Перше пов’язане зі складною парламентською виборчою кампанією, яка має відбутися цієї осені, тоді як друге — блокуванням продажу українського зерна, односторонньою політикою історичної пам’яті польської влади та різним баченням умов стратегічного партнерства між двома державами.

Безкомпромісні вибори

8 серпня Анджей Дуда прийняв рішення про, те коли відбудеться день голосування, яке насправді було прогнозованим. З-поміж чотирьох можливих дат дня голосування — 15 жовтня, 22 жовтня, 29 жовтня та 5 листопада — Президент Польщі обрав першу з можливих. У тому, щоб виборча кампанія була якомога коротшою зацікавлена правляча партія «Право і справедливість», яка протягом останнього року поступово втрачала популярність. Саме тому відтягування голосування збільшує шанси опозиції.

За результатами осінніх виборів зміниться склад польського двопалатного парламенту Національних зборів: 460 послів Сейму (нижня палата) і 100 сенаторів Сенату (верхня палата).

Вибори до Сейму відбуваються за системою пропорційного представництва з відкритими партійними списками за методом Д'Ондта (послідовність заміщення мандатів визначається по найбільшому залишку голосів) в багатомандатних виборчих округах з 5% виборчим бар'єром для окремих партій та 8% виборчим бар'єром для партійних блоків. Ця виборча система менш сприятлива для малих політичних партій (особливо тих, які ледь долають виборчий бар'єр або рейтинг яких близький до бар'єру) і надзвичайно посилює результати середніх партій (відсоток мандатів, які вони отримують, переважно більший, а іноді значно більший, аніж відсотоко тримамих голосів на виборах). Водночас представників Сенату обиратимуть за мажоритарною системою відносної більшості в багатомандатних округах.

Однак виборча кампанія де-факто стартувала давно і є надзвичайно антагоністичною, гострою, конфліктною та безкомпромісною. Її результатом стало загострення полсьько-українських відносин останнім часом, ініціатором якого є Варшава. Це найбільш складні вибори з часу незмінного перебування з 2015 року при владі "Права і справедливості", а деякі польські коментатори стверджують, що ці вибори можуть прирівнюватися до перших демократичних виборів 1989 року. Та незважаючи на це, лише 46% поляків декларують свою готовність взяти участь в голосуванні.

Рівень підтримки партії Ярослава Качинського сьогодні становить 33%, тоді як після попередніх парламентських виборів він тривалий час тримався на позначці більше 40%. Уже не йдеться про спробу отримати однопартійну більшість у Сеймі та Сенаті, а лише про те, щоб не програти опозиції і залишитися при владі шляхом створення коаліції. Серед найбільш імовірних союзників "ПіС" у майбутньому складі парламенту — крайня права партія «Конфедерація», рейтинг якої становить 13% (з ймовірністю росту до 15%). За попередніми розрахунками, обидві політичні сили можуть сформувати коаліцію у складі 236 послів, що лише на п’ять мандатів більше від мінімальної необхідної більшості (231 з 460 послів). Тобто «Право і справедливість» може отримати за підсумками виборів лише 177 мандатів (на 58 мандатів менше, ніж у поточному скликанні), тоді як «Конфедерація» отримає 59 мандатів (що на 48 представників більше, ніж вона має тепер), що робить її основним переможцем осінніх парламентських виборів у Польщі.

Їхніми основними й непримиримими конкурентами є найбільша опозиційна лівоцентристська політична партія «Громадянська платформа» Дональда Туска, яка братиме участь у виборах як блок "Громадянська коаліція". Сьогодні її рейтинг становить близько 28% — приблизно 148 місць у Сеймі, що на 15 мандатів більше, ніж у поточному скликанні. Серед його потенційних партнерів та коаліціянтів може бути новостворений правоцентристський партійний блок «Третій шлях», в який об’єднались центристська партія Шимона Головні «Польща 2050» і християнсько-демократична Польська народна партія Владислава Косіняка-Камиша. Попередньо вони мають рейтинг майже 11% і попередньо можуть отримати 43 мандати. Іншим ймовірним союзником може бути переформатований старий блок «Нова лівиця», який об’єднює Союз демократичних лівих Влодімєжа Чажастого і партію Роберта Бєдроня «Весна». Станом на сьогодні їхній рейтинг становить майже 9%, що дозволяє їм претендувати на 32 мандати в Сеймі.

Дональд Туск був би не проти об’єднати зусилля усіх трьох опозиційних блоків та сформувати єдиний виборчий список з надією перемогти блок правих сил, але проти цього категорично виступає Косіняк-Камиш, тоді як лідери «Нової лівиці» загалом не проти цієї ідеї. За попередніми розрахунками, ці три блоки можуть сумарно розраховувати на 223 мандати, що на 8 менше від мінімально необхідних для формування парламентської більшості у Сеймі. Хоча зрозуміло, що для життєздатності такої коаліції необхідно дещо більше, щоб мати певний запас міцності. Проблема опозиційних блоків полягає у тому, що вони часто конкурують між собою за одних і тих самих виборців. Зокрема у гонитві за додатковими голосами "Громадянська коаліція" стрімко змістила акценти у виборчій кампанії з соціальних питань на питання прав людини, які традиційно є основою виборчої програми "Нової лівиці", перетягнувши значну частку їхніх виборців. З погляду спільної стратегії перемоги опозиційних сил над правлячим блоком правих це не лише помилкова, а й завідомо програшна стратегія. "Канібалізуючи" електорат один в одного, вони зменшують свої шанси на перемогу та формування спільної правлячої коаліції у Сеймі.

Врешті, незалежно від результатів, парламентські вибори в Польщі можуть офіційно оформити давно існуючу та наростаючу поляризацію польського суспільства, у якому суттєво зростає популярність крайніх позицій (екстрем), а центриське поле міліє. У цьому плані Польща рухається у тому ж напрямку, що й США після президентських виборів 2016 року.

Звичайно, протягом 2 місяців офіційної виборчої кампанії ситуація ще може зазнати певних змін. але немає підстав говорити, що вони будуть суттєвими. Водночас хто б не переміг за результатами виборів, це, найбільш імовірно, призведе до погіршення двосторонніх відносин. Обидва коаліції будуть строкатими і складними для узгодження позицій між її учасниками, тому "українське питання" і відносини з Україною можуть ставати розмінною монетою для пошуку компромісів.

Загострення польсько-українських відносин у контексті виборів

Практичне рівне становище, з одного боку, правого провладного, а з іншого — лівого опозиційного таборів у часі парламентської виборчої кампанії робить її не лише надзвичайно конкурентною та безкомпромісною, а й надміру конфліктною та брудною. Незважаючи на домінування в риториці соціально-економічних питань, не останнє місце в дискусіях займає «українське питання», яким сторони спекулюють для мобілізації електорату. Перш за все це робить правляча партія, представники якої активно використовують патріотичну риторику і демонструють суспільству захист національних інтересів.

Так окремі питання двосторонніх відносин між Польщею та Україною стали об’єктом внутрішнього політичного процесу і виборчої кампанії. Йдеться про одностороннє рішення польського уряду про обмеження ввозу українського зерна до Польщі, яке порушило правила Європейського Союзу, і про визнання Волинської трагедії «геноцидом» поляків на Волині, що є давнім конфліктним питанням польсько-українських відносин. Обидві проблеми беруть свій початок задовго до виборів, але стали заручниками поточної виборчої кампанії. Це також спричинило загострення відносин між Польщею та Україною, які кожна із країн декларує як стратегічні та дружні, розуміючи їх по-різному.

31 липня маятник публічного обміну коментарями між польською й українською сторонами запустив керівник офісу з питань міжнародної політики в канцелярії президента Польщі Марцін Пшидач під час інтерв'ю в ефірі TVP. Після цього була відповідь заступника керівника Офісу Президента України Андрія Сибіги, обмін викликами послів обох країн до Міністерства закордонних справ. А вже 1 серпня міністра закордонних справ Польщі Павел Яблоньський у своєму твіті, коментуючи загострення польсько-українських відносин, оприлюднив список побажань польської сторони із семи пунктів.