Kinder, Küche, Kirche (українською – діти, кухня, церква) або «три Ка» — усталений вислів, що описує соціальну роль жінок у консервативній Німеччині. Вираз з’явився ще у 16-му столітті та означав обмеження інтересів жінки лише доглядом за дітьми, готуванням їжі для сім’ї та відвідуванням церкви. Здавалося б, а до чого тут Україна? Та й 21 століття надворі, а не якесь Середньовіччя. Спробуємо розібратись.
У жовтні на Тернопільщині, як і у всій Україні, пройшли місцеві вибори. Відбувались вони за новими правилами, вперше з обов’язковим застосуванням гендерної квоти. Перед виборами точились палкі дискусії про її потрібність/непотрібність, про спрацює/не спрацює. Спрацювало.
Після виборів 25 жовтня 2020 року 23% складу Тернопільської обласної ради складають жінки (проти 14% жінок в попередньому складі ради). Ще більш приємна ситуація склалася з представництвом жінок у Тернопільській міській раді – 31% депутатського корпусу ради – депутатки (на відміну від тих же 14% у раді попереднього скликання). Різко змінився в напрямку зміни збільшення представлення жінок у Тернопільській районній раді – депутатки складають 31% її чисельного складу. Натомість за результатами виборів 2015 року у складі цієї ради жінки складали лише 12% депутатського корпусу.
За словами абсолютно всіх жінок, які балотувались до цих рад і з якими вдалось поговорити, «в цьому році жінки користувалися популярністю». І якщо під час виборчої кампанії вони не мали серйозних перешкод і могли конкурувати за мандати на рівні з чоловіками, то коли дійшла справа до розподілу посад – рівності значно поменшало.
Так, у Тернопільській обласній раді утворено 6 депутатських фракцій, лише одну очолила жінка. У Тернопільській міській раді утворено 3 депутатські фракції, всі керівники – чоловіки. А в Тернопільській районній раді утворено7 фракцій, та всі керівники фракцій також чоловіки.
Як виявилось, очолити керівні позиції у радах жодній з опитаних депутаток не пропонували. Та й жінки самі не виявляли ініціативи з різних причин. Одні стали депутатками вперше та не мали попереднього досвіду роботи в органах місцевого самоврядування, тому вважали, що поки не готові брати на себе керівні ролі. Ті ж, які мали попередній досвід і часто досить серйозний, все рівно вважали, що є достойніші кандидати. Звісно, проведене опитування не можна вважати репрезентативним, проте отримані відповіді говорять про те, що жінки в політиці переважно набагато менш амбіційні за чоловіків, хоча за рівнем знань, освіти та досвіду часто могли б з ними конкурувати на рівних.
Що ж зупиняє жінок від активної участі у політичному житті країни? Виявляється, це далеко не завжди фінансовий фактор. Значно частіше респондентки перепоною називали сімейні обставини та психологічну неготовність жінок. Бо, за словами однієї з кандидаток, «в нашому суспільстві чогось склалась така думка, це жінка – діти, квартира і кухня, а далі все решта – то не твоя справа. А насправді трошки інакше». І ці слова, в цій чи іншій формі звучали в інтерв’ю більшості кандидаток.
Як же змінити цю ситуацію? На думку кандидатки до Тернопільської обласної ради: «Має бути квота 50/50. Необхідно здійснювати просвітницьку роботу щодо ролі і місця жінки в суспільстві». Кандидатка до Тернопільської міської ради вважає, що «це має бути ціла родина, яка розуміє, що у жінки не тільки обов'язки мами, дружини, куховарки, прибиральниці. Ми маємо виростити нове покоління, яке буде інше, буде інакше усвідомлювати, що дівчина і хлопець, жінка і чоловік мають рівні обов'язки всюди – і в політиці, і в сім'ї».
Частина опитуваних зазначає, що допомогти змінити ситуацію може також постійне інформування суспільства загалом про успішних жінок, які знайшли себе в політиці, демонстрування прикладів діяльності успішних жінок-політичних лідерок з іноземних країн – все це в комплексі відповідно вплине на суспільство і тоді жінкам буде легше йти в політику і відчувати себе там.
Хоч Україна ще лише в процесі становлення того, що жінку-політика прийматимуть нарівні з чоловіками-політиками, але ми повільними кроками таки йдемо до того, що все ж стать тут не грає жодної ролі. Адже набагато більше важать амбіційність, досвід, освіта, бажання працювати на благо громади і самих людей. І тоді три німецьких «К» точно залишаться в далекому минулому.
Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project