Зовнішня реклама міста Тернополя все більше нагадує політичну арену, де різні політики, партії та кандидати у Президенти борються за увагу виборців. Чи є це порушенням Законодавства України? У моральних та юридичних аспектах ситуації спробуємо розібратися разом.
Яку рекламу мешканці Тернополя бачать у своєму місті
Щоб оцінити ситуацію щодо кількості політичної реклами у населеному пункті, я провела невелике дослідження. У середині січня, прогулюючись центром міста, я рахувала сітілайти та визначала частку політичної реклами на них, і, звісно, кому безпосередньо чи опосередковано вона належить.
Всього оглянуто 228 сітілайтів. З них близько 38% містять пряму чи завуальовану політичну рекламу. Я зафіксувала рекламу Петра Порошенка, на якій у більшості випадків розміщена фотографія Президента з владикою Епіфанієм з підписом «Томос для України».
Частина носіїв пропагують гасло «Слуга народу – президент. Як не крути». Хоч ця реклама не містить прямої вказівки на жодну особу, та вона асоціюється з Володимиром Зеленським, якого 21 січня на своєму засіданні партія «Слуга народу» висунула кандидатом на пост Президента України.
Також на одному із сітілайтів біля супермаркету «Novus», я виявила рекламу Руслана Кошулинського, заявленого кандидата у Президенти від націоналістичних сил.
Загалом, за моїми підрахунками, відсоткове співвідношення політичної реклами на оглянутих сітілайтах виглядає так:
Наступним етапом мого дослідження були білборди. Тут я долучила для допомоги товариша і ми, сівши у його автомобіль, оглянули рекламні щити на головних вулицях міста, кругових перехрестях та об’їзній дорозі. Подолавши дистанцію у 53 км, ми опрацювали 717 білбордів. Складаючи маршрут, брали до уваги інформацію інтерактивної карти зовнішньої реклами у місті Тернополі.
За нашими підрахунками, 46% всіх оглянутих рекламних площ використовуються для політичних повідомлень. Лідером за чисельністю білбордів є Петро Порошенко, частка носіїв, що привертають увагу до його особи, становить близько 29% від загальної кількості досліджених, що містять політичну рекламу. Узагальнена інформація про співвідношення політичної реклами та агітаційних матеріалів у місті виглядає так:
Чому деяка політична реклама є ймовірним порушенням Законодавства України, а інша - ні
Тут потрібно зрозуміти декілька фактів. Найперше, що є різниця між офіційно зареєстрованими та публічно заявленими чи висунутими на з’їздах партій кандидатами у Президенти.
31 грудня 2018 стартувала офіційна виборча кампанія та розпочалась подача документів для реєстрації на пост Президента України до Центральної виборчої комісії. Станом на 23 січня ЦВК зареєструвала 13 кандидатів у Президенти: Ігоря Шевченка, Сергія Капліна, Валентина Наливайченка, Андрія Садового, Віталія Скоцика, Євгенія Мураєва, Віталія Купрія, Анатолія Гриценка, Геннадія Балашова, Ольгу Богомолець, Олександра Шевченка, Романа Насірова та Юрія Бойка.
Зауважу, що серед політиків у вказаному вище переліку ще немає частини осіб, які раніше публічно заявляли про свої наміри балотуватися на посаду Президента, і яких населення помилково сприймає як кандидатів.
Тут слід додати, що тільки для зареєстрованих кандидатів діє законодавство про вибори, а для потенційних кандидатів, навіть попри те, що вони відкрито заявляють про свої президентські амбіції – ні. От останні і використовують вказані дірки у виборчому законодавстві, щоб проводити майже ніким не контрольовану потужну рекламну кампанію, джерела фінансування якої так і залишатимуться невідомими як державі, так і суспільству. Вказану проблему виправлять лише зміни до законодавства. А поки що ці процеси моніторять небайдужі громадські організації та ОПОРА зокрема.
Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України», передвиборча агітація кандидатом розпочинається з наступного дня після його реєстрації ЦВК і регулюється цим Законом. А саме, у ч. 3 ст. 59 Закону йдеться про те, що друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити вихідні відомості про установу, що здійснила друк, або вказівку щодо використаного обладнання, їх тираж, інформацію про відповідальних за випуск та замовника. А також ч. 16 ст. 64 вищезгаданого закону містить заборону виготовлення та розповсюдження передвиборчих агітаційних матеріалів, що не містять цих даних. Політична реклама є одним із видів передвиборної агітації та розміщується в основному на носіях зовнішньої реклами (білбордах, щитах), на телебаченні та в друкованих ЗМІ.
У місті Тернополі, за моєю оцінкою, наявна зовнішня реклама зареєстрованих кандидатів у Президенти: Анатолія Гриценка, Андрія Садового, Ольги Богомолець, Ігоря Шевченка та Олександра Шевченка. І тільки вона розцінюється як передвиборча агітація.
Тому спостерігачі ОПОРИ у січні вже зафіксували ймовірні порушеннями ЗУ «Про вибори Президента України» щодо розміщення друкованих агітаційних матеріалів кандидатів Гриценка, Садового, Богомолець і Олександра Шевченка, та подано відповідні заяви у поліцію.
Зробивши висновок із описаного вище, останнє, на чому хочу ще раз наголосити, що загалом розміщення політичної реклами не несе за собою жодної юридичної відповідальності, якщо це не стосується матеріалів передвиборчої агітації. Тут можна говорити лише про порушення норм моралі та поваги учасників виборчих перегонів одне до одного та до своїх потенційних виборців.
«На жаль, українське законодавство містить багато прогалин стосовно використання політичної реклами. Особливо гостро це відчувається в період виборчої кампанії. Реклама дій чиновників – потенційних кандидатів, яка подається як соціальна, реклама серіалу, який в людей асоціюється з потенційним кандидатом, реклама потенційних претендентів, які на нашу думку свідомо реєструватимуться в останні дні відведеного законом терміну – все це не порушує чинне законодавство. Але дає можливість приховувати походження та використання мільйонів гривень на дороговартісну рекламу та порушувати принцип рівності виборчого процесу», – зауважує громадський омбудсмен з захисту виборчих прав у Тернопільській області.
(#вибори; #opora; #опора)