Попри те, що Черкащина є тиловою областю, зранку 24 лютого 2022 року вона була серед регіонів, які першими прийняли на себе ракетний удар ворога. Тоді ж в області загинув перший цивільний.

Надалі, попри плани окупантів захопити Черкащину, завдяки героїзму й опору Збройних Сил по всій лінії фронту області вдалося стати порівняно спокійним осередком. Її не оминали російські ракети, які спричиняли руйнування, але їх кількість була меншою, ніж в інших областях. Загалом до 28 квітня 2023 року ситуація була досить стабільною, аж поки ворог не поцілив у житловий будинок в Умані — в районі, який і так найбільше в області постраждав від війни. Зараз відомо про загибель 23 людей, з яких 6 — діти, що робить цей інцидент одним із найкривавіших терористичних актів від початку вторгнення.

Попри такі атаки, загалом ситуація на Черкащині лишається контрольованою і більш-менш спокійною. Область надалі є прихистком та джерелом гуманітарної підтримки для ВПО.

Крім того, відносний спокій ще з травня-червня минулого року сприяв певній активації внутрішніх політичних процесів. Звичайно, їхній розмах суттєво поступається довоєнному стану речей, але все ж це свідчить, що політичне життя триває.

Війна та її наслідки для області

З 24 лютого сигнал повітряної тривоги лунав на Черкащині 926 разів, а її загальна тривалість становила 947 годин. За цими показниками Черкащина входить в чільну десятку областей країни.

За інформацією Української Гельсінської спілки (УГС), за час повномасштабного конфлікту на Черкащині загинули 27 цивільних, ще 34 людини поранені.

Також УГС повідомляла, що внаслідок ракетних ударів пошкоджено щонайменше 63 об’єкти цивільної інфраструктури, серед яких 1 освітньо-виховний заклад і 4 об’єкти інфраструктури. Водночас на карті Київської школи економіки (КШЕ) позначено 69 таких об’єктів, серед яких 5 освітніх закладів.

Зазначимо, що офіційно інформації про загальну кількість смертей серед цивільних та руйнувань і пошкоджень інфраструктури в Черкаській області не озвучували. Крім того, ні УГС, ні КШЕ не пояснюють, за якими критеріями вони визначали пошкоджені і зруйновані об’єкти. Бо, наприклад, після 28 квітня повідомляли про 25 пошкоджених та 2 зруйновані будинки в Умані.

Загалом, за інформацією з відкритих джерел, найбільш постраждалим від воєнної агресії районом області лишається Уманщина. Навесні минулого року голова області Ігор Табурець повідомляв, що лише в перші дні після 24 лютого тут було пошкоджено понад 100 об’єктів.

Після початку повномасштабного вторгнення Черкащина  прийняли хвилю внутрішньо переміщених осіб. Станом на березень, за інформацією ОДА, в області проживає понад 100 тис. зареєстрованих переселенців. Транзитом перемістилися по території області майже 270 тис. людей.

Водночас за інформацією ОПОРИ, станом на грудень минулого року на Черкащині зареєстровано 162 033 ВПО, з яких 45 845 — діти.

За інформацією ОДА, більшість переселенців мешкають у приватному секторі. У місцях компактного проживання, яких на Черкащині понад 70, проживають 3,4 тис. осіб.

Окрім того, за словами глави ОВА, з територій, де тривають бойові дії, на Черкащину переїхало 41 підприємство. Станом на травень 31 з них уже працює, а ще 10 налагоджують виробництва. Підприємства працюють у галузях харчової промисловості (5), торгівлі (6), виробництва машин та устаткування (4), деревообробки (3) тощо. Ці бізнеси перемістилися з Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Київської областей, а також із міст Чернігів, Миколаїв та Херсон.

Географія й економіка області

Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. кілометрів, населення — близько 1,2 млн осіб (довоєнні цифри).

Нині область поділена на 4 райони: Черкаський (найбільший за площею та населенням), Уманський, Звенигородський і Золотоніський. Загалом в області сформовано 66 територіальних громад, серед яких 16 міських, 10 селищних та 40 сільських.

Територія Черкаської області рівнинна й умовно поділяється на дві частини — правобережну і лівобережну. Регіон розташований у лісостеповій зоні, досягаючи на півдні зони степу.

На Черкащині, на північній околиці села Мар’янівка між містом Шпола (колишній райцентр) і селом Матусів, розташований географічний центр України. У серпні 2021 року тут відкрили артоб’єкт “Серце України”.

Область багата на нерудні корисні копалини. Це граніти різних типів, близько 400 родовищ різних глин (бентонітові та палигорскітові глини, високоякісні вогнетривкі глини-каоліни). Зокрема, на території області розташоване найбільше в Україні родовище бентонітових та палегорськітових глин.

Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля і торф. Рудні корисні копалини представлені у вигляді осадових залізних руд. На Черкащині є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини. У наявності значні запаси будівельних пісків (зокрема кварцові), каменю (облицювального та будівельного) та керамзитової сировини.

Черкащина має значні запаси вторинних каолінів, в її надрах є поклади бурого вугілля, торфу, бокситів. На межі Черкаської та Кіровоградської областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців.

У квітні цього року Forbes оцінив корисні копалини Черкащини у 168 млрд доларів.

Головним промисловим центром області є Черкаси. Слідом за ними — Сміла, Золотоноша й Умань.

Одним з найбільших і важливих секторів економіки області є агропромисловий комплекс. Зокрема, у 2019 році Черкаська область посіла перше в Україні місце за врожайністю зернових і зернобобових культур.

За інформацією ОДА, до війни в області виробляли 5,9% валової сільськогосподарської продукції від загальнодержавного виробництва — це 5 місце по Україні. За показником виробництва на одну особу Черкащина займала 3 місце по Україні станом на 2019 рік. У 2020 році 80,8% виробленої в області аграрної продукції на суму 60,2 млн доларів експортували.

Крім того, за останньою доступною інформацією, до великого вторгнення Черкащина була серед лідерів хімічної промисловості (“Укравіт”, ПАТ “Азот”), виробництва автобусів (“Черкаський автобус”), фармацевтичної продукції (“Юрія-Фарм”) і тканин.

За даними порталу Work.ua, станом на травень середня пропонована зарплата в області становить 14 417 гривень. Загалом по країні цей показник становить 15 430 гривень, у сусідніх Полтавській та Кіровоградській областях — 14 063 та 13 363 грн відповідно.

Три компанії, що входять до 50 найбільших ІТ-бізнесів України, мають представництва в Черкасах. Це Sigma Software, Avenga й Andersen.

Найбільші фінансово-промислові групи

ПАТ “Азот” (Черкаси) — виробник та експортер хімічних добрив, одне з найбільших в Україні підприємств з виробництва азотних добрив. Воно входить у міжнародну групу компаній Group DF, що належить Дмитру Фірташу. У 2018 році підприємство посіло перше місце в Україні серед виробників мінеральних добрив.

Керівником ПАТ “Азот” є Віталій Скляров. Він входить до правління впливового місцевого політичного проєкту “Черкащани”, який має найбільшу фракцію в Черкаській обласній раді та фракцію в Черкаській міській раді. Крім того, близько року тому представник “Азоту” і депутат міськради Іван Сухарьков очолив одне зі стратегічних комунальних підприємств міста — “Черкасиводоканал”.

У квітні повідомляли, що борги товариства виставлять на продаж за 1,9 млрд гривень.

“Миронівський хлібопродукт” — міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій, яка має виробництва в Черкаському районі, найбільший виробник і експортер курятини в Україні. Станом на 2022 рік земельний банк компанії становив 362 тис. гектарів. Вона належить Юрію Косюку, який був першим заступником голови АП, а потім позаштатним радником президента Петра Порошенка).

Компанія традиційно має політичні амбіції в регіоні. Нині, за інформацією ЗМІ, вона впливає на фракції “Батьківщина” та “Черкащани” у Черкаській обласній раді. Крім того, у довоєнні роки компанія також мала вплив на народних депутатів від Черкащини й тодішнє керівництво області.

KERNEL — агрохолдинг із найбільшим земельним банком в Україні, найбільший український виробник та експортер соняшникової олії, а також один з провідних постачальників агропромислової продукції на міжнародному ринку. На частку компанії припадає близько 15% світового експорту соняшникової олії і 18% експорту зернових. Бізнес належить відомому бізнесмену Андрію Веревському, який був депутатом IV-VII скликань від “Партії регіонів” та “БЮТ”).

На Черкащині KERNEL представлений дочірнім СТОВ “Придніпровський край”, що базується в Золотоноші.

“ЛНЗ-Груп” — агропромисловий холдинг, утворений на базі Лебединського насіннєвого заводу (колишній Шполянський район). Голова наглядової ради компанії — Дмитро Кравченко, голова правління — Михайло Сідлецький.

Компанія має вплив на фракцію “Черкащани” в обласній раді. Працівник “ЛНЗ-груп” Віталій Красюк є депутатом Черкаської міськради від “Європейської Солідарності”.

Також компанія заснувала власний футбольний клуб “ЛНЗ”, який нині бореться за вихід до найвищого українського футбольного дивізіону — УПЛ — і грає свої домашні матчі в Черкасах.

Колаборанти

На сьогодні в судовому реєстрі міститься кілька десятків справ щодо засуджених за колабораціонізм черкащан, а також кілька вироків за статтею “державна зрада”.

Найбільше публічного розголосу набула так звана “справа Замирайла”. Її фігурант — депутат Черкаської міськради та колишній голова фракції "ОПЗЖ" Олександр Замирайло.

До повномасштабного вторгнення він був досить маловідомим навіть у межах черкаського політикуму. Як і вся фракція (у її складі було 4 депутати), Замирайло виконував роль помічника промерської більшості, даючи голоси за потрібні рішення у потрібні моменти. Сам же він запам’ятався хіба відмовою публічно виступати українською мовою під час сесійного засідання у лютому 2021 року та намаганням отримати землю на свою дружину у квітні того ж року.

Після 24 лютого Замирайло був одним із небагатьох депутатів місцевих рад Черкащини від “ОПЗЖ”, що відмовилися виходити з партії. Зрештою, він написав відповідну заяву аж 14 березня — внаслідок суспільного тиску. Крім того, його (як і всю фракцію) публічно виправдовував міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який навіть після вторгнення (26 травня) казав, що “з них такі колаборанти, як з мене космонавт”.

Відомим широкому загалу Замирайло став у серпні 2022 року, коли отримав підозру в колаборантській діяльності. Згідно з матеріалами СБУ, Замирайло у розмові з дружиною пив за здоров’я Путіна та за “перемогу над нацизмом в Україні”. Також він нібито хотів стати “гауляйтером” у випадку окупації Черкащини.

Після того, як 4 серпня Замирайло вийшов із СІЗО під заставу в 1 млн гривень, у Черкасах відбулося кілька попереджувальних акцій. Під час однієї з них його облили зеленкою та змусили вибачатися перед військовими на колінах.

Нині цю справу розглядає Придніпровський райсуд Черкас. Ексдепутата захищає колишній очільник цього ж суду Андрій Смоляр. Сторона захисту в своїй риториці дотримується позиції, що “Владімір Владіміровіч”, за якого пив Замирайло, — це зовсім не Путін, а один з друзів Олександра. Водночас два останні судові засідання не вдалося провести через неявку свідків зі сторони обвинувачення. Наступне засідання заплановане на 19 червня. Втім, суспільний резонанс навколо цієї справи продовжує спадати. 

Додамо, що дружина Замирайла, з якою він “тостував”, теж фігурує у справі як підозрювана. Нині вона перебуває в розшуку.

Іншим депутатам області, обраним від “ОПЗЖ”, поки що вдалося уникнути таких публічних неприємностей. Фактично всі вони живуть звичним довоєнним життям. І якщо міська рада хоча би не допускає представників цієї політсили до роботи, то в Черкаській облраді вони спокійно працюють, беручи участь у голосуваннях. Вони позиціонують себе як позафракційні, і про складання мандатів на сьогодні не йдеться.

Так, Володимир Доманський, який до 24 лютого 2022 року був заступником голови облради, припинив повноваження посадовця лише у вересні минулого року. Також на сайті облради досі значиться депутатом і Олег Помченко, місце перебування якого зараз невідоме. Тож на сьогодні участь у роботі сесії беруть 5 депутатів, обраних від “ОПЗЖ”.

Як зазначалося вище, від роботи у міській раді та її постійних комісій обранці від “ОПЗЖ” відсторонені колективним (по суті, неформальним) рішенням депутатів. Поки Замирайло перебуває під слідством, два інші його однопартійці, Олег Кашко та Ярослав Левицький (обоє склали мандати), позиціонують себе як волонтери. Натомість Юлія Погостінська, яка пліч-о-пліч із Замирайлом до останнього відмовлялася виходити з партії, залишається директоркою баскетбольного клубу “Черкаські Мавпи”, який неформально контролює президент ФБУ Михайло Бродський. За повідомленням місцевих ЗМІ, до великої війни Бродський був “співвласником франшизи” “ОПЗЖ” у міській раді і делегував туди Погостінську. На сьогодні вона, як і Замирайло, лишається депутаткою, хоча участі в роботі ради не бере.

Загалом більшість кримінальних справ щодо колаборантів на Черкащині стосуються чоловіків та жінок пенсійного віку, які виправдовували збройну агресію РФ у соцмережах (переважно йдеться про “Однокласники”). Здебільшого їх засуджували 1–2 роки умовно.

Однак трапляються і винятки. Так, наприклад, Придніпровський райсуд Черкас оригінально присудив експрацівниці “Ощадбанку” читання патріотичних книжок, а пенсіонер Черкаського району отримав реальний строк у 5 років за повторне поширення російської пропаганди у соцмережах.

Також на Черкащині відомо про низку кримінальних справ за більш серйозною статтею 111 ККУ (державна зрада). Вироки за цією статтею отримали:

  • Анатолій Ільїн — 15 років (надавав російським агентам інформацію про системи ППО на Черкащині), справа на розгляді в апеляційній інстанції;
  • Тетяна Дробот — 10 років (надала росіянам фото військових об’єктів у Черкасах, просила вдарити ракетами по місту);
  • Владислав Полулях — 10 років (надавав фото та відео військових об’єктів на Черкащині, просив у росіян зброю);
  • Володимир Горбатенко — 12 років (військовий з Умані, який збирав дані про місця дислокації складів із боєприпасами та режим їх охорони на території регіону);
  • Владислав Сторчоус — поміщений до психіатричного закладу і вже намагався втекти звідти (передавав інформацію про інфраструктурні об’єкти і ЗСУ на Черкащині, радив, куди краще вдарити ракетами).

Нині триває розгляд справи щодо Вікторії Хвиль, яка передавала інформацію російським військовим. Вона була затримана та перебуває в СІЗО. Також 23 травня Служба безпеки затримала на Черкащині російського агента з Херсонщини, який збирав розвіддані про місця базування і переміщення українських військових та ППО на території області. Більш детальної інформації про нього поки немає.

Політична ситуація в області

Загалом політична ситуація в області та обласному центрі доволі спокійна, як для реалій регіону. Під цими реаліями маємо на увазі, наприклад, сім змін голови області з 2019 до 2022 року чи таке унікальне явище, як “таємна виїзна” сесія міськради, яка була яскравим прецедентом у 2017 році. Про “чорних чоловічків”, які “допомагали” депутатам міськради ухвалювати бюджет у 2018 році, взагалі пам'ятають хіба місцеві політичні аксакали.  

Загалом із початком великої війни зазвичай політично нестабільний регіон максимально стабілізувався і на сьогодні має вигляд досить однорідної маси. Втім, із наближенням осені, яка у ключових політичних гравців незмінно асоціюється з виборами, певні навколополітичні процеси все ж активізувалися.

Причин такого спокою та стабільності можна виділити кілька. 

По-перше, в області сформована сильна як ніколи вертикаль президентської влади в особі голови ОВА. Ігор Табурець — колишній розвідник, який з 2 березня 2022 року очолює область. Відповідно, фактично усунуте з політичного порядку денного традиційно гостре протистояння міської й обласної влади, а також обласної ради та обласної державної адміністрації. На сьогодні про публічні конфлікти в трикутнику Табурець — Бондаренко (міський голова Черкас) — Підгорний (голова облради) не відомо. Так само немає непорозумінь між ставлеником Києва та місцевими елітами — а такі конфлікти були в довоєнні роки частим явищем. 

Загалом для міської влади Черкас, яка традиційно акумулює серйозний фінансовий ресурс, і, як наслідок, вплив, яскравими є приклади Чернігова та сусідньої Полтави і справ проти місцевих мерів. Чудовим маркером стала нинішня поведінка і риторика міського голови Анатолія Бондаренка. Він добре відомий своїм політичним чуттям і зараз говорить, що проблем у взаємодії державної та місцевої влади немає. Однак для контрасту варто згадати бодай ковідний “бунт” Бондаренка у 2020 році.

По-друге, в міській раді фактично немає опозиції. Яскраві протистояння міського голови Бондаренка та секретаря міськради Олександра Радуцького залишилися в минулому. Нині мер та лояльні до нього політичні сили мають повний та безапеляційний контроль над ситуацією в сесійній залі та фінансовими потоками обласного центру. 

Партія “Голос” і її лідер Віктор Євпак, який у 2020-му був опонентом Бондаренка в другому турі, хоч і прийшли до влади на опозиційній риториці, після обрання відчутно збавили оберти. Зараз цей політпроєкт фактично не відіграє ролі в голосуваннях і не наважується на публічну опозицію до депутатської більшості. Загалом ця партія очікує на ребрендинг.

По-третє, велика частина представників громадського сектору Черкащини, який завжди був активним, перебувають у лавах ЗСУ, тому не беруть участі в громадсько-політичному житті регіону. Насамперед варто згадати представників правих сил, наприклад, “нацкорпусівця” Дмитра Кухарчука (нині командир другого батальйону Третьої штурмової бригади) та “свободівця” Сергія Воронова (“Легіон Свободи”).

Зараз на Черкащині можна виокремити лише один вагомий політичний конфлікт, який вийшов у публічну площину. Це протистояння народних депутатів-мажоритарників Віталія Войцехівського (Слуга народу) та Антона Яценка (позафракційний) з головою Черкаської ОВА Ігорем Табурцем. Цей конфлікт бере свій початок навесні минулого року. Тоді, за повідомленнями місцевих ЗМІ, Яценко фактично втратив контроль над своєю “вотчиною” — Уманню. Це підтверджувала й очільниця міста Ірина Плетньова, яка раніше була помічницею Яценка.

Згодом нардеп почав публічно атакувати Табурця, Плетньову та її заступника Олега Ганича в соцмережах. Нині така риторика триває. Ще влітку минулого року Табурець подав до суду на Яценка, аби захистити свої честь і гідність. Судове засідання заплановане на 30 травня.

В квітні 2023 року в цю історію публічно включився міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який раніше разом із Яценком керував обласним осередком партії “За майбутнє”. Нардеп назвав у фейсбуці Бондаренка “мародером”, а той у відповідь пообіцяв дати Яценку “по потилиці”. За інформацією ЗМІ, причина цього конфлікту теж криється у втраті впливу — над фракцією “За майбутнє” в обласній раді. Її донедавна очолювала ставлениця Яценка Світлана Легойда, але її змінив Євген Курбет, а сама фракція переорієнтувалася якраз на Бондаренка.

Конфлікт між Войцехівським і Табурцем, за нашою інформацією, теж назрівав ще з весни, проте в публічну площину вийшов у вересні. Тоді (теж, до речі, у соцмережах) нардеп розкритикував Табурця і заговорив про його звільнення. Врешті, у березні цього року Войцехівський із трибуни Верховної Ради закликав Табурця піти у відставку.

Причина цього конфлікту полягає теж у впливі, точніше — в кадрах. За нашою інформацією, йдеться про посаду голови Золотоніського РДА та директора Іркліївського риборозплідника. Табурець і Войцехівський не змогли домовитися про призначення на ці посади, що призвело до розбіжностей, які лише загострилися з часом.

Слід зазначити, що всі ці протистояння більш активні у непублічній площині, хоча сторони обмінюються уколами через блогерів у ЗМІ та соцмережах. На подальшу драматизацію ситуації цілком можна очікувати ближче до осені.

Народні депутати

На парламентських виборах у 2019 році на 5 з 7 округів Черкащини перемогу святкували представники партії “Слуга народу”. Крім того, восени 2021 року в 197 окрузі відбулися довибори, оскільки нардепа Олександра Скічка призначили головою Черкаської ОДА. Тоді мандат отримав вищезгаданий Віталій Войцехівський.

Депутати-мажоритарники від Черкащини:

  • Любов Шпак (ВО №194, “Слуга народу”) — до великої війни дрейфувала в сторону “групи Разумкова, а після вторгнення фактично випала із інформаційного простору;
  • Олег Арсенюк (ВО №195, “Слуга народу”) — останнім часом публічно зблизився з Миколою Тищенком, увійшовши до його екологічної ТСК;
  • Андрій Стріхарський (ВО №196, “Слуга народу”) — займався розбудовою власного бізнесу, нині має амбіції лишитися в політиці, тому проводить іміджеву кампанію в ЗМІ і роздає гуманітарку.
  • Віталій Войцехівський (ВО №197, “Слуга народу”) — про нього згадували вище.
  • Сергій Рудик (ВО №198, самовисуванець) — єдиний нардеп із Черкащини, який вступив до лав ЗСУ. Нині перебуває на службі, має звання підполковника.
  • Сергій Нагорняк (ВО №199, “Слуга народу”) — встиг потрапити в низку скандалів із роздачею простроченої гуманітарки та підозрою від САП щодо недостовірного декларування.
  • Антон Яценко (ВО №200, самовисуванець) — про нього згадували вище.

Окремо також варто відзначити роль на Черкащині нардепа Олександра Завітневича. У Верховну Раду він обирався за списком “Слуги народу”, а нині є куратором області від партії влади та головою її черкаського осередку.

Черкаська міська рада

До Черкаської міської ради пройшли представники 7 партій: “Слуга народу” (8 депутатів), “За майбутнє” (8 депутатів і міський голова), “Європейська Солідарність” (7 депутатів), “Голос” (6 депутатів), “Черкащани” (4 депутати), “Батьківщина” (4 депутати) та “ОПЗЖ”, які нині не беруть участі в роботі ради (теж 4 депутати).

Стабільну більшість сформували представники “За майбутнє”, “Черкащан” та “Батьківщини” (секретарем міської ради є представник цієї партії Юрій Тренкін). За більшість питань разом із ними голосують також “Слуги народу” і “Європейська Солідарність”. Дещо осторонь стоїть “Голос”, але, коли йдеться про ухвалення ключових рішень, як-от, наприклад, бюджет міста на 2023 рік, свої голоси дають представники всіх фракцій.

Така сама ситуація з голосуванням за премію міському голові. Його прийнято вважати “сигнальним” у стінах міськради на предмет прихильності до Бондаренка. У грудні 2022 року за 400% премії очільнику міста проголосували 30 представників всіх фракцій, утрималися лише троє, проти голосував 1 депутат.

Серед останніх резонансних питань у площині роботи міської ради можна відзначити відставку заступника міського голови Павла Валенчука (делегований від партії “Голос”), роботу якого депутати визнали незадовільною. 

Ще одна помітна проблема полягає в тому, що депутати вже з дванадцятого разу не змогли забрати у власність громади очисні споруди, які нині перебувають на балансі ПАТ “Азот”. Це питання з початку каденції педалює фракція “Голос”, але назбирати необхідні для 22 голоси депутати не можуть. Цього разу фракції знову голосували розрізнено, і в підсумку знайшлося лише 17 голосів “за”. Таким чином, питання далі “кочуватиме” з одного порядку денного в інший, оскільки голосів на те, аби зняти його, в залі теж немає.

Серед інших помітних голосувань ради — вже три звернення до Верховної Ради щодо заборони на Черкащині Московського патріархату, спрямування 20 мільйонів на придбання дронів для ТрО тощо.

Черкаська обласна рада

На останніх місцевих виборах депутатами обласної ради стали представники 6 політичних сил. ВО “Черкащани” — 18 представників, “Слуга народу” — 12 депутатів,  “За майбутнє” — 12 депутатів,  “Європейська Солідарність” — 9 обранців, “Батьківщина” — 7 депутатів, “ОПЗЖ” (нині позафракційні) — 6 представників.

Головою обласної ради став Анатолій Підгорний (“Черкащани”). На сьогодні в нього залишилося 2 заступники з 4. У президії, як і раніше, перебувають Михайло Мушієк (“Батьківщина”) та Роман Сущенко (ЄС). Водночас, як ми згадували раніше, Володимир Доманський склав свої повноваження, а Сергій Лісовий (“Слуга народу”) пішов на фронт, де нещодавно отримав поранення.

Серйозні зміни за останній час сталися лише у фракції “За майбутнє” — як ми писали вище, змінився її очільник. Крім того, триває епопея з колишнім головою облради та ексголовою ОДА Олександром Вельбівцем. Він спочатку вирішив скласти мандат, але після фактичної зміни “куратора” фракції передумав і  намагався повернути собі депутатство через суд. Рішення в справі було позитивним, і Вельбівець брав участь у роботі двох останніх сесій.

Крім іншого, обласна рада тривалий час не ухвалювала рішення щодо заборони московського патріархату на Черкащині. У грудні депутати двічі не включали це питання в порядок денний, пояснивши його необхідністю подальшого доопрацювання. Зрештою, рішення ухвалили 3 березня цього року.

Останнє на сьогодні засідання облради відбулося 26 травня. Тоді депутати ухвалили одне із своїх найбільш скандальних рішень — призначили на посаду директора дитячого табору “Сосновий бір” так званого “суддю Майдану” Володимира Орленка. У 2014 році він, будучи головою Соснівського райсуду, ухвалював рішення про взяття під варту черкаських мітингувальників. У 2017 році його люстрували. 

Також під час останнього засідання депутати підтримали перейменування міста Ватутіне (до 2020 року воно було містом обласного значення) на Багачеве, далі слово за Верховною Радою. Для області це може стати першим перейменуванням великого населеного пункту за багато років. 

Медіа регіону

Черкащина загалом відома тим, що тут, у порівняно невеликому регіоні, працює багато інтернет-видань. За інформацією порталу similarweb, найбільш відвідуваними в квітні були такі ресурси:

  • Про все — 234 тис. відвідувачів;
  • Прочерк — 226 тис.;
  • 18000 — 203 тис.;
  • ВІККА — 122 тис.;
  • Нова доба — 105 тис.;
  • Вичерпно — 94 тис.;
  • ЗМІ.ck.ua — 88 тис.;
  • Дзвін — 75 тис.

Коли йдеться про зв’язки ЗМІ з місцевими політиками, зазначимо, що, наприклад, видання “Вичерпно” належить депутату міськради від Слуги народу Араіку Мкртчяну, співвласником ЗМІ.ck.ua є заступник міського голови Черкас Сергій Тищенко, шефредактором видання “Дзвін” значиться екснардеп Леонід Даценко, який нині працює в мерії, “ВІККА” належить структурами експолітика, а нині президента ФБУ Михайла Бродського.

Із локальних телеканалів продовжують працювати “Ільдана” та “ВІККА”. Помітним лідером у цій галузі лишається черкаська філія “Суспільного”.

Як і скрізь в Україні, з початком великої війни відчутно зросла аудиторія місцевих телеграм-каналів. На сьогодні найбільше підписників у локальному сегменті телеграму мають чинний голова ОВО Ігор Табурець (161 тис. підписників) та ексглава області Олександр Скічко (133 тис.). Серед інших каналів найпопулярнішими є “NewsCherkassy” зі 121 тис. підписників та філія всеукраїнського проекту “Труха-Черкаси2 з 70 тис.

Аудиторія телеграм-каналів медіа відчутно менша, адже ЗМІ роблять більший акцент на фейсбук. Тут лідерами є “Суспільне-Черкаси” (90 тис. читачів) та “18000” (45 тис.)

Кажучи про фейсбук, варто згадати конфуз зі сторінкою міського голови Анатолія Бондаренка. Він має 59 тис. читачів, однак нині його акаунт обмежений через допис про збір коштів для одного з підрозділів ЗСУ. 

Громадська і волонтерська діяльність

Як зазначалося вище, діяльність громадського сектору на Черкащині пішла на суттєвий спад порівняно з початком війни, оскільки лідери громадської думки переважно вступили в лави ЗСУ або ж сконцентрувалися на волонтерській діяльності.

Саме тому кількість різного роду акцій, яких у місті було традиційно багато, мінімізувалася. Водночас увага громадськості була прикута до “справи Замирайла” і резонансної історії з вирубкою дерев під забудову на Лісовій Просіці. Нині одним із напрямків, на яких сконцентрована активність, є протести проти УПЦ.

Продовжують роботу великі волонтерські організації, зокрема Центр допомоги армії на чолі з депутаткою облради Оксаною Циганок та “Наш Батальйон”, очолюваний В’ячеславом Скічком. Ці організації допомагають армії ще з 2014 року.

Також з’явилося багато локальних волонтерських ініціатив. Найбільше у публічному просторі присутні група “Койоти” (відомі місцеві волонтери Юрій Кулик та Зоя Бойченко), Help and Hope (засновник — депутат міськради Нарек Казарян), БФ “18000: Разом” (проєкт місцевого інформаційного видання “18000”), ГО “Січ” (засновники — Віталій Радченко та Ілля Ястреб) тощо.  

Крім того, однією з найбільш впізнаваних волонтерок Черкащини є журналістка “Суспільного” Вікторія Хамаза, яка організовує збори та передає допомогу на фронт.