Журналіст Washington Post висвітлює напад росії на Україну і, перебуваючи в Києві, відвідує офіс компанії Palantir. З його слів, вона працює з українською владою, надаючи послуги аналізу даних для прийняття рішень в умовах бойових дій. У цьому офісі журналісту показали кілька прикладів роботи системи. У статті він пише: "... ми можемо побачити окопи на Бахмутському фронті, де росіян і українців розділяють кілька сотень метрів... іще один клік показує російський танк... фото якого підвантажив український розвідник на місці."
У мене лише одне питання. Як громадянин іноземної країни отримав доступ до інформації про бойові дії з рук іноземної приватної компанії? Якщо співпраця між Palantir та Україною є, чому простий журналіст може бачити інформацію, котрою фактично володіють іноземці? Як тоді з допуском до таємниці чи хоча би ДСК, адже якщо певні дані можна показати іноземному журналісту, чому їх не можуть бачити всі інші?
Це гарний приклад того, що на війні багато речей відбуваються не за процедурами — зі зрозумілих причин. Однак це підвищує ризики доступу до секретної інформації третіх осіб або й просто віддає дані, на основі яких потім побудують дуже дорогі сервіси, у руки приватних компаній, безкоштовно і безконтрольно.